Тема 3. Барокко

Культура України у 17-поч.18 ст.

Специфіка національного варіанта бароко.

Постановка проблеми.

Актуальність : Дана тема дуже добре вивчена істориками, але ще залишаються " темні плями". Важливо дізнатися, яким саме чином бароко вплинуло на формування суспільної свідомості, яким чином воно вплинуло на подальший розвиток архітектурного мистецтва в Україні.

Предмет : Предметом е архітектурний напрямок - бароко.

Обект : Обектом е українська архітектура 17-18 ст.

Хронологічні межи : кінець 17 початок 18 ст.

Географічні межи : Лівобережна і Придніпровська Україна.

Джерела і література по темі : Про розвиток такого напрямку як бароко можна судити за спорудами Івана Григоровича-Барського ( це стосовно архітектури ), Йогана Пензеля ; що стосовно іконописі, то тут можна виділити шедеври Івана Рутковича та Йова Кондзелевича — найвидатніших іконописців козацької доби. Також можна використовувати Церковну Берестейську унію 1596 р., твори Григорія Грабянки, Григорія Сковороди та інших письменників того часу.

Дискусійні питання : Чому сучасні люди й досі захоплюються творами українського бароко ? Яке відображення знайшло бароко у філософський думці того часу ?

Мета : скласти уявлення про розвиток культури 17 - поч. 18 ст., виявити її основні здобутки та місце у загалноевропейській культурі того часу.

Вступ

Українське бароко - це і сміливий, і в той же час, наївний спосіб зробити гарне, зробити не гірше, ніж у людей. Архетипи несвідомого образу української колективної ментальності до того часу мали лише

дуже обмежену сферу - іконопис, шиття, обробку предметів декоративно-прикладного мистецтва. І раптом, ці сфери отримали неосяжне поле для реалізації своєї буйної фантазії: перш за все в області архітектури. Спочатку повністю позанаціональний стиль придбав яскраве національне наповнення. Не найпоказовіше українське бароко знайшло своє життєстверджуюче втілення у ряді кам'яних споруд.

Українське бароко більше потужно відбилося в церковній архітектурі, значно менше в гравюрі і живописі. На сюжети стінописів впливала гравюра, а не навпаки. Архітектура грала домінуючу роль і залишила найбільшу кількість характерних зразків стилю в різних регіонах. Декілька менше було зразків в скульптурі, тісно пов'язаній з храмовим будівництвом і різьбленням вівтарів. Яскравим зразком скульптури бароко була творчість Пінзеля і скульпторів його школи в Львові.

Як, коли, чому і в чому саме заключена специфіка українського бароко – саме ці питання ми розглянемо нижче.

1. Виникнення бароко в Україні.

Українське бароко як архітектурний стиль почав формуватися в Україні на початку 17 ст. Як і бароко західноевропейських країн, українське бароко мало два потужних джерела – бароко з Рима ( видатного центра барочної стилістики взагалі ) і архітектури єпохи маньеризма. Пишні та багаті єфектні рішення Римського бароко закрили собою існування архітектури маньеризма, що більше проявилась у будівництві періферійних центрів Італіі. На західних землях України на рубежі 16-17 століть виникає короткочасна суміш із стилів маньерізма, ранішнього бароко і залишків Відродження. Найбільш яскравим прикладом цієї суміші став фасад Бернардинського костелу в місті Львів. Щит-фронтон костелу - яскравий приклад стилю маньерізм на ренесансній основі. Якщо в гравюрі і живописі стиль маньерізм утримав свої позиції до початку 18 століть, то в архітектурі він зникає під потужним настанням римського бароко. У місті Жовква, де переважала забудова епохи Відродження, дуже швидко виникають будівлі в стилі уранішнього бароко, минувши маньерізм взагалі. Бароко тяжіє до монументальних форм і позбавляється дрібниць маньеризму.Свій вплив на розвиток українського бароко мають і великі храмови споруди, які будують архітектори, запрошені з самої Італії.

2. Бароко в Україні

Важливою тенденцією мистецтва бароко на Україні стає героїзація змальовуваних образів. Навіть портрет-гравюра вченого і церковного діяча І. Гизеля, створеного Л. Тарасевичем, вінчає заклик максималізму "plus et ultra" (більше і вище). Характерним способом героїзації в українському бароко стає використання образу вершника як символу епохи. Знаменним в цьому відношенні геральдична композиція І. Щирського "Лицар-вершник".

Бароко на Україні, як і в інших країнах, було надзвичайно всіляким і з тематики, і по художніх засобами. В українській поезії цього напряму були і трагічні теми, і песимістична проблематика ілюзорності, текучість буття, але визначальна тенденція була пов'язана з вираженням здатності людини протистояти ворожим силам небуття. Навіть загроза пекла не вважалася непереборною. Так в драматичному творі середини XVIII століття "Слово про обуренню пекла" пекло вимушено оборонятися і опасається духу святості. Непереборність сил життя проголошується у відомій п'єсі Г. Конісського "Воскресіння мертвих", в якій ці сили порівнюються з вічним відродженням світових циклів Землі і Піднебіння.

Не можна обійти і розвиток в культурній системі українського бароко образу світу як саду, "Вертоград Божа", квітучого космосу буття. Справа тут не лише в декоративній обробці відсталої матерії в архітектурних спорудах, але і в самому менталітеті українського бароко, для якого світ як сад – це алегорія милостивого буття, що протистоїть хаосу необробленої землі. У такому розумінні світ як сад, який був створений Господом як будинок, який існує в огорожі його заповідей, на грунті етичних якостей вказана алегорія стає центральною темою низькі трактатів і збірок проповідей. До них може бути віднесена збірка "Зеркало духовне", "Виноград домовитим благим насаджений" С. Мокревіча, "Виноград" Ст.Яворського і ін.

Розвиток культури бароко в Україні виявився чутливим до цих особливостей національного менталітету. Адже бароко у всіх країнах породило свої національні школи, тобто заявило про себе як варіабельни за конкретними історичними умовами і традиціями культурну систему. Відповідності з національними варіацій можна констатувати, наприклад, віртуозність і гедонізм італійського бароко, драматизм іспанського, містицизм німецького, романтизм французького, метафізічность англійського і, нарешті, героїко-стоїстічній дух українського бароко.

Українське бароко характеризується також явно вираженою просвітницькою тенденцією, яка дозволяла в рамках християнського світогляду визнавати авторитет науки і виховну роль знання. Характерним в цьому відношенні може бути "Евхарістіон" Софронія Почаського, що прославляє Петра Могилу як засновника Лаврської школи і заступника наук.

Заключення

Бароко на Україні ніколи не було по своїх художніх засобах автономним, самобутнім напрямом. Але звідси не витікає, що українське бароко було механічним конгломератом різних культур. Культурна універсальність бароко до України означає лише те, що воно не було "чистим" культурним напрямом. Іншими словами, українське бароко – це не просто специфічна стильова система західноєвропейського зразка. Воно уявляє, як це довів Д. Чижевський, культурне вираження цілої історичної епохи, був запліднений барочним свідомістю, але не вичерпувався їй.

.