Вступ Розглядаються основні види фінансування охорони здоров’я у зарубіжних країнах. Проаналізованои показники стану медичного страхування у провідних країнах світу. Визначено основні рушійні чинники, що дають змогу вдосконалити медичне страхування в Україні на основі використання досвіду розглянутих зарубіжних країн. Проаналізовано перспективні напрямки покращення фінансування охорони здоров’я та медичного страхування в Україні. Ключові слова: ВВП, ВНП, добровільне медичне страхування, змішане медичне страхування, медичне страхування, медична допомога, страхова медицина, допомога, страхова медицина,обов’язкове медичне страхування,охорона здоров’я. Постановка проблеми: В економіціохорони здоров’я страхуваннявідіграє основну роль практично увсіх розвинутих країнах. Медичнестрахування є важливою складовою соціальної інфраструктури кожноїрозвиненої держави. У розвинутихкраїнах Західної Європи, Америки,Австралії, Японії організаційно-економічний механізм медичногострахування сформований і дієдесятки років, переконливо доводячи практичність подібноїформи організації медичної допомоги населенню. В Україні наданий час відбуваються жвавідискусії на рахунок переходу до тогочи іншого виду фінансування.Ситуація невизначеності переходуна новий рівень фінансуваннямедичного страхування тавідсутність згоди між різнимиучасниками ринку зумовило необхідність розглянути зарубіжнийдосвід провідних країн світу у галузімедичного страхування. Аналіз останніх досліджень тапублікацій: В Україні дослідженнюокремих питань функціонування охорони здоров’я та медичногострахування присвячено праці В.Андрущенка, Й. Бескида, В.Базилевича, О. Василика, Н. Внукової, О. Кириленко, В.Крамаренко, В. Паламарчука, В.Руденя, В. Рудого, Х. Терешко, В.Філатова, С. Юрія. Середросійських вчених цими питаннями займаються Н. Грищенко, М.Кузьменко, Ю. Лісицин, та ін.Важливе місце в розробці проблематики на дану темупосідають праці західних науковців:Дж. Гендерсона, Г. Муні, К. Харді та ін.

Розділ 1. Медичне страхування, як важлива складова соціальної інфраструктури кожної розвиненої країни. 1.1 Мета дослідження. Мета дослідження: Визначитиособливості основних видів фінансу¬вання охорони здоров’я у зарубіжних країнах та врахувати можливості використання їхнього досвіду в Україні.Виклад основного матеріалу: Основними видами фінансу¬ванняохорони здоров’я є державне (обов’язкове), добровільне тазмішане. У відокремленому вигляді ці види не використовуються ні водній країні світу, хоч в деяких з них займають домінуюче поло¬ження.Усередині будь-якої групи країн з порівнянним рівнем розвитку неіснує прямої залежності між витратами на медичну допомогу і рівнем здоров’я населення. Сімка провідних країн за основними показниками здоров’я (середня тривалість життя, дитяча смертність і ряд інших) виглядає так: Японія, Німеччина, США, Великобританія, Франція, Канада, Нідерланди.На першому місці стоїть Японія.Вона посідає останнє місце по частці витрат на охорону здоров’я у ВНП і забезпеченості населення лікарями. Одне із перших місць посідають США, але дитяча смертність і очікувана три¬валість життя чоловіків в США найбільш несприятливі. Та¬ким чином, напрошується висновок, що якщо країна перебо¬рола злидні, то для неї немає готової відповіді на запитання: чи треба витрачати на медицину більше, ніж уже витрачається .

1.2 Медичне страхування у сша та країнах Європи.

