2. Наукові розробки подружнього союзу Френка і Ліліан Гілберт
Значний внесок у ранній період розвитку менеджменту здійснило подружжя Френк Банкерт Гілбрет (1868-1924 рр.) і Ліліан Моллер Гілбрет (1878-1972 рр.). їхня робота з поліпшення вивчення рухів робітників заклала фундамент для сучасного розроблення стандартів праці, а також принципів її стимулювання за допомогою заробітної плати.
Подружжя Френк і Ліліан Гілбрети були промисловими інженерами і командою однодумців. Один із найцікавіших внесків Френк Гілбрет здійснив у мулярську справу. Спостерігаючи за мулярами під час роботи, він удосконалив декілька прийомів. Наприклад, він точно визначив стандартні матеріали і засоби (розміщення муляра, цегли і розчину на різних рівнях). Результатом таких удосконалень стало зменшення окремих фізичних рухів від дев'ятнадцяти до п'яти і зростання випуску продукції до 200%. Ліліан Гілбрет зробила важливий внесок у кілька різних сфер, зокрема, у сферу менеджменту персоналу, допомогла виділити сферу виробничої психології. Працюючи окремо і разом, Гілбрети удосконалили багато різних засобів і технологій. Чимало своїх ідей вони застосували до своєї сім'ї, їхній досвід виховання дванадцяти дітей задокументований у книзі й фільмі "Дешевший на дюжину".
Свій трудовий шлях Френк Гілбрет розпочав учнем муляра в компанії "Віоден", досягнувши в ній посади головного управляючого. З самого початку своєї роботи він звернув увагу на рухи муляра, виділяючи ті, що були ефективнішими. Результатом спостереження стало розроблення нового способу кладки, що у кілька разів скоротило кількість рухів муляра, збільшивши при цьому його продуктивність від 120 до 350 цеглин за годину.
Своє перше дослідження Френк Гілбрет проводив незалежно від Ф. Тейлора, навіть не знаючи про існування його праць. Надалі він створив власну консультаційну компанію, тісно пов'язавши свою діяльність із розвитком наукового менеджменту.
У 1904 році Ф. Гілбрет одружився з Ліліан Моллер. Будучи бакалавром і магістром англійської мови, Ліліан працювала над' докторською дисертацією в Каліфорнійському університеті. Заміжжя не тільки змінило її звичний уклад життя, а й напрям академічних занять. Вона зайнялася психологією, вважаючи, що ця галузь досліджень буде найкращим чином доповнювати роботу, якою займався її чоловік. З того часу і до смерті Френка Гілбрета вони вдвох шукали кращі методи виконання роботи.
Вони розробили і використовували багато пристроїв і механізмів. Першими застосували фотоапарат і кінокамеру для дослідження рухів робітників, винайшли мікрохронометр - годинник із секундною стрілкою, спроможний зафіксувати час із точністю до 1/2000 хвилини. Мікрохронометр і сьогодні використовується при фотографуванні й вивченні дій.
За допомогою методу стоп-кадрів їм вдалося виявити та описати 17 основних рухів кисті руки та їх тривалість, що дозволило знайти можливість усунути ті з них, які при виконанні стандартних дій і звичайному обладнанні були зайвими, непродуктивними. Наприклад, при складанні цегли було встановлено чотири рухи замість попередніх 18-ти, що забезпечило зростання продуктивності праці каменярів на 50%.
Цікаво, що Френк Гілбєрт шукав застосування своїм методам не тільки у виробництві, але й у побуті. Так він дослідив, що для застібання ґудзиків на жилеті зверху донизу витрачається 7 секунд, а знизу доверху - тільки 3. Використовуючи два леза одночасно, він скоротив час гоління на 44 секунди, однак витратив 2 хвилини на лікування порізів.
Подружжя Френк Гілбрет і Ліліан Гілбрет займалось переважно питаннями вивчення фізичної роботи у виробничих процесах і досліджувало можливість збільшення випуску продукції за рахунок зменшення зусиль, затрачених на виробництво. Гілбрети написали книги "Вивчення рухів" (1911 р.) і "Психологія управління" (1916 р.).
Ф. Гілбрет виступав за широке впровадження в менеджмент сучасних вимірювальних методів та інструментів. Щоб бути прибутковою, будь-яка виробнича діяльність має плануватися і управлятися, за нею стоять здібності, досвід та знання управляючих.
Гілбрети широко використовували для запису трудового процесу графіки і діаграми. Вони розвинули систему "білих карток" для персоналу, що передувала системі оцінки заслуг. Великого значення надавали написанню інструкцій з метою недопущення безладдя й непорозумінь.
Саме Гілбрети першими почали підтверджувати, що принципи менеджменту й аналіз рухів могли б ефективно використовуватися у сфері самого менеджменту. Вони навіть почали досліджувати причини втоми та її вплив на здоров'я і продуктивність праці, що і сьогодні залишається актуальною науковою проблемою.
їх інтерес не зводився лише до вивчення рухів і не обмежувався робочим місцем. Метою таких досліджень був розвиток у людини її повного потенціалу, методів роботи, поліпшення інструментів, створення для праці здорового психологічного середовища.
Як уже зазначалося, психологія стала предметом дослідження Ліліан Гілбрет. Спочатку вона написала працю "Психологія управління", яку серіями опублікувала у 1912-1913 роках, а у 1925 році завершила дисертацію і стала доктором психології.
На жаль, досягнуті подружнім тандемом успіхи у галузі психології й виявленні причин стомлюваності від праці зненацька були перервані. Смерть Френка Гілбрета була раптовою. Ситуація, що виникла, вимагала від 46-річної жінки зі ступенем доктора психології, до того ж матері 12-ти дітей віком від двох до дев'ятнадцяти років, не тільки великої мужності, а й наукового подвигу в просуванні й розвитку того, що вони з чоловіком розпочали. Про те, наскільки це їй вдалося, свідчить кількість слів "перша", коли говорять про Ліліан Гілбрет. Вона була першою жінкою - членом Спілки промислових інженерів; першою жінкою - членом Американського товариства інженерів-механіків; першою жінкою, що здобула ступінь "Почесного магістра інженерних наук" Мічиганського університету; першою жінкою-професором у галузі менеджменту інженерних шкіл низки університетів. Вона - єдина жінка, якій у 1931 році була присуджена "Медаль Гілбрета"; вона - єдина жінка, що одержала Золоту медаль Гантта.
Як бачимо, Ліліан Гілбрет не без підстав називають "Першою леді менеджменту", її ім'я по праву стоїть поруч з іменем "батька вивчення рухів" - Френка Гілбрета.