Тема 15. Открытие производства по делу
Понятие права на иск.
Конституційне право на судовий захистреалізується управі на позов. Право на позов складається із такої сукупності: право на пред'явленняпозову і правона задоволенняпозову, якіпов'язані між собою.
Право на пред'явлення позову- цеправо на звернення з матеріально-правовою вимогоюдо суду з метою порушення ним діяльності щодо здійснення правосуддя у цивільних справах.
Право на задоволення позову- це право назадоволення вимоги позивача, на позитивне вирішення справи.
Наявність чи відсутність права на пред'явлення позову перевіряється судом при прийнятті позовної заяви, право особи на задоволення позову вирішується під час судового розгляду. Разом з тим, у заінтересованої особи може бути право на пред'явлення позовуі, водночас,відсутнє право на задоволення позову. Наприклад, особа звернулася до суду з позовом щодо стягнення боргу, який вона обґрунтувала підробленою розпискою. Тобто у особи є право на пред'явлення позову, але відсутнє право на його задоволення. Суд не може відмовити у прийнятті позову у зв'язку з відсутністю права на задоволення позову, оскільки це порушує конституційне право особи на звернення за судовим захистом. Лише під час судового розгляду може бути встановлений факт фальшивості доказу.
Таким чином, право на позов є єдиним поняттям, і, якщо у позивача є право і на пред'явлення позову, і на задоволення позову,його порушене чи оспорюванеправо отримає належний судовий захист.
У теорії цивільного процесу право на пред'явлення позову пов'язують з наявністю певних передумов. Розрізняють загальні та спеціальні передумови.
Загальні передумови, які стосуються всіх категорій справ:
- наявність у позивачацивільної процесуальної правоздатності(ст. 28 ЦПК), що дозволяє йому бути стороною у процесі;
- позовна заява підлягає розгляду і вирішенню судами у порядку цивільного судочинства(цивільна юрисдикція - ст. 15 ЦПК);
- відсутність рішення суду, щонабрало законної сили, ухваленого у тотожній справі, тобто у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, чи ухвали суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, а також відсутність у провадженні цього чи іншого суду тотожної справи (п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК);
- відсутність рішення третейського суду, прийнятого у межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим (п. 4 ч. 2 ст. 122 ЦПК).
Перші дві передумови називаються позитивними передумовамиправа на пред'явлення позову, інші відносяться до негативних передумов цього права.
Окрім загальних передумов права на пред'явлення позову існують також і спеціальні передумовидля окремих категорій справ. Зокрема, за загальним правилом, заява про розірвання шлюбу, подана під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року, повертається позивачеві (п. 5 ч. З ст. 121 ЦПК), але згідно із ст. 110 СК відповідний позов може бути пред'явлений до суду в разі коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя чи дитини, або якщо батьківство дитини визнано іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено з актового запису про народження дитини. Отже, спеціальна передумова застосовується лише у деяких категоріях справ, прямо передбачених законом.
Відсутність однієї із зазначених вище умов свідчить про неможливість реалізації права на пред'явлення позовуі є підставою для відмови у відкритті провадження або повернення позовної заяви, а якщо справа була прийнята до провадження суду, - закриття провадження у справі.
Предпосылки права на предъявление иска и условия реализации права на предъявление иска.
Враховуючи вищевикладене, право на позов— це єдине матеріальне і цивільне процесуальне поняття, яке має матеріальний зміст і процесуальну форму.Тому в цивільному процесуальному праві не може бути самостійного права на звернення до суду, відірваного від права на позов в матеріальному розумінні і навпаки. Єдність матеріально-правового змісту права на позов і його процесуальної форми визначається тим, щоправо на позов— цеправо на відновлення порушеного права в певній, встановленій законом процесуальній формі,в певному процесуальному порядку, яка забезпечує об'єктивність і реальність захисту.
У теорії цивільного процесу право на пред'явлення позову пов'язують з наявністю певних передумов. Науковці по-різному класифікують останні.
Іншої думки дотримуються А.В.Андрушко, Ю.В.Білоусов, Р.О.Стефанчук, О.І.Угриновська, які виділяють суб’єктивні та об’єктивні передумови права на пред'явлення позову.
До суб’єктивних передумовналежитьпроцесуальна правоздатністьпозивача і відповідача,процесуальна заінтересованістьособи.
Об’єктивні передумовиправа на звернення з позовом до суду підрозділяються напозитивні та негативні. Передумови,наявність яких є необхідноюдля реалізації права на звернення до суду,називаються позитивними.
До них належать:належність справидо цивільної юрисдикції суду;правовий характер вимогипозивача. При відсутності даних передумов процес не може бути порушений, оскільки позивач не має права на звернення до суду.
