[До змісту] [Наступне] [До змісту] [Попереднє] [Наступне]

 

1. Тематичний план дисципліни

 

Тема	Кількість годин за видами навчальної роботи
	всього	в тому числі
		лекції	практичні заняття	індивідуальні заняття	самостійна робота
Модуль 1. Теорія економічного аналізу
1.1. Предмет, об’єкт і завдання економічного аналізу	4	1	-	-	3
1.2. Метод і методичні прийоми економічного аналізу	13	3	4	2	4
1.3. Види аналізу та його інформаційне забезпечення	7	2	2	-	3
Разом по модулю 1	24	6	6	2	10
Модуль 2.Методика прикладних аналітичних досліджень
2.1. Аналіз фінансового стану підприємства	12	-	-	-	12
2.2. Аналіз прибутку і рентабельності	12	2	2	2	6
2.3. Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг	14	2	2	2	8
2.4. Аналіз використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці	14	2	2	2	8
2.5. Аналіз довгострокових активів підприємства	9	2	1	2	4
2.6. Аналіз матеріальних ресурсів та ефективності їх використання	9	2	1	2	4
2.7. Аналіз витрат на виробництво, собівартості і реалізації продукції	14	4	2	2	6
Разом по модулю 2	86	14	10	12	48
ВСЬОГО	108	20	16	14	58

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне] [До змісту] [Попереднє] [Наступне]

 

2. Модульна контрольна робота № 1

 

Контрольна робота виконується аудиторно за індивідуальними варіантами. Для полегшення підготовки до її виконання студент може потренуватись на виконанні наведеного нижче типового завдання.

 

2.1. Типове завдання

 

Завдання 1. Провести комплексну оцінку показників фінансово-господарської діяльності підприємств, застосувавши методи сум, суми місць, відстаней, на основі наведених нижче даних:

 

Показник	Підприємство
	1	2	3	4
1.      Обсяг виробленої продукції, тис.грн. - за планом - фактично	8300 8220	6420 6490	7350 7205	5800 5870
2.      Обсяг реалізованої продукції, тис.грн. –    за планом –    фактично	8170 8260	6400 6350	7300 7250	5720 5800
3. Собівартість виробленої продукції, тис.грн. –    за планом - фактично	6720 6700	5350 5380	6450 6570	4900 4870
4. Коефіцієнт рівномірності виробництва –    за планом - фактично	0,75 0,72	0,74 0,80	0,65 0,70	0,70 0,75
5. Питома вага продукції вищого сорту, % –за планом - фактично	25,0 21,5	28,0 28,0	20,0 22,5	30,0 27,3

 

Завдання 2. Побудуйте формулу взаємозв’язку, назвіть виділені фактори і розрахуйте ступінь їх впливу на приріст обсягу виробництва на основі наведених даних. Для розрахунку застосуйте спосіб абсолютних різниць

 

Показник	Базисний період	Звітний період
Середньооблікова чисельність працівників, осіб	208	217
Питома вага робітників в загальній чисельності працівників, %	72,1	71,4
Число відпрацьованих всіма робітниками, людино-днів	9900	9920
Обсяг виробленої продукції, тис.грн.	3168	3085

 

Сформулюйте висновки, вкажіть резерви росту обсягу виробництва.

 

Завдання 3. Побудуйте формулу взаємозв’язку і проаналізуйте вплив окремих факторів на динаміку роздрібного товарообороту (в тис. грн.) на основі наявних даних:

 

Обсяг товарообороту в базисному періоді, тис. грн.	4850
Темп приросту торгової площі всіх магазинів, %	+6,5
Темп приросту кількості магазинів, %	-4,1
Темп приросту товарообороту, %	+3,2

 

[Вверх] [Вниз]

2.2. Методичні рекомендації до виконання модульної контрольної роботи №1

 

