Заготівля лікарськоїрослинної сировини та попередні розрахунки потреби господарства чиветеринарного закладу в окремих її видах

Заготівля лікарської рослинної сировиниможлива з дикорослої лікарської флори і введеної в культуру (інтродукованої),що вирощується в окремих господарствах для власних потреб та потреб медицини іветеринарії окремих зон (районів, областей) чи республіки.

Багато лікарських рослин для потребветеринарної медицини заготовляється безпосередньо фахівцями господарем ідержавних установ у зоні своєї діяльності. І оскільки ця робота проводитьсящорічно і не повинна скорочуватись чи знижуватись у перспективі, то слід пам’ятати:невичерпних запасів рослин у природі немає. А це вимагає зваженого іпродуманого підходу до заготівлі сировини з окремих видів дикорослих рослин,збереження їх родючості, врожайності, запасів, примноження і розширення площ.Виходячи з цього, потребу в окремих видах сировини потрібно попередньо, хоч іприблизно, але розраховувати. Стихійна, необдумана, необгрунтована та неплановазаготівля сировини повинна бути виключена.

Для розрахунків керуютьсятакими положеннями.

1. Оцінюють наявністі конкретних лікарськихрослин і їх ареал у зоні своєї діяльності (господарство, дільнична лікарня іін.), закріпляють за установами ці площі рішеннями Ради народних депутатів (на5 років), щоб мати офіційне право контролювати всі необхідні заходи та роботи.

2. Оцінююгь можливі запаси, біологічну (природну)врожайнісгь і можливість її збереження та підвищення всіма засобами і заходами.

3. Визначають можливий збір з одиниці площі,що допускається в таких межах:

- підземних частгинрослин - 15-20%;

- трави, листя, квіток, суцвігь - 30-40%.

4. Визначають періодичність збору на одній ітій же площі лікарських рослин, яка не повинна перевищувати при збиранні:

- підземних частинрослин - 5 років;

- трави - 2 роки;

- листя, квіток, суцвіть, плодів - 1 рік.

Порушення цих строків веде до збіднінняділянок, та навіть повного виродження рослин, оскільки дикоросла флора маєнизькі регенеративні можливості і надземна частина її відновлюється всередньому за 3-8 років, кореневища і корені - за 15-30 років.

При цьому слід завести спеціальний зошит, вякому фіксують всі записи щорічно по кожному урочищі і по кожній ділянці.

5. Визначити можливий вихід сухої сировини,користуючись показниками врожайності та відсотком втрати вологи привисушуванні.

6. Визначити можливості для консервації(висушування) сировини, її зберігання та встановити термін зберігання і можливіперехідні запаси по роках.

7. Визначити хвороби тварин, при яких можливезастосування і буде застосовуватись конкретна лікарська сировина.

8. Визначити орієнтовано можливе поголів’ятварин, якому буде застосовувались дана сировина, провівши аналіззахворюваності за попередні роки.

9. Визначити потребу в лікарській сировині,що буде застосована для однієї тварини, користуючись рекомендаціямилітературних джерел та власним досвідом щодо дозування на один прийом, день,курс лікування в певних лікарських формах.

10. Провести розрахунки приблизної потреби всировині для всього можливого поголів’я, визначивши й додаткові потреби длялікування інших захворювань і інших видів тварин, визначити страховий запас.

Якщо сировина має тривалий термін зберігання івиявиться її надлишок, то він складатиме перехідний запас на наступний рік(роки).