Запорізький державний медичний університет

«Затверджено»

на методичній нараді

кафедри внутрішніх хвороб -1

«_____»__________________2010 р.

Протокол №

Зав. кафедри, професор Сиволап В.Д.

Методичні Вказівки

до практичного заняття для студентів 6-го року навчання медичного та педіатричного факультетів

Курація хворого з інфарктом міокарда

Методичні вказівки підготував

Доцент Кисельов С.М.

Запоріжжя – 2010 р.

Актуальність. За показниками смертності від хвороб системи кровообігу (ХСК) Україна посідає непрестижне перше місце серед країн європейської спільноти. Щорічно зростають поширеність і захворюваність на ХСК. Великої уваги заслуговує показник смертності від ХСК у чоловіків молодого і середнього віку, який у 3–5 разів перевищує аналогічні показники у більшості розвинених країн. У структурі смертності та інвалідизації населення України серцево-судинні захворювання посідають перше місце. Вони є причиною смерті майже 60% та інвалідності – 33% хворих. Значна частина летальних виходів, пов’язаних з патологією серцево-судинної системи, зумовлена гострим інфарктом міокарда (ГІМ). Незважаючи на певні успіхи у лікуванні ГІМ, у більшості індустріальних країн ця патологія залишається серед найважливіших причин захворюваності і смертності. Відомо, що значна кількість хворих, які перенесли ГІМ, має високий ризик виникнення ускладнень у післяінфарктний період, а летальність у цій групі становить близько 20% протягом року. Тому профілактичні та терапевтичні заходи у ранній післяінфарктний період повинні застосовуватися, у першу чергу, у пацієнтів з високим ризиком виникнення ускладнень. Найбільш виражений позитивний вплив на результати лікування ГІМ в останні роки мало вдосконалення алгоритмів лікування, спрямованих на відновлення прохідності вінцевої артерії, що зумовила інфаркт. У великих рандомізованих дослідженнях із застосуванням ранньої тромболітичної терапії у хворих на ГІМ летальність упродовж 30 діб становила 6–10%, тоді як у дослідженнях із застосуванням перкутанної транслюмінальної коронарної ангіопластики – 2,5%.

Вищенаведені дані обумовлюють важливість та актуальність вивчення етіології, ключових ланок патогенезу, типових та атипових клінічних проявів, стандартів діагностики ГІМ з метою оптимізації лікарської тактики налаштованої на раннє виявлення та адекватне лікування хворих на ГІМ.

Ціль заняття: навчити студентів сучасній тактиці ведення хворих на гострий інфаркт міокарда, на практиці застосовувати сучасні стандарти діагностики, лікування та профілактики ГІМ, на підставі курації пацієнтів з ГІМ в умовах стаціонару та поліклініки.

Студент повинен знати:

1. Визначення поняття інфаркту міокарда.

2. Етіологію та патогенез інфаркту міокарда.

3. Ключові клінічні ознаки та критерії діагностики інфаркту міокарда.

4. Електрокардіографічні ознаки гострого інфаркту міокарда.

5. Місце інструментальних методів дослідження в діагностиці ГІМ (ехокардіографія, добове моніторування ЕКГ та АТ, навантажувальні тести).

6. Біохімічні маркери пошкодження міокарда, запальної активності та тромбозу у хворого на гострий інфаркт міокарда.

7. Стратифікацію ризику виникнення гострого інфаркту міокарда та смерті.

8. Показання та протипоказання до проведення коронароангіографії.

9. Рекомендації щодо вибору сучасного методу лікування хворого на гострий інфаркт міокарда.

10. Основні положення протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Кардіологія», (наказ МОЗ України № від ).

Студент повинен вміти:

1. Проводити опитування та фізикальне обстеження хворих на ГІМ.

2. Складати план обстеження хворого на ГІМ, обґрунтувати застосування основних методів обстеження, визначити показання до їх проведення.

3. Проводити реєстрацію та інтерпретацію ЕКГ при ГІМ.

3. Оцінити результати ехокардіографії, добового моніторування ЕКГ та АТ.

4. Оцінити результати лабораторних тестів на біохімічні маркери пошкодження міокарда, запальної активності та згортальної системи крові.

5. Оцінити результати проведення коронароангіографії.

6. Провести диференційний діагноз з патологічними станами, що супроводжуються гострим болем у грудній клітці.

7. На підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстежень, обґрунтувати та сформулювати діагноз ГІМ.

8. Призначити відповідне лікування хворому на ГІМ з елевацією або без елевації сегмента ST.

9. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця.

Заняття проходять у вигляді роботи студентів у складі малих бригад біля ліжка хворого на ГКС. Згідно наскрізної навчальної програми "Внутрішня медицина" для вищих медичних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, організація навчального плану має забезпечити участь студента у веденні 3- 4 пацієнтів з ГІМ. Під час курації хворих студент користується відповідним Протоколом та заповнює картки пацієнтів.

Хронометраж практичного заняття (5,5 год.):

1. Вранішня лікарська конференція – 30хв.;

2. Курація хворих у відділенні – 2год.;

3. Клінічний розбір історії хвороби (семінар) – 1,5год.;

4. Самостійна робота (вивчення спеціальної літератури, статей з журналів за останні 2 роки, оформлення щоденника, вирішення задач до кроку 2) – 1,5год.