Перша задача дозволяє оцінити ступінь оволодіння студентом методикою проведення комплексного порівняльного аналізу, тобто методами проведення порівняльної оцінки одночасно за декількома показниками по декількох підприємствах чи за ряд періодів. Необхідність в такому розрахунку на практиці виникає при визначенні рейтингу підприємства, наприклад, при виборі найбільш привабливого об’єкта для інвестування. Така оцінка здійснюється на основі даних, що попередньо були перетворені у відносні одиниці виміру (темпи росту або ступені виконання планів, зручніше у коефіцієнтній формі, а не в процентному вираженні) та представлені у матричній формі. Перехід до відносної форми вираження дозволяє проігнорувати різницю у масштабах діяльності підприємств та робить можливим порівняння різнорідних показників з різними одиницями виміру. Для уніфікації вихідної інформації всі показники матриці повинні мати однакову направленість (тобто однозначно повинно оцінюватись або їх зростання, або зменшення). Якщо первинні показники мають різну направленість, то слід штучно, шляхом розрахунку обернених відносних показників, привести їх до однакової направленості. Так, якщо одночасно здійснюється оцінка за показниками обсягу виробництва і суми витрат (собівартості продукції), то в першому випадку розраховується прямий показник (наприклад, темп росту – як відношення значення звітного періоду до базисного), а в другому – обернений (відношення базисного періоду до звітного).

Порівняння здійснюється на основі узагальнюючого показника комплексної оцінки. Найпоширенішими способами отримання такого показника є методи сум, суми місць (бального оцінювання), відстаней.

Метод сум оснований на визначенні показника комплексної оцінки для кожного із аналізованих підприємств () шляхом визначення підсумків результатів їх діяльності по порівнюваних показниках:

,

де - значення i-го показника j-го підприємства у вихідній матриці.

Відповідно, чим вищим є значення показника, тим вищим буде і місце підприємства у рейтингу.

Метод суми місць (бального оцінювання) ґрунтується на визначенні місця кожного із підприємств по кожному показнику. Показник комплексної оцінки визначається як загальна сума місць кожного підприємства. Найвищим у рейтингу буде підприємство, у якого величина комплексної оцінки буде найменшою.

Метод відстаней оснований на тому, що показник комплексної оцінки повинен враховувати не лише абсолютні значення порівнюваних показників, але і їх близькість до кращих значень – еталонів. Термін “підприємство-еталон” застосовується до деякого умовного підприємства, у якого ступінь виконання плану(або темп росту) за порівнюваними показниками відповідає найвищим із досягнутих по даній сукупності показників.

Для розрахунку величини показника комплексної оцінки цим методом зручно скористатись наступною математичною аналогією. Кожне підприємство розглядається як точка в n-вимірному евклідовому просторі, координати якої відповідають величинам порівнюваних показників. Тоді відстань від точки будь-якого з аналізованих підприємств до точки-еталона буде характеризувати місце підприємства в даній сукупності і може прийматись за величину показника комплексної оцінки, яка визначається за формулою:

,

де - значення i-го показника у підприємства-еталона.

Друга та третя задачі контрольної роботи пов’язані з розрахунками ступеня впливу факторів на основі мультиплікативних залежностей, які найбільш часто зустрічаються в теорії і на практиці економічного факторного аналізу. Розв’язання такого роду задач вимагає дотримання певного порядку включення факторів у формулу взаємозв’язку. Побудова такої формули має здійснюватися за наступними правилами:

•        побудову моделі розпочинають з кількісного за своїм характером показника;

•        кожний наступний співмножник у формулі взаємозв’язку повинен містити в собі елемент попереднього, а саме: перший кількісний показник повинен повторюватися у знаменнику другого фактора, чисельник другого – у знаменнику третього, чисельник третього – у знаменнику четвертого і т. д. Результативний показник повторюється у чисельнику останнього фактора, що перетворює рівність у тотожність;

•        кожний співмножник повинен мати реальний економічний зміст. При правильній побудові моделі економічний зміст має також і добуток будь-якого числа факторів, що стоять поряд.

Наприклад, потрібно визначити вплив факторів на обсяг виробництва (Q) при наявності даних про вартість основних виробничих фондів (Ф) і чисельності робітників (Т). Обидва показники (як Ф, так і Т) можуть розглядатися як кількісні, тобто побудову формули можна розпочинати з будь-якого з них:

;

.

При оцінці отриманих формул взаємозв’язку очевидним є те, що перша формула непридатна для подальшого аналізу, так як другий її співмножник не має економічного змісту. З другої формули видно, що на обсяг виробництва впливають фактори: чисельність робітників, їх фондоозброєність () та фондовіддача (). Далі проводиться розрахунок значень факторів за порівнювані періоди і визначається вплив факторів за загальною схемою.

