Кількість годин – 2 год.
Актуальність теми:
Лікар нерідко стикається з ситуаціями, коли треба швидко, чітко, кваліфіковано допомогти хворому при порушенні дихання.
Знання механізмів регуляції можуть знадобитися під час приймання пологів, надання допомоги утопленому або отруєному чадним газом. Ці знання стануть у пригоді під час перебування у горах, на пожежі. Конче потрібно вміти регулювати дихання анестезіологам та реаніматологам.
Регуляція дихання – це пристосування зовнішнього дихання до змінених потреб організму (рівня метаболізму, газового складу навколишнього середовища, емоціях, подразненні екстерорецепторів тощо).
Головний фізіологічний результат системи регулювання дихання – підтримання оптимальної парціальної напруги газів у крові і тканинах відповідно до інтенсивності метаболізму.
План лекції
Поняття про дихальний центр. Методи дослідження його локалізації.
Механізм автономної ритмічної діяльності дихального центру в умовах спокійного дихання.
Механізм автономної ритмічної діяльності дихального центру в умовах форсованого дихання.
Ауторегуляція дихання.
Нервова регуляція дихання.
Гуморальна регуляція дихання
Регуляція дихання
Зовнішнє дихання - одна з найважливіших функцій організму. Зупинка дихання призводить до смерті людини вже через 3-5 хвилин.
Основним принципом регуляції зовнішнього дихання є принцип пристосування дихання до метаболічних потреб організму.
Практично регулюється тільки перший етап дихання - легенева вентиляція. Регуляція здійснюється двома шляхами:
Регуляція глибини дихання (за рахунок зміни дихального об'єму).
Регуляція частоти дихання.
Дихальний центр
Дихальний центр (ДЦ) - це сукупність нейронів, які забезпечують ритмічну генерацію імпульсів, що викликають послідовну зміну вдиху і видиху.
Методи вивчення локалізації ДЦ:
Метод перетину стовбура головного мозку.
При перетині вище моста дихання не змінюється.
При перетині між довгастим і спинним мозком дихання припиняється.
При перетині між верхньою і середньою третинами моста виникає апнейстичне дихання (дихання, яке зупиняється на висоті вдоху і зрідка переривається короткими видихами).
При перетині між верхньою і нижньою половинами довгастого мозку виникає гаспинг - дихання (зупинка дихання на видосі з рідкими короткими вдихами).
Цей метод дозволив зробити висновок про те, що основна частина нейронів дц розташована у верхній половині довгастого мозку.
Метод електричного подразнення. Цей метод не дає чіткої інформації про локалізацію ДЦ, оскільки подразнюються не тільки певні нейрони, а й розташовані поряд провідні шляхи.
Реєстрація електричної активності нейронів.
Цей метод дозволив поділити всі нейрони ДЦ на 2 групи:
Інспіраторні - нейрони, які генерують ПД під час вдиху.
Розрізняють:
повні інспіраторні нейрони - генерують ПД під час всього вдиху.
ранні інспіраторні нейрони - генерують ПД у першу половину вдиху.
пізні інспіраторні нейрони - генерують ПД у другу половину вдиху.
Експіраторні - нейрони, які генерують ПД під час видиху.
Розрізняють:
повні.
ранні.
пізні.
Локалізація і функціональна характеристика нейронів дц
В ДЦ виділяють 4 частини:
Дорсальна респіраторна група нейронів (nucleus tractus solitarii) складається тільки з інспіраторних нейронів. Це R
-
нейрони - нейрони, які ритмічно генерують
імпульси і R
-нейрони
- нейрони, які гальмують R
.
Забезпечують регуляцію дихання у
спокою.Вентральна респіраторна група (nucleus ambiguus i n.retroambiguus). Складається з інспіраторних нейронів, які розташовані в ростральній частині, і експіраторних нейронів, які розташовані в каудальній частині. Забезпечують регуляцію дихання при форсованому диханні.
Нейрони вентральної групи працюють тільки при форсованому диханні.
Пневмотаксичний центр розташований у верхній третині моста (nucleus parabronhialis) - впливає на нейрони дорсальної групи: гальмує R
нейрони (посилює частоту дихання).Апнейстичний центр розташований у нижній третині моста - впливає на нейрони дорсальної групи: стимулює R
нейрони
(зменшує частоту дихання).