- •1. Поняття теорії права та держави як науки. Співвідношення теорії права та держави і енциклопедії права.
- •2. Об'єкт і предмет дослідження теорії права та держави як юридичної науки.
- •3. Теорія права та держави в системі юридичних наук.
- •4. Місце і роль права в системі регулювання суспільних відносин.
- •5. Поняття права, його основні ознаки.
- •6. Зміст права. Право як міра свободи особи та масштаб її поведінки.
- •7. Сутність права і його соціальна цінність.
- •8. Джерела (форми) права. Місце і роль правозастосовчої (судової) практики в правовому регулюванні суспільних відносин.
- •10. Поняття правотворчості. Стадії та суб'єкти правотворчого процесу.
- •11. Правові акти: поняття та види. ???
- •12. Поняття, ознаки та види нормативно-правових актів.
- •13. Юридична техніка: поняття значення, елементи.
- •14. Поняття, види і значення систематизації нормативно-правових актів
- •15. Дія нормативно-правових актів у часі: принципи, порядок введення в дію та припинення дії.
- •Принцип негайної дії означає, що будь-який закон (нпа) поширює свою дію на відносини, що виникли після початку його дії.
- •16. Дія нормативних актів у просторі.
- •17. Поняття та структура системи права. Класифікаційні критерії виділення галузей права.
- •19. Правова система: поняття, структура, співвідношення із системою права.
- •20. Поняття, зміст і ознаки правової норми. Способи викладення правових норм у нормативно-правових актах.
- •21. Структура правової норми. Види структурних елементів.
- •22. Поняття, ознаки та види правових відносин.
- •23. Структура (склад) правових відносин.
- •24. Суб'єкти правових відносин.
- •25. Підстави виникнення, зміни та припинення правових відносин. Їхня класифікація.
- •27. Форми реалізації права: поняття, види, співвідношення зі способами правового впливу.
- •28. Застосування права: поняття, ознаки, суб'єкти
- •29. Стадії застосування права: поняття, види, зміст, співвідношення із процесуальними формами правозастосування.
- •30. Прогалини в праві: поняття і види, способи їх заповнення та подолання.
- •31. Застосування права при колізії та конкуренції норм.
- •32. Поняття, зміст, етапи та способи тлумачення правових норм.
- •33. Види тлумачення правових норм за обсягом і за суб'єктами.
- •34. Поняття та структура механізму правового регулювання.
- •2. Суб’єктивні права і юридичні обов’язки.
- •4. Акти застосування норм права у механізмі правового регулювання.
- •35. Законність і правопорядок: поняття, співвідношення та значення в забезпеченні ефективності правового регулювання суспільних відносин.
- •36. Поняття, рівні, види і структура правової свідомості.
- •37. Поняття і зміст правової культури, значення правової освіти та правового виховання для її формування.
- •38. Правомірна поведінка: поняття, зміст, види, значення.
- •39. Правопорушення: поняття, ознаки, види, співвідношення з неправомірною поведінкою.
- •40. Поняття та види складів правопорушень
- •41. Об'єкт і об'єктивна сторона в структурі складу правопорушення.
- •42. Суб'єкт і суб'єктивна сторона в структурі складу правопорушення.
- •43. Юридична відповідальність: поняття, зміст, підстави, співвідношення зі свободою волевиявлення.???
- •44. Види та функції юридичної відповідальності. Її співвідношення з державним примусом.
- •45. Держава як соціальне явище в суспільстві
- •46. Держава як юридичне поняття.
- •47. Поняття та ознаки правової держави.
- •Верховенство права
- •48. Права людини: поняття, історичний розвиток, сучасне значення.
- •49. Види та покоління прав людини.
- •50. Система захисту прав людини. Значення інституту омбудсмена
27. Форми реалізації права: поняття, види, співвідношення зі способами правового впливу.
Правовий вплив – це взятий у єдності та різноманітті весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей за допомогою правових засобів. Правовий вплив– це вплив (дія) системи правових засобів (спеціальних правових засобів, інших правових явищ) на суспільні відносини і поведінку людей.
Способи правового впливу:
Заборона – це спосіб правового впливу, що полягає у встановленні заборони, тобто у формулюванні забороненої (неправомірної) поведінки за допомогою прийняття забороняючої норми.
Зобов’язання– це спосіб правового впливу, що полягає у встановленні обов'язків, які формулюються у зобов'язуючих нормах.
Дозвіл– спосіб правового впливу, що полягає у встановленні суб'єктивних прав, які формулюються в уповноважуючих нормах.
Форми реалізації права залежать від способів правового регулювання — дозволяючий, імперативний, заохочуючий і автономний. В зв'язку із цим виділяють чотири форми реалізації права: дотримання, виконання, використання і застосування.
Форми реалізації права:
1. Дотримання норми права — це форма реалізації забороняючих правових норм, яка полягає в утриманні суб'єкта від активних дій, в його пасивній поведінці, незалежно від його волі. Тобто, дотримання норм права полягає у тому, що суб'єкти права узгоджують свою поведінку з нормами-заборонами і не вчиняють дій, які вважаються соціально шкідливими чи небезпечними. Це, наприклад, утримання від дій, які караються в адміністративному чи кримінальному порядку.
2. Виконання норми права— це форма реалізації зобов'язуючих правових норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними, як правило, незалежно від їхнього власного бажання. Виконання норми права — це, по суті, виконання ними своїх юридичних обов'язків, які вимагають активних дій. Це, наприклад, виконання загального військового обов'язку.
3. Використання норми права— це форма реалізації уповноважуючих правових норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, яка здійснюється ними за власним бажанням. Використання правової норми, на відміну від двох інших форм реалізації, може бути тільки добровільним, тобто здійснюватися виключно за власним бажанням. Це, наприклад, використання права власності тощо.
4. Застосування норми права— це особлива форма реалізації права, що включає поєднання та співвідношення додержання, виконання та використання. Здійснюється спеціально уповноваженими державними органами і посадовими особами. Має індивідуалізований, персоніфікований характер. Може засновуватись на будь-якому способі правового впливу залежно від конкретної ситуації.
Правозастосування — це здійснювана в процедурно-процесуальному порядку владна-організуюча діяльність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права.
Якщо сказати спрощено, то застосування правових норм — це ухвалення на основі норм права рішень у конкретних справах. З погляду формальної логіки це процес, який полягає у підведенні конкретного життєвого випадку під загальну правову норму, а також ухвалення на цій основі спеціального акта — акта застосування норм права.
Якщо додержання, виконання і використання пов'язані з діями громадян, громадських організацій, комерційних об'єднань (корпорацій), то застосування норм права здійснюється державними органами і посадовими особами, і тільки у певних ситуаціях — громадськими організаціями. Громадяни не можуть бути суб'єктами застосування норм права. У разі, якщо державний орган передає частину своїх повноважень окремим фізичним особам, то в процесі реалізації норм права вони виступають не як фізичні особи, а як представники цього державного органу.