Негативнимивважаються передумови, з відсутністю яких закон пов’язує можливість звернення з позовом. До них належать:відсутність рішення, що набрало законної сили, винесеного по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;відсутність ухвалисуду, яка набрала законної сили, про прийняття відмови позивача від позову або про визнання мирової угоди сторін; відсутність у провадженні суду справи по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;відсутність укладеного між сторонами договору про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Як на мене класифікація таких видатних науковців як А.В.Андрушко, Ю.В.Білоусов, Р.О.Стефанчук, О.І.Угриновська є більш влучною.
Тож, відсутність однієї із зазначених вище передумов свідчить про неможливість реалізації права на пред'явлення позову і є підставою для відмови у відкритті провадження або повернення позовної заяви, а якщо справа була прийнята до провадження суду, - закриття провадження у справі.
Умови належного здійснення права на пред'явлення позову потрібно відрізняти від передумов цього права. За відсутності передумов відсутнє саме право на позов, тому відмова у прийнятті позовної заяви з цих підстав остаточний і перешкоджає зверненню з такою позовною заявою до суду в майбутньому.
Якщо ж не дотримані умови здійснення права на позов, то саме право на позов продовжує існувати,при дотриманні цих умов можливо вторинне звернення до суду з тим самим позовом.
Порядок здійснення права на пред'явлення позову, встановлений законом, в теорії отримав назву умов здійснення права.
Ці умови наступні:
1) визнання особи суб’єктом цивільно-процесуального права (правоздатність);
2) встановлення наявності спору між сторонами;
3) відсутність рішення суду, що набрало законної сили в тотожній справі;
4) відсутність угоди про передачу даного спору між сторонамина вирішення третейського суду.
Тож, якщо узагальнити вищезазначені умови за ЦПК України, то можна виділити такі.
По-перше, підсудність спору даному суду. Якщо позов непідсудний даному суду, то суддя відмовляє в прийомі повинен звернутися за правилами родової і територіальної підсудності. Якщо ж непідсудність виявляється після порушення справи, то суд, не припиняючи провадження у справі, пересилає його до належного суду.
По-друге, дієздатність позивача. Безпосередньо до суду з позовом може звернутися тільки дієздатна особа (п. 3 ст. 135 ЦПК). У тих випадках, коли позивач недієздатний, до суду з позовом на захист його інтересів звертатися повинен його законний або договірної представник. Недієздатність відповідача не перешкоджає позивачу звернутися до суду за захистом свого порушеного або оскарженого права, так як права і обов'язки недієздатного відповідача буде здійснювати його законний представник.
По-третє, дотримання належної форми позовної заяви. Воно має бути складений у письмовій формі і містити необхідні реквізити, зазначені в законі (ст. 131 ЦПК).
Форма и содержание искового заявления, порядок предъявления.
Форма і зміст позовної заяви1. Позовна заява подається вписьмовій формі.
2. Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява; 2)ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; 3)змістпозовних вимог; 4)ціну позовущодо вимог майнового характеру. Ціна позову – це виражена в грошових одиницях вартість майна або сума грошей, стосовно яких позивач пред’являє вимоги до відповідача. 5)виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначеннядоказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7)перелік документів, що додаються до заяви.
Документи, які додаються до позовної заяви:-оригінали квитанцій/платіжнихдоручень, що підтверджують оплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; -докази,що підтверджують позовні вимоги; -довіреністьабо інший документ, що підтверджує повноваження представника, якщо позовна заява подається представником; -копії позовної заяви та копії всіх документів, що подаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.Копії не слід додавати при поданні заяв щодо трудових спорів, а також позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. 3. Позовна заявапідписується позивачемабо його представником із зазначенням дати її подання. позовну 4. Позовна заяваповинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. Якщо при оформленні позовної заяви Ви не врахуєте якоїсь із вимог, зазначених у попередній главі, суд своєю ухвалою, яку Ви отримаєте поштою, залишить позовну заяву буз руху, вказавши на наявні недоліки, та запропонує усунути їх у встановлений судом строк Якщо Ви своєчасно виправите помилки, тоді вважатиметься, що Ви подали позовну заяву тоді, коли вона вперше надійшла до суду чи була відправлена поштою (це може мати важливе значення для того, щоб правильно визначити, чи не пропустили Ви строк позовної давності). 5.До позовної заяви додаються документи,що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. На даний момент тимчасово судовий збір при зверненні до суду сплачується в порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита. За загальним правилом розмір державного мита, що підлягає оплаті при зверненні до суду, визначається виходячи від ціни позову. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежить від категорії справи і становить на даний момент від 60 до 120 грн. Оплачувати державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи слід лише безготівковим переказом грошей на розрахунковий рахунок, реквізити якого Ви можете дізнатися в суді або на сайті суду в мережі Інтернет.
6. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
7. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреністьчи інший документ, що підтверджує його повноваження.
8. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті,відомості про забезпечення доказів або позову.