У США не існує обов’язкового медичного страхування всього населення. Витрати на лікування, що покриваються приватними страховими компаніями і державою, наприкінці 90-х рр. XX ст. оцінювалися в 70% від загальної суми медичних витрат населення, рівної 440 млрд. дол., у тому числі на частку приватних страхових компаній понад 30 % цієї суми. Працюючих по найму страхують роботодавці. Обов’язкове медичне страхування здійснюється двомавидами страхових компаній: діючихна безприбутковій і прибутковій основі. Більшість американців одержують медичну страховку від своєї роботи або від роботи свогочоловіка чи дружини. Такий вид страхування називається колективним і є найдешевшим. Убагатьох випадках роботодавець оплачує тільки частину ви¬трат. Деякі роботодавці пропонують кілька планів на вибір, в інших фірмах працівникам пропонується тільки один страхо¬вий план. Якщо роботодавець не пропонуєколективне страху¬вання або пропоноване страхування покриває мало послуг, то існує можливість придбання індивідуального плану.Мережа державних госпіталів длявійськовослужбовців надає безкоштовну медичну допомогу військовослужбовцям і ветеранамвійни. Незастраховані по обов’язковому медичному страхуванню категорії населення мають можливість купити поліси доб¬ровільного медичного страхування. У стра¬хових компаніях США клієнти по медичному страхуванню повинні частково оплачувати витрати у фіксованому (від 50 до 250 дол.)або дольовому(20%) розмірах. У страховій термінології це відповідає застосуванню безумовної франшизи.Недосконалість системи медичного страхування прямо або побічно стосується всіх жителів країни. І справа не тільки в соціальній незахищеності більшої частини населення. На¬приклад, якщо в лікарню потрапляє незастрахований пацієнт, вона не має права відмовити йому в обслуговуванні. Витрати на його лікарню потрапляєнезастрахований пацієнт, вона не має права відмовити йому в обслуговуванні. Витрати на його лікування в прихованому вигляді перерозподіляються між застрахованими пацієнтами. Це призводить до подальшо¬го зростання вартості страхування.Щорічно органи влади різногорівня змушені витрачати до 30млрд. дол. на покриття витрат незаможних. Ще приблиз¬но 5млрд. дол. “дарують” їм медики, які часто погоджуються надати медичну допомогу безкоштовно. Витрати на обслуго¬вування незастрахованих хворих (а вони такі ж, як і витра¬ти на застрахованих) частково перекладаються на застрахова¬них, а частково покриваються держбюджетом. Однак це не знижує гостроти проблеми, тому за останні десятиліття в США відзначаєтьсянеконтрольоване зростання витрат на охорону здоров’я.Однак, незважаючи на таку різноманітність послуг, поза сферою уваги всіх цих видів медичного страхування в США виявляється більша частина населення країни. Приблизно 44 млн. американців (з них – третина дітей) не мають медичної страховки, а 77 млн. мають так звану “переривну страховку”, тобто у певні періоди не мають жодної(наприклад, у разі втра¬ти роботи).Основними позитивними рисами охорони здоров’я США є висока якість медичного обслуговування і широкий вибір лікарів і лікарень. Однак проблема медичної допомоги– одна із найгостріших у США Витрати на медицину складають ас¬трономічну суму, але при цьомубагато громадян США не ма¬ють коштів на візит до лікаря і придбання ліків. Наприклад, вартість послуг терапевта у середньому по країні складає 120дол. США . І все жвитрати на охорону здоров’я в США перевищують аналогічні витрати інших країн по відношенню до розміру економіки і за поточними оцінками складають майже 16% від ВВП. Нещодавно опубліковані дані показують, що США витратили $ 2500 млрд. на охорону здоров’я в 2009 році, тобто $ 8047 на людину, і що ця сума становить 17,3% всієї економіки країни, в порівнянні з 16,2% в 2008 році Системи охорони здоров’я країнЗахідної Європи традицій¬но поділяють на дві групи: створені за “бевериджською” та “бісмарківською” моделями. Першу систему (так звану бю¬джетну) запропонував В. Беверидж у 1942 р. у Великій Британії. Ця система полягає в тому, що медичне об¬слуговування доступне для всіх громадян і фінансується зара¬хунок цільового оподаткування. Медичний персонал отримує заробітну плату залежно від кількості пацієнтів, яких він об¬слуговує. Така система домінує в багатьох розвинутих країнах і запроваджена в Данії, Ірландії, Швеції, Фінляндії та інших країнах. До її переваг можна віднести загальну доступність ме¬дичного обслуговування, контроль з боку держави за витрата¬ми, справедливість розподілу засобів. За основу другої системи було прийнято німецьке соціальне законодавство О. Бісмарка. За нею медицина фінансується за рахунок обов’язкових внесків підприємств у спеціальні фонди, які створюються за професійною або територіальною ознакою.Страхувальникамипрацюючого населення в системі обов’яз¬кового медичного страхування є підприємства, установи та ор¬ганізації. Управління цими фондами здійснюють представни¬ки застрахованих. Громадяни, які не підлягають такому медичному страху¬ванню, або охоплені різноманітними державними соціальними програмами, або застраховані в приватних страхових компаніях. Така система набула найбільшого поширення у Німеч¬чині,Швейцарії та Франції .

