Висновки

На підставі викладеного теоретичного матеріалу можна зробити такі висновки.

Платіжний баланс - це співвідношення між валютними платежами економічних суб’єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та сумою всіх надходжень, отриманих нею за той же період від інших країн (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць).

За формою складання платіжний баланс - це статистичний звіт про надходження валютних коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн.

За функціями - це макроекономічна модель що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин даної країни з зовнішнім світом.

Платіжний баланс складається за наступними принципами: суми кредитових та дебетових записів мають бути рівними один одному, а всі показники платіжного балансу мають ділитися на дві частини - рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами. Сальдо цих двох рахунків мають бути рівними по абсолютній величині і протилежні за знаком, - відповідно загальне сальдо платіжного балансу завжди має дорівнювати нулеві. А оскільки відомості про первинні та балансуючі операції в більшості випадків використовуються з різних джерел, такий баланс на практиці не досягається, і для забезпечення рівності по дебету і кредиту, та по рахунках поточних операцій і операцій з капіталом вводиться коректуюча стаття «Помилки та упущення».

При публікації платіжного балансу України в першу чергу і головним чином, використовується формат так званого «нейтрального представлення». За цією версією товари, послуги і поточні трансферти об’єднуються в рахунку поточних операцій, а капітальні трансферти, прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції й резервні активи - в рахунку операцій з капіталом та фінансовими операціями.

Державне регулювання платіжного балансу - це сукупність економічних, у тому числі валютних, фінансових, грошово-кредитних, заходів держави, спрямованих на формування основних статей платіжного балансу, а також покриття сформованого сальдо.

Країнами з дефіцитним платіжним балансом зазвичай робляться наступні заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталів:

• дефляційна політика;

• девальвація;

• протекціоністські заходи, валютні обмеження;

• фінансова та грошово-кредитна політика;

• заходи державного впливу в ході формування основних статей - торгового балансу, «невидимих» операцій, руху капіталу.

При активному платіжному балансі державне регулювання направлено на усунення небажаних наслідків надмірного активного сальдо. З цією метою фінансові, кредитні, валютні та інші методи, а також ревальвація валют використовуються для розширення імпорту й стримування експорту товарів, збільшення експорту капіталів і обмеження їх імпорту.

Зробивши аналіз платіжного балансу України можна зробити висновки, що профіцит платіжного балансу України, за попередніми оцінками Національного банку, в 2013 році становив 2,021 млрд дол., тоді як за 2012 рік платіжний баланс був зведений з дефіцитом 4,175 млрд дол. За інформацією НБУ, в грудні 2013 року зведений платіжний баланс, був зведений з профіцитом, який становив 1,6 млрд дол. порівняно з дефіцитом у грудні 2012 року у розмірі 839 млн. грн. Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу за 2013 рік становив 16,1 млрд дол., що на 1,8 млрд дол. перевищує показник за 2012 рік. У той же час, у грудні минулого року дефіцит поточного рахунку становив 2,070 млрд дол.

Варто відмітити, що з кожним роком обсяги, як експорту, так і імпорту суттєво зростають. Але яким є це зростання:експорт товарів у 2013 році становив 65,0 млрд. дол. США, що на 7,5% менше, ніж у 2012 році, а імпорт товарів у 2013 році зменшився на 5,7% - до 84,6 млрд. дол. США. Тобто, уряд України повинен підтримувати і заохочувати національного виробника та проводити економічну політику, націлену на те, щоб залишати на українському ринку лише товари критичного імпорту, натомість витісняючи товари, які легко можуть бути замінені українськими виробами. Особливо це стосується товарів широкого вжитку, косметично-парфумерних виробів, будматеріалів, продукції харчової, легкої та взуттєвої промисловості, що надходять в Україну з Китаю, Туреччини, Росії.

Очевидно, що необхідно переглянути базові елементи фінансової та економічної політики нашої держави. Необхідно створити сприятливі умови для розкріпачення підприємницької активності вітчизняного малого та середнього бізнесу, усунувши надмірні перепони і надмірний контроль з боку Державної податкової адміністрації України та інших контролюючих органів, що, в свою чергу, сприятиме підвищенню підприємницької активності, і, як наслідок, зовнішньоекономічних відносин.

Одним з джерел для покращення стану платіжного балансу України є прямі іноземні інвестиції. І тому для досягнення результату першочерговим завданням має бути створення привабливого інвестиційного середовища (нові технології, сучасний менеджмент, стабільна динаміка обмінного курсу). Це дасть змогу водночас фінансувати від’ємне сальдо поточного рахунку і стимулювати економічне зростання.