ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. Радянські синхроністи……………………………………….. 4

РОЗДІЛ 2. Синхроністи Європи та Америки …………………………… 9

ВИСНИВКИ ……………………………………………………………… 15

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………… 16

ВСТУП

Синхронний переклад – один з найскладніших видів усного перекладу, який виконується із застосуванням спеціального обладнання для його здійснення.

Синхронний переклад, як символ респектабельності і відповідальності, міцно ввійшов у вир ділової активності. Це забезпечило переговорний процес необхідною насиченістю і скоротило до мінімуму час, потрібний на підготовку і здійснення проектів у всіх сферах бізнесу, не кажучи вже про політику, представники якої першими відчули зручність і практичність синхронного перекладу.

Оскільки завдяки обладнанню перекладач здійснює переклад одночасно з мовленням оратора, тому не потрібно робити паузи для того, щоб перекладач встигав здійснювати переклад. З використанням синхронного перекладу можуть бути організовані такі заходи, як, наприклад, конференції, семінари, презентації. Його також використовують у випадку необхідності перекладу декількома мовами одразу [1, с.11].

Новий спосіб став популярним завдяки своїй практичності та раціональності.

Предметом дослідження є діяльність перекладачів-синхроністів, також їх основні цілі.

Об’єктом дослідження є аналіз перспектив у розвитку перекладацької діяльності відомих синхроністів,що буде здійснено за допомогою характеристики основних завдань професійних об’єднань перекладачів.

Основна мета дослідження полягає у тому, аби охарактеризувати діяльність синхроністів, скомпонувати факти про їх наукову діяльність та проаналізувати перспективи.

Головне завдання стосується досліджень, діяльності та наукових фактів відомих синхроністів.

РОЗДІЛ 1. Радянські синхроністи

1.1. Бережков Валентин Михайлович

Бережков Валентин Михайлович (1916 – 1998 рр.) – радянський дипломат і публіцист; особистий перекладач І. В. Сталіна в роки Другої світової війни; пізніше історик, письменник-мемуарист. Член Спілки радянських письменників, доктор історичних наук. Був присутній в якості перекладача на багатьох міжнародних зустрічах і переговорах воєнних років з радянськими та іноземними діячами , такими як Сталін , Молотов , Черчілль , Рузвельт і інші.

Народився в сім’ї інженера , випускника Петербурзького політехнічного інституту. Під час Громадянської війни сім’я перебралася на Україну, пізніше - до Києва , де його батько працював головним інженером на заводах. У 1924-1930 навчався у німецькій школі, де досконало опанував німецькою мовою , говорив без акценту. Після закінчення школи в 1934-1935 працював гідом у київському « Інтуристі » (почав вивчати англійську мову , працюючи з американськими туристами). У 1938 закінчив Київський політехнічний інститут.

Наприкінці 1938 був покликаний в армію і направлений на Тихоокеанський флот. У штабі Тихоокеанського флоту у Владивостоці вів заняття з іноземних мов, був помічений керівництвом і в 1939 викликаний до Москви . Працював в якості перекладача в Західній Україні , зайнятій військами Червоної Армії в серпні 1939 року.[4]

Перед самою війною у складі закупівельної комісії з придбання військових крейсерів від Народного Комісаріату потрапив до Німеччини, незабаром Бережков отримав нове призначення – в Народному Комісаріаті р.рішніх справ, де працював помічником В. М. Молотова , брав участь в якості перекладача в підготовці і підписанні пакту Молотова- Ріббентропа. Потім восени 1940 був направлений першим секретарем радянського посольства в столицю Німеччини. Відразу ж після оголошення війни повернувся в Москву, де був призначений помічником Молотова за радянсько – американським відносинам. Брав участь в переговорах Черчілля , Ідена , а також Гопкінса , Гаррімана зі Сталіним та іншими членами радянського керівництва. Піком перекладацької кар’єри Бережкова стала його участь у Тегеранської конференції в 1943 . Після цього він став незамінною людиною для Сталіна. [2, с. 24]

Після війни емігрував до США, де жив до кінця своїх днів. Бережков очолював редакцію журналу «США: економіка, політика, історія» та читав лекції з історії в одному з університетів. В 1970-х рр.. вийшла друком його книга «Тегеран-43», в якій автор вперше розповів багато невідомого про те , що відбувалося на конференції та навколо неї.