При побудові моделей слід мати на увазі, що показники, наведені в умовах задач, можуть бути задані як первинними даними, так і розрахованими на основі первинних (наприклад, в другій задачі наведеного типового прикладу первинними є показники чисельності працівників, відпрацьованого робочого часу та обсягу продукції, а розрахунковим – питома вага робітників в загальній чисельності працівників). В останньому випадку у формулу взаємозв’язку слід вводити розрахункову формулу такого показника.

Розрахунок ступеня впливу факторів здійснюється за допомогою методів ланцюгових підстановок, аналітичних індексів, абсолютних або відносних різниць. Якщо метод не вказано в умові задачі, студент вибирає більш доцільний, виходячи з характеру наявної інформації. Метод ланцюгових підстановок є універсальним, але вимагає розрахунку умовних, реально не існуючих показників. Індексний метод більш доцільно використовувати у випадках, коли розрахунок здійснюється по сукупності суб’єктів господарювання, решту – як більш раціональний варіант при дослідженні одного суб’єкта. При цьому спосіб абсолютних різниць зручніший для випадку, коли значення факторів отримані без округлень (правильність розрахунку підтверджується перевіркою); якщо ж при розрахунку значень отримують дробові числа, то слід дотримуватись високої точності проміжних розрахунків, а заокруглювати вже значення отриманих приростів. Метод відносних різниць застосовують у випадку, коли відсутня інформація про абсолютні значення окремих показників, але є дані про їх відносну зміну. Для цього методу також зберігається вимога до високої точності проміжних розрахунків. Ознайомитись з розрахунковими формулами та методикою застосування кожного з методів на конкретних прикладах студент може, використавши електронний посібник: Цвєткова Л.О. Економічний аналіз: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни за кредитно-модульною системою організації навчального процесу для студентів стаціонарної і заочної форм навчання спеціальностей. – Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2008.

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

 

3. МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2

 

3.1. Зміст та загальні вимоги до виконання

 

Модульна контрольна робота №2 виконується студентом в позааудиторний час на основі комплекту форм статистичної та фінансової звітності про діяльність конкретного підприємства за два звітних періоди. Комплект форм звітності студент отримує за індивідуальним варіантом на кафедрі статистики. Цей комплект включає два блоки звітності:

1. 1)    єдині для всіх галузей діяльності форми звітності (№1-підприємництво „Звіт про основні показники діяльності підприємства”, № 11-03 „Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос) за рік”; №І-ПВ „Звіт з праці” (термінова) місячна за 12 місяців; № 3-ПВ „Звіт з використання робочого часу (квартальна) за рік”); баланс, звіт про фінансові результати.

2. 2)    варіативну частину звітності, необхідну для виконання індивідуального завдання у відповідності до галузі діяльності (наприклад, №1-П „Терміновий звіт про виробництво промислової продукції”(робіт, послуг), №1П-НПП „Звіт про виробництво промислової продукції” або №1-торг „Звіт про товарооборот”, №3-торг „Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі та мережі ресторанного господарства” або №1-опт „Звіт про продаж і запаси товарів (продукції)в оптовій торгівлі” або №50-сг „Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств” та ін.).

Варіативна частина може містити також звітність, необхідну для оцінки складу та руху ресурсів підприємства (наприклад, №6-ПВ „Звіт про чисельність робітників, їх якісний склад і професійну освіту ” або №3-МТП „Звіт про залишки і витрати матеріалів” та ін.) та додаткові дані для здійснення визначених умовою завдання аналітичних розрахунків.

Виконання індивідуального завдання за першим блоком звітності передбачає наступні етапи робіт:

1. 1)       оцінка повноти і правильності заповнення запропонованих форм звітності;

2. 2)       перевірка відповідності показників в окремих формах статистичної звітності;

3. 3)       загальна характеристика підприємства на основі визначення основного виду діяльності (за КВЕД) та характеру виробництва;

4. 4)       побудова зведеної таблиці динаміки основних показників господарсько-фінансової діяльності (відображених у звітності або розрахованих на їх основі);

 

[Вверх] [Вниз]