3. Об’єкти авторського права.

3.1. Твори як об’єкти авторського права: поняття та ознаки.

Об’єкти, які охороняються авторським правом, називаються творами і відносяться до таких галузей людської діяльності, як наука, література і мистецтво.

Твір – це сукупність ідей, думок і образів, які отримали внаслідок творчої діяльності автора свій вираз, доступний чуттєвому сприйняттю у конкретній формі, що надає можливість відтворення.

Ознаками твору як об’єкта авторського права є :

• твір має бути результатом творчої діяльності;

• твір має існувати в об’єктивній формі.

Творчість – це інтелектуальна діяльність, спрямована на створення чогось нового. Новизна може висловитися як в новому змісті, так і в новій формі. Нова форма відображення відомого змісту характеризує твір як щось творче і спричиняє визнання його об’єктом авторського права.

Авторське право охороняє не окремий текст твору та не його форму, а твір в цілому, як єдність форми та змісту. Але охорона твору, передусім пов’язана з його формою, яка надає можливість відокремити його зовнішніми ознаками, а зміст охороняється остільки, оскільки він виражений у певній формі.

Щодо об’єктивної форми, то законодавство визначає наступні:

• письмова (рукопис, машинопис, нотний запис);

• усна (публічне проголошення, виконання);

• форма звукового і відеозапису (запис механічна, магнітна, цифрова, оптична);

• об’ємно-просторова (скульптура, модель, макет, споруда і т.п.).

Як правило об’єктивна форма виражається за допомогою різноманітних тілесних, матеріальних носіїв. Але тут необхідно розрізняти право власності на матеріальні носії і право інтелектуальної власності на результати творчої праці. Тому передача права власності на матеріальний об’єкт сама по собі не тягне передання яких-небудь авторських прав на твір, що був зафіксований на цьому носії (ст.10 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).

Для визнання твору, вираженого в об’єктивній формі, об’єктом авторського права не має значення також спосіб його вираження.

Поділ творів на опубліковані та неопубліковані має важливе значення, хоча авторським правом захищаються і ті й інші твори. Водночас якщо неопубліковані твори недоторканні і в жодному разі не можуть бути використаними без згоди автора, то опубліковані твори у виключних випадках, можуть бути використаними особами без згоди автора і навіть всупереч його запереченням.

Відповідно до ст.442 ЦК існує поділ на опубліковані і неопубліковані твори.

1. Твiр вважається опублiкованим (випущеним у свiт), якщо вiн будь-яким способом повiдомлений невизначеному колу осiб, у тому числi виданий, публiчно виконаний, публiчно показаний, переданий по радiо чи телебаченню, вiдображений у загальнодоступних електронних системах iнформацiї.

Хоча, відповідно до ст.6 Всесвітньої конвенції про авторське право, опублікуванням вважається випуск лише таких екземплярів твору, які призначенні для читацького або глядацького сприйняття. Тому, наприклад, випуск в обіг грамплатівок, музичних творів не вважаються опублікуванням твору, оскільки вказані матеріальні носії забезпечують лише слухове сприйняття творів. А в нашому законодавстві зафіксовано, що за наявності суперечностей між національним законодавством та міжнародним договором мають діяти положення міжнародного договору.

2. Твiр не може бути опублiкований, якщо вiн порушує права людини на таємницю її особистого i сiмейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральностi населення.