У 1999 вже після смерті автора вийшла книга спогадів Бережкова «Поруч зі Сталіним » , де він дав об’єктивні портрети світових політичних лідерів першої половини 20 в . – Сталіна , Черчилля , Рузвельта , Гітлера , з якими у нього були особисті зустрічі.

1.2. Суходрьов Віктор Михайлович

Суходрьов Віктор Михайлович (нар. в 1932 році) - особистий перекладач радянських партійно-державних керівників Микити Хрущова і Леоніда Брежнєва. Працював також з Михайлом Горбачовим, Олексієм Косигіним, Андрієм Громико, Анастасом Мікояном та іншими лідерами Радянського Союзу.

Батько Віктора - офіцер Головного розвідувального управління, розвідник - нелегал в США, мати працювала в Народному Комісаріаті зовнішньої торгівлі СРСР. В 1940 емігрував з матір’ю до Лондона, але після завершення війни Віктор Михайлович разом з нею повернувся до Москви. Пізніше із США повернувся і батько.

В 1956 році Суходрьов закінчив Військовий інститут іноземних мов у Москві , де навчався на французькому відділенні і почав працювати в бюро перекладів Міністерства закордонних справ СРСР.

З середини 1950-х рр. Віктор Суходрьов працює особистим перекладачем Микити Сергійовича Хрущова. [5]

1959 - Американську виставку в Сокільниках відкриває віце -президент США Ніксон. Хрущов , який вперше публічно поминає « кузькину мать».

Зі спогадів Віктора Суходрьова:

«... Річард Ніксон, який приїхав на відкриття першої в СРСР виставки США, знайомив Хрущова з експозицією, щось показував, розповідав про макети житлового будинку, зробленого в натуральну величину, але показаного як би в розрізі. Багато наших люди в ту пору ще і з телевізорами толком не познайомились, а тут їм показали шикарні холодильники, посудомийну і пральну машини, масу всякої іншої корисної побутової техніки, про існування якої радянські громадяни не підозрювали. Микита Сергійович став критикувати побачене, говорити, що радянській людині весь цей буржуазний побут чужий, мовляв, безглуздо будувати котедж для кожної сім'ї, коли можна звести багатоквартирний будинок і забезпечити житлом відразу сотні людей . Словом, суперечка на виставці перейшла на більш високий рівень, співрозмовники переключилися на глобальні філософські питання, ставши з'ясовувати, який лад більш прогресивний і перспективний ... Микита Сергійович звично заговорив, що Радянський Союз дожене і пережене Америку, і, мовляв, взагалі: "Покажемо ми вам кузькіну мать!" Перекладач від несподіванки розгубився і вимовив фразу про матір Кузьми, застосувавши дослівний переклад до незнайомої раніше фрази. У США так і не зрозуміли, що ж мав на увазі радянський лідер.

Хрущов повторив вподобане йому вираз під час візиту в Штати в тому ж 1959. І саме Хрущов прийшов на допомогу перекладачеві, поянивши, що він лише хоче сказати, що ми покажемо Америці те, чого вона ніколи не бачила!»[3, c. 26]

Ідіома "кузькина мати" привернула до себе значну увагу 12 жовтня 1960 року після виступу М. С. Хрущова на 15-й Асамблеї ООН. Перекладач Хрущова виконав буквальний переклад - "Kuzma's mother", який привів слухачів в замішання. Сенс фрази був абсолютно незрозумілий, і від цього загроза набула зовсім зловісний характер. Втім, надалі незрозуміле "Kuzma's mother" перекладачі замінили на іншу, часто використовувану Хрущовим щодо Заходу загрозу: " Ми вас поховаємо "( англ. "We'll bury you" ). 

У 1973 році Віктор Суходрьов брав участь у перемовинах Леоніда Брежнєва та Річарда Ніксона в результаті яких було укладено угоду про запобігання ядерної війни, незастосування ядерної зброї, скорочення стратегічних озброєнь.

У 1980-х рр. перекладач працює спціальним помічником Генерального секретаря ООН, а в 1994 повертається США і виходить на пенсію. У 1999 році видає книгу «Мова моя - друг мій».