10 Винахід та відкриття при проведенні науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт

Винахід (англ.invention, нім.Erfindung f) — технічне рішення, що є новим, корисним у господарській діяльності і може бути практично застосоване. Визнаний офіційними експертами винахід може отримати правову охорону від держави і стати об'єктомпромислової власності, що засвідчується особливим правоохоронним документом, який має назвупатент.

Винаходом може бути «продукт», «процес»та «нове застосування відомого продукту чи процесу» (пристрій,спосіб,сполука,композиція,застосування пристроїв за новим раніше невідомим призначенням,штамимікроорганізмів, культура клітини рослин і тварин тощо).

Комерціалізація винаходів

Винахідники можуть керуватися бажанням винайти або створити щось нове та краще, звичайним альтруїзмомабо комерційними інтересами. Винахід може бути і результатом комбінування цихмотиваційних факторів. Однак незважаючи на фактори мотивації винахідника, безкомерціалізації, тобто виробництва товарів та послуг із використанням винаходу, останній буде приречений на існування на рівні теоретичної розробки. З метою сприяння комерціалізації винахідники об'єднуються у асоціації,інноваційні центритабізнес-інкубатори, що надають їм необхідне тренування підприємницьких здібностей, консультаційну допомогу та економічні ресурси, яких у приватних винахідників зазвичай недостатньо. Дослідницькі центри великих корпорацій працюють за іншим принципом, вони наймають талановитих науковців, котрі мають винахідницький потенціал і забезпечують цих працівників регулярним прибутком в обмін на передачу усіх майнових прав на винахід. Немайнові права винахідників (право авторства) є невід'ємними.

Науко́ве відкриття́ (рос.открытие, англ.discovery, нім.Entdeckung) — встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання^[2]. Відкриття є найвищим науковим рівнем пізнання навколишнього світу. Відносини, пов’язані з науковими відкриттями, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до законодавства України, автор наукового відкриття має право:

• надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву

• отримати диплом, який засвідчує належність відкриття автору^[3].

11 Динамічні методи оцінки ризиків інвестиційного проекту

При оцінці ефективності будь-яких інвестицій розглядаються два аспекти: прибутковість і ступінь ризику. Зв'язок між прибутковістю і ризиком є основним положенням економічної ефективності, оскільки будь-яке інвестування коштів тією або іншою мірою містить елемент ризику. Ризик є кількісним вираженням того, що очікуваний прибуток не буде отриманий. Суть інвестицій полягає у відчуженні певної теперішньої вартості в обмін на невизначену майбутню вартість. Головним принципом оцінки ефективності проекту є порівняння обсягу витрат і доходів, які їх забезпечили. При оцінці ефективності інвестиційного проекту використовуються дві групи методів: статичні й динамічні. Як зазначає проф. Й.М. Петрович [3], при використанні статичних методів у розрахунках не враховується часовий чинник, що при відмінності тимчасових параметрів знижує ступінь точності результатів розрахунків порівняно з динамічними методами. Для підвищення об'єктивності результатів розрахунків, оцінюючи ефективність інвестиційного проекту, потрібно враховувати не тільки часовий чинник, а й ступінь ризику. Нині в методичних рекомендаціях, що використовують динамічні методи оцінки ефективності проекту, найпоширеніший підхід до обліку ризику побудований на загальному охопленні всіх чинників ризику у вигляді надбавки до гарантованої ставки дисконту. Ця надбавка називається "премією за ризик" і являє собою додатковий прибуток, необхідний інвестору понад той рівень, який можуть принести безризикові інвестиції.

Премію за ризик, як правило, вважають постійною протягом періоду реалізації інвестиційного проекту. Цей підхід має ряд недоліків:

 По-перше, ризик інвестиційного проекту залежить від часу, оскільки він визначається для кожного етапу окремо: в підготовчий період, у період будівництва і в період функціонування. Кожний етап містить перелік характерних для нього чинників ризику. Таким чином, ступінь ризику залежить передусім від стадії інвестиційного проекту. Водночас існують чинники, негативний вплив яких посилюється з плином часу і підвищує ризик проекту навіть у рамках певного етапу. Тому величина премії за ризик повинна коригуватися в різні роки експлуатації.

 По-друге, врахувати ризик у вигляді надбавки до гарантованої ставки дисконту, охопивши всі чинники ризику, дуже складно. За сферою виникнення всі чинники ризику інвестиційної діяльності підприємства поділяються на внутрішні й зовнішні.