1.3.5. Врахування факторів середовища при оптимізації систем „людина-машина”

В ергономіці, що розглядає людину (групу людей), машину і середо­вище як складне, функціональне ціле, приділяється велика увага вивченню середовища. При цьому ергономіка керується і використовує дані гігієни праці, яка вивчає вплив на організм людини групових процесів і навколи­шнього середовища і розробляє гігієнічні нормативи і заходи для забезпе­чення сприятливих умов праці та запобігання професійним захворюван­ням.

Загальні ергономічні вимоги до умов зовнішнього середовища на ро­бочому місці оператора повинні формулюватись, виходячи з таких рівнів параметрів:

- оптимальних, тобто таких, що відповідають екології людини і за­безпечують найвищий рівень працездатності, не викликаючи порушень фі­зіологічних механізмів компенсації при тривалому впливі чинників;

- гранично допустимих, які використовуються тоді, коли передбача­ється епізодичне перебування людини в екстремальних умовах середо­вища, а характер роботи допускає тимчасове зниження рівня працездатно­сті;

- гранично терпимих, за яких забезпечується життя людини і можли­вість мінімальної трудової діяльності.

Останні два чинники використовуються тільки в аварійних ситуа­ціях.

Нормуванню, відповідно до наведених вище рівнів, підлягає ком­плекс умов зовнішнього середовища.

1. Фізичні фактори:

а) мікрокліматичні фактори включають основні параметри (темпера­тура повітря, відносна вологість, швидкість руху повітря тощо), які безпо­середньо впливають на теп­лообмін організму з навколишнім середовищем, і комплексні показники, що кількісно характеризують загальний тепловий ефект спільного впливу на організм основних па­раметрів мікроклімату.

Рис. 4. Зони досяжності оператора в горизонтальній площині під час роботи в позах „стоячи” та „сидячи”

Рис. 5. Зони досяжності оператора у вертикальній площині під час роботи в позі „стоячи”

Нормування мікрокліматичних факторів здійснюється окремо для холодного й теплого періодів року;

б) механоакустичні фактори (акустичні шуми; ударні та вібраційні перевантаження; зміни тиску повітря);

в) електромагнітні фактори (освітленість; профілактичне ультрафіо­летове опромінення; радіочастотне і рентгенівське випромінювання);

г) напруга в освітлювальних і силових мережах. Нормуються гранично до­пустимі рівні номінальної напруги.

2. Хімічні фактори:

а) основні компоненти газового складу повітря. Визначаються гра­нично допустимі концентрації кисню і вуглекислого газу в повітрі примі­щень залежно від часу перебування в них людини, режиму роботи і сис­теми вентиляції;

б) концентрація шкідливих хімічних домішок повітря. Вимоги до та­ких концентрацій висуваються з урахуванням часу перебування операторів у робочих приміщеннях.

Обґрунтовуючи ергономічні вимоги до умов зовнішнього середо­вища, потрібно враховувати вплив факторів на якість діяльності та функці­ональний стан операторів. На якість діяльності операторів найбільше впливають мікрокліматичні умови, акустичні шуми та рівень штучного освітлення робочих поверхонь.

Найбільш повний перелік нормованих факторів зовнішнього середо­вища і конкретні значення норм містяться в санітарно-гігієнічних вимогах і документах. На сьогодні діють понад 40 держстандартів ергономічного спрямування.