У США, Канаді та країнах Західної Європи давно утвердилася соціальна система медичного страхування. На відміну від державної, її фінансування здійснюється на тристоронній основі — за рахунок бюджетних надходжень, внесків роботодавців і самих працівників. При цьому люди з низьким рівнем доходів, соціальне незахищені страхових внесків не сплачують (Австрія, Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Франція, Японія). Одні із основних принципів соціальної системи медстрахування — соціальна солідарність: здоровий платить за хворого, молодий — за старого, багатий — за бідного.

Нас з вами вже довго переконують у тому, що, наприклад, у США всі за медпослуги платять. Підтекст зрозумілий — якщо ми з вами не можемо платити, то і лікуємося відповідно. Мовляв, нічого нарікати на невисокий рівень безплатної медицини.

Але насправді цей підтекст, як-то кажуть — від лукавого.

Річ у тім, що у тих же США з 1965 року діють програми державного фінансування медичного забезпечення: «Medicare» — для пенсіонерів: «Мadicaid» — для безробітних.

Медична програма «Мadicaid» надає право на пільгову медичну допомогу з профілактики, лікування гострих захворювань, а також на довготривалі медичні послуги для бідних прошарків населення з прибутками нижче офіційної «межі бідності».

Ця програма фінансується як за рахунок держбюджету США, так і за рахунок бюджетів окремих штатів. Причому, держава доплачує штатам від 50 до 83 відсотків їхніх витрат на цю програму. Бідніші регіони отримують більшу фінансову допомогу з держбюджету.

Загалом, програма «Мadicaid» охоплює майже 50 млн. осіб! Стільки ж, скільки проживає в Україні.

Національна програма обов'язкового соціального страхування літніх людей та інвалідів «Medicare» передбачає медичне страхування як на випадок стаціонарного лікування, так і компенсацію за амбулаторне лікування та візиту до лікаря.

Ця програма — найбільша у США. Федеральний уряд залучив до неї майже 13 відсотків населення. Тобто, програмою охоплені практично всі літні люди віком від 65 років, а також окремі категорії інвалідів і хворі з нирковою недостатністю.

Програма фінансується з податку на заробітну плату і за рахунок держбюджету.

Звичайно, більш поширене у США приватне медичне страхування. Але, як бачимо, навіть за повного панування у США ліберальної економічної доктрини, держава давно й активно турбується про ту частину громадян своєї країни, які з тих чи інших причин не можуть самостійно оплачувати медичні послуги.

Загалом фінансування охорони здоров'я у США здійснюється за рахунок федеральних і регіональних податків, страхових внесків і особистих виплат громадян. Витрати на охорону здоров'я щороку збільшуються приблизно на 10 відсотків від суми видатків, асигнованих попереднього року.

Звичайно, у кожної медалі — свій зворотний бік. Якщо наша безплатна медицина має тенденцію до формалізації медичної допомоги, яка дуже часто зводиться лише до виписки лікарняного, то платна медицина тяжіє до збільшення обсягів непотрібних лікарських процедур (мовляв, усе оплатять страхові компанії). Тому і в США не аплодують своїй системі охорони здоров'я. Адже витрати на медицину неухильно зростають, але адекватної витратам підвищення якості медичної допомоги і забезпечення нею всього населення країни не відбувається. Але ми зараз не про ці проблеми.

Головне — в іншому. Мораль у тому, що навіть там, де панує доволі жорстка ринкова модель економіки, держава не ухиляється від свого обов'язку — надавати допомогу тим громадянам, які ЇЇ потребують.

А що ж у нас? Медичне страхування в Україні отримало «право на життя» ще десять років тому.

Що ж до державного медичного страхування, то вже десятий рік у нас лише доводять, що в Україні, ще не визріли економічні умови для його впровадження. Давайте почекаємо, коли запрацюють на повну потужність всі промислові підприємства, кажуть нам. Але, гадаємо, що проблема в іншому. Просто у нас ніхто по-справжньому не зацікавлений у якнайскорішому впровадженні медичного страхування. Дуже хотілося б почути думку з цього приводу керівників Міністерства охорона здоров'я України.