Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет ім.А.С.Макаренка

Кафедра методики музичного виховання, співу та хорового диригування

Розгорнутий конспект лекційного заняття для студентів 3-го курсу з методики музичного виховання на тему:

«Сутність педагогічної концепції музичного виховання д.Кабалевського»

Підготувала:

Студентка факультету мистецтв

861 групи

Волік А.А.

Суми – 2015 р.

План

1. Про Д.Кабалевського та його програму

2. Сутність педагогічної концепції Д.Кабалевського

3. Важливість хорового співу для формування музичної культури школярів (за Д.Кабалевським)

4. Методична новизна шкільної програми з музики, створеної під керівництвом Д.Кабалевського

5. Провідна роль педагогічної концепції Д.Кабалевського в удосконаленні системи музичного виховання в школах України

6. Принципи музично-педагогічної концепції Д.Кабалевського

Мета: розкрити сутність педагогічної концепції Д.Кабалевського, пояснити важливість хорового співу для формування музичної культури школярів, визначити методичну новизну шкільної програми з музики, створеної Д.Кабалевським та роль педагогічної концепції в удосконаленні музичного виховання в школах України.

1. Про д.Кабалевського та його програму

У 1970 році Кабалевський розробив програму «Музика» для загальноосвітніх шкіл. Це був, по суті, революційний переворот у викладанні «другорядного предмета». «Музична безграмотність не менш порочна, ніж безграмотність взагалі», стверджував композитор. Його союзником стала величезна армія вчителів. В «Учительській газеті» в 1968 році з'явилося глибоке емоційне звернення до педагогів. Сенс педагогічної концепції композитора-новатора можна коротко висловити словами: «Гармонія розуму і серця – кінцева мета виховання людини».

У зверненні до послідовників цієї ідеї Дмитро Борисович загострював увагу на важливій проблемі. Він зауважував на тому, що «…непомітно входить в незрілу свідомість молоді всіляка безправність і аморальність, отруює її свідомість, поступово роблячи її нечуйною, несприйнятливою до прекрасного і доброго. Імунітет до поганого не вироблено, хороший смак не вихований ... ». Саме тому Д.Б.Кабалевський вважав, що «виростити культурного слухача музики, здатного любити і цінувати самі серйозні твори великого мистецтва» − ось завдання, які повинні були вирішити уроки музики в загальноосвітніх школах. Автор програми стверджував, що «прекрасне спонукає добре». Він зазначав, що виховання має бути цілісним: «Якщо ми виховуємо тільки наукове мислення і знищуємо емоційне життя учня, то цим ми завдаємо, насамперед, шкоду інтелектуальному мисленню».

Книги («Про трьох китів і про багато іншого», «Як розповідати дітям про музику», «Ровесники»), статті в журналі «Музика в школі», постійні відповіді на численні запитання вчителів, листування з ними – це величезна просвітницька робота. Програма Д.Кабалевського стала проривом в художній педагогіці, особливо такої її гілки, як педагогіка мистецтва. «Учительська газета» неодноразово у своїх публікаціях підкреслювала, що система Кабалевського з позиції науки – це оптимальний варіант музичної освіти.

2. Сутність педагогічної концепції д.Кабалевського

Д.Кабалевський – видатний педагог і музикант XX століття. Як вчений і педагог, він розробив унікальну систему залучення дітей до музичної культури. Ця система отримала світове визнання та переконала керівників освіти ввести в шкільні програми уроки музичного виховання, що зіграло велику роль у підвищенні рівня музичної культури в країні.

Його педагогічна концепція стала новим напрямом у музичній педагогіці XX століття. Вона увібрала досягнення вітчизняної й світової педагогіки і спрямована на формування у дітей цілісного естетичного ставлення до явищ музичної культури.

Система Д.Кабалевського багато в чому спирається на загальні ідеї Б.Яворського, Б.Асафьева, Л.Баренбойма і ставить своєю метою ранню підготовку дітей до сприйняття серйозної музики. Вихідною позицією для Д.Кабалевського були слова Б.Яворського: «... якщо поглянути на музику як на предмет шкільного навчання, то перш за все, треба категорично відвести в даному випадку питання музикознавства і сказати: музика – мистецтво, то є якесь явище в світі, створене людиною, а не наукова дисципліна, якої вчаться і яку вивчають ». Ці слова органічно випливають із основоположної тези радянської теорії естетичного виховання школярів, сформульованої ще в 1918 році А. В. Луначарським в «Основних принципах єдиної трудової школи»: «... під естетичною освітою треба розуміти не викладання якогось спрощеного дитячого мистецтва, а систематичний розвиток органів почуттів і творчих здібностей, що розширює можливість насолоджуватися красою і створювати її ».

Кабалевський, узагальнивши музично-педагогічний досвід світової практики музичного виховання, створив концепцію, принципово переосмислити статус, образнозмістовну спрямованість уроку музики в школі. Завдання вчителя, на думку Кабалевського, розкрити перед учнями музику не як об'єкт вивчення, а як явище життя, цілісне і багатогранне.

Інтерпретація мети музичної освіти – формування музичної культури особистості учня – здійснюється Д.Б. Кабалевським в його концепції крізь призму наступних цільових установок:

- яскраво виражена виховна спрямованість, що сприяє розвитку емоційно-ціннісного ставлення до музики, музичного мислення, музично-естетичного смаку, музично-творчих здібностей, умінь і навичок;

- опора на світову музичну спадщину; - розвиток музичного мислення дітей, їх творчого потенціалу в процесі слухання музики, її виконання. Суть самої програми Д.Кабалевського полягає в тому, що всі форми музичних занять зі школярами мають бути спрямовані на їх духовний розвиток. Майже будь-яка, навіть сама лаконічна розмова про музику може (і повинна) допомагати їх пізнанню світу, формуванню їхнього світогляду, вихованню їх моральності. Як епіграф до своєї програми Д.Кабалевський взяв слова відомого українського педагога В.О.Сухомлинського: «Музичне виховання – це не виховання музиканта, а насамперед виховання людини». Погляди учнів на музику невіддільні від їх поглядів на життя взагалі. Основоположне завдання вчителя – допомогти формуванню цих поглядів своїх вихованців. На успішне вирішення цього завдання і повинні бути насамперед спрямовані увага вчителя, його творча

ініціатива, його знання і досвід, любов до дітей, підлітків, молоді, любов до мистецтва і до життя.

Значення музики в школі далеко виходить за межі мистецтва. Так само як література і образотворче мистецтво, музика рішуче вторгається в усі галузі виховання та освіти наших школярів, будучи могутнім і нічим, не замінним засобом формування, їх духовного світу.

Він підкреслював, що головним завданням музичного виховання у школі є не стільки навчання музиці, скільки вплив через музику на духовний світ учнів. Головний його девіз: «Навчання музики – засіб, виховання музикою – мета». Мета музичного виховання, на його думку – формування музичної культури як невід’ємної частини духовної культури особистості. Д.Кабалевський вважав, що в основі музичного виховання лежить активне сприймання музики. «Лише тоді музика може виконати свою естетичну, пізнавальну і виховну роль, коли діти навчаться по-справжньому чути її й роздумувати про неї, – підкреслював педагог. – Справжнє, відчуте і продумане сприймання музики – основа усіх форм прилучення до музики, тому що при цьому активізується внутрішній світ учнів, їх почуття і думки». Учні мають учитися сприймати музику в будь-якій формі спілкування з нею, під час співу, гри на музичних інструментах, у процесі власне слухання.