Інтелектуальна власність кожушко г.М.

[Попереднє] [До змісту] [Наступне]

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1. Система інтелектуальної власності

Методичні поради до вивчення теми

План

1. Поняття і значення інтелектуальної власності.

2. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.

3. Національне та міжнародне законодавство з питань охорони об’єктів інтелектуальної власності.

4. Система органів управління охорони інтелектуальної власності

1. Поняття і значення інтелектуальної власності.

У найширшому розумінні інтелектуальна власність означає за­кріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності лю­дей в промисловій, науковій, літературній і художній сферах. У зви­чайному розумінні – це права на результати творчої праці. Звертаємо увагу, що під інтелектуальною власністю розуміють не результат інте­лектуальної діяльності людини як такий, а право на нього. Право не можна відчути на дотик. Отже, нематеріальна власність є немате­ріаль­ним об’єктом.

У сучасному світі об’єкти інтелектуальної власності, а точніше – об’єкти права інтелектуальної власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, комерційна таємниця, комп’ютерні програми, бази даних, тво­ри науки, літератури і мистецтва тощо, відіграють значну роль у забез­печенні конкурентноздатності товарів та послуг і стають, таким чи­ном, вирішальним фактором економічного розвитку. Введені у гос­по­дарський обіг, вони приносять підприємству додатковий прибуток, значно підвищують конкурентоспроможність товарів і послуг.

Об’єкти інтелектуальної власності можуть виступати також як са­мостійний товар.

Право інтелектуальної власності (ст. 418 ЦК України) – це пра­во особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на ін­ший об’єкт права інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності має суттєві особливості:

1. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелек­туаль­ної власності.

немайнові права –	майнові права –
право авторства	право володіти
право на ім’я	право використовувати
право на недоторканість товару	право розпоряджатися

Немайнові права невідокремлені від суб’єкта права, а майнові відокремлені.

2. Право інтелектуальної власності обмежені у часі (право влас­ності на об’єкт зникає, коли закінчується термін дії патенту чи сві­доцтво).

3. Право інтелектуальної власності обмежене територіально (па­тент виданий на території України на території іншої держави не діє).

4. Об’єкти права інтелектуальної власності можуть бути відокрем­леними чи невідокремленими від суб’єкта (наприклад, відокремлені – винахід, право на рукопис; невідокремлені – інтелектуальні здібності, гудвіл).

2. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.

Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), укладена в Стокгольмі 14 липня 1967 р. (стаття 2 [уііі]), відзначає, що «інтелектуальна власність включає права, які сто­суються:

(1) літературних, художніх і наукових творів;

(2) виступів виконавців, фонограм і програм ефірного мовлення;

(3) винаходів у всіх галузях людської діяльності;

(4) наукових відкриттів;

(5) промислових зразків;

(6) товарних знаків, знаків обслуговування і торгових найменувань і позначень;

(7) припинення недобросовісної конкуренції

і всіх інших прав, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловості, науковій, літературній або художній галузях».

Згідно зі Ст. 420 Цивільного Кодексу України «Об’єкти права ін­телектуальної власності» до об’єктів інтелектуальної власності від­носяться:

1. літературні та художні твори;

2. комп’ютерні програми;

3. компіляції даних (бази даних);

4. виконання;

5. фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

6. наукові відкриття;

7. винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

8. компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

9. раціоналізаторські пропозиції;

10. сорти рослин, породи тварин;

11. комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

12. комерційні таємниці.

Звичайно цей перелік не є вичерпним. Можуть з’явитись нові ре­зультати науково-технічної творчості, які будуть визнані об’єктами права.

Традиційно об’єкти інтелектуальна власність на підставі спіль­них ознак поділяється (рис. 1) на:

• об’єкти промислової власності;

• об’єкти авторського права.

Промислова власність це система правових норм, що регулюють на основі юридичної рівності сторін суспільні відносини в економічному і духовному визнанні винаходів, корисних моделей, промислових зразків та інших об’єктів технічної творчості, а також відносини, що виникають в результаті їх використання Крім того, поняття про­мис­ло­ва власність включає боротьбу проти недобросовісної конкуренції.

Авторське право це сукупність правових норм, що регулюють від­носини, пов’язані зі створенням творів науки, літератури та мистец­тва.

Рис. 1. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності

Суб’єктами права інтелектуальної власності є

• автор наукових, літературних, художніх творів, винаходів, ко­рисних моделей, промислових зразків, топографія інтегральних мікро­схем, раціоналізаторських пропозицій, сортів рослин і порід тварин – фізична особа, творчою працею якої створено об’єкт інтелектуальної власності.

Автором може бути громадянин України, громадянин будь-якої ін­шої держави або особа без громадянства. Громадяни можуть бути ав­торами незалежно від віку. Інколи малолітні автори вносять цінні про­позиції, які використовуються у виробництві. Досить часто суб’єктом може бути не один автор, а декілька, тобто винахід створено спільною творчою працею кількох співавторів. Але співавторство має місце ли­ше тоді, коли воно набуває творчого характеру. Надання технічної до­помоги автору іншими особами не є співавторством (наприклад, кон­сультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи).

• правонаступник автора – особа (фізична або юридична), до якої право переходить за законом;

• власник охоронного документу (правовласник) – особа, яка во­лодіє охоронним документ, що засвідчує право власності на об’єкт ін­телектуальної власності.

Роботодавець стає суб’єктом права власності, коли автор знахо­диться з ним у трудових відносинах за договором найму.

• виконавці творів, виробники фонограм та організації мовлення;

• власники науково-технічної та іншої інформації, що має комер­ційну цінність;

• власники знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань та інших позначень комерційного характеру;

• представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) – особа, яка діє за дорученням заявника і надає правову допомогу у сфері охорони інтелектуальної власності.