ОСНОВНА ЧАСТИНА ЗВІТУ З ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Тема 1 : Вивчення показників роботи і організації бухгалтерського обліку підприємств

Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Кожне підприємство розпочинається з складання облікової політики. Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використання підприємством для складання та подання фінансової звітності, таке визначення облікової політики наведене в статті 1 "Визначення термінів" Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в статті 4 розділу 1 Закону «Про бухгалтерський облік» і пункті 18 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Під час розробки облікової політики слід враховувати вимоги до якісних характеристик бухгалтерського обліку та фінансової звітності, викладені в пунктах 14-17 П(С)БО 1, методи та процедури, передбачені іншими П(С)БО, норми й нормативи, встановлені законодавчими актами України.

На жаль, визначення терміна "процедура", що використовується при складанні і поданні фінансової звітності підприємства, у Законі про бухгалтерського облік і в стандартах не наведене. На мою думку, до зазначених процедур доцільно віднести форму бухгалтерського обліку, порядок заповнення і підписання первинних документів, правила документообігу і технологію обробки облікової інформації тощо.

Пункт 5 статті 8 Закону «Про бухгалтерського облік» право встановлення облікової політики підприємства цілком і повністю полишає на розсуд суб'єкта господарювання. При цьому підприємство самостійно:

1. обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та із урахуванням особливостей своєї діяльності й технології обробки облікових даних;

2. розробляє систему і норми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю за господарськими операціями, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

3. затверджує правила документообігу й технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку;

4. може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, із подальшим включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Також на підприємстві потрібно уважно обирати персонал. (додаток 1).

Для ефективної роботи потрібно зробити аналіз за основними показниками..До них відносять :

1. Чисті оборотні активи. Він характеризує ту частину оборотних активів, яка фінансується за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань. Зміна величини чистих оборотних активів лише в загальному характеризує ліквідність компанії. При розрахунку суми чистих оборотніх активів і наступних коефіцієнтів ліквідності необхідно врахувати витрати і доходи майбутніх періодів.

2. Коефіціент загальної ліквідності. Визначає загальну оцінку ліквідності активів і показує, скільки гривень поточних активів припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Цей коефіцієнт повинен дорівнювати двійці,якщо він дорівнює, то це свідчить про можливість підприємства погасити свої поточні зобов’язання. Але він залежить від галузі діяльності.

3. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Цей показник є більш суворим показником ліквідності, тобто означає реальну платоспроможність підприємства. Він розраховується з виключенням із оборотних активів запасів,які можуть бути низько-ліквідними,або зовсім неліквідними. У практиці оптимальним відношенням вважається 1:1,але, як свідчіть досвід, це відношення буває значно меншим.

4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається як відношення грошових коштів та їх еквівалентів до поточних зобов’язань. Цей коефіцієнт відображає лишеліквідність на певну дату та не враховують термін сплати боргів. У зв’язку з цим у процесі аналізу викоритовуєть показник, який називається інтервалом захищеності.

5. Інтарвал захищеності-це час,за який підприємство може здійснювати поточну господарську діяльність за рахунок ліквідних активів,не залучати додаткові джерела надходження.

6. Коефіцієнт оборотності робочого капіталу. Розраховується як відношення суми виручки до чистих оборотних активів. Він показує, скільки гривень доходу припадає на одну гривню чистих оборобних активів.

7. Ефективність використання основних засобів оцінювання коефіцієнт фондовіддачі, яких розраховується як відношення суми виручки до середньої вартості основних засобів. Цей коефіцієнт характерезує, яка сума виручки припадає на одну гривню основних засобів або скільки валового доходу отримано з однієї гривні основних засобів.

8. Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей по­казник дає можливість визначити вартість основних фондів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприєм­ства основними фондами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість — до зменшення.

9. Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розрахову­ють як відношення вартості основних виробничих фондів до чисе­льності працівників підприємства. Отже, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором. Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих фондів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих фондів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартос­ті майна підприємства.

10. Рентабельність загальна відношення балансового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів за їх початковою оцінкою. Вона визначає ступінь використання основних засобів.