4. Закони Госсена

Пе́рший зако́н Ґо́ссена — закон насичення потреб: зі збільшенням кількості даного блага гранична корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживача вона дорівнюватиме нулю. Строгою формою першого закону Госсена у сучасній теорії споживання є опуклість відношення переваги.

Другий закон Госсена: оптимальна структура споживання (попиту) досягається за умов рівності відношення граничних корисностей до цін для усіх благ, що споживаються:

5. Економічні концепції австрійської школи (к.Менгер, ф. Візер, о. Бем-Баверх) її особливості та методологія

Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, Е.Бен-Баверк,

Ф.Візер.

Австрійска школа політ. ек-ії , яка сформувалась у 70-ті роки 20 ст.

зробила найбільш вагомий внесок у розробку ідей Маржиналізму. Її

предстаниками були професори Віденського ун-ту К.Менгер , Ф.Візер ,

Е.Бен-Баверк. Засновником і лідером школи був К.Менгер(’Основи політ.

економії’, «Дослідження про методи соц. наук і політ. економії зокрема»

). Менгер: Потреба- намагання задовільнити певне бажання.Корисність-

здатність речі задовольнити потребу. Вартість товару народжується з його

використання у споживанні , а не з того , скільки було витрачено на його

вир-во. Ф.Візер у працях ’Природна цінність’ , ’Закони влади’ розвиває

ідеї Менгера. Закон Візера :вартість витрат вир-ва є похідною від

вартості продукту. Важливою ознакою економіки австрійці (Візер) вважали

обмеженість матеріальних благ. Є.Бем-Баверк ( ’капітал і прибуток’) дав

доповнений варіант нової теорії. Бем-Баверк : суб’єктивна цінність,

об’єктивна цінність. Розрізняв теперішні і майбутні блага. Таким чином ,

можна підбити підсумки аналізу особливостей австрійської школи: 1)в

економічному аналізі центр ваги з витрат і затрат переключається на

кінцеві результати; 2)вихідним в економічній теорії є суб’єктивне

мотивування економічної поведінки людей , а не об’єктивні фактори; 3)в

політекономію вперше був внесений принцип граничної корисності;

4)використання методу робінзонади (ізольоване господарство);5)на перший

план висувається споживання.

6. Математична форма аналізу У.Джевонса.

7.Модель макроекономічного моделювання Л.Вальраса.

Теоретична система Л. Вальраса справила значний вплив на подальший розвиток економічної науки, започаткувавши нові напрямки економічних досліджень: пов'язавши рівень ринкової ціни з граничною корисністю блага і трактуючи господарські зв'язки як функціональні, а не причинно-наслідкові залежності, вчений став засновником маржиналізму та неокласики застосувавши математичний апарат до аналізу економічних явищ і процесів, Вальрас відкрив еру математизації економічної науки, став одним із засновників математичної школи в політичній економії; Вальрасу ми зобов'язані концепцією економічної системи і теоретичним апаратом, яким уперше в історії нашої науки ефективно охоплена чиста логіка взаємозв'язків і взаємозалежностей кількісних економічних показників. обґрунтувавши теорію загальної економічної рівноваги як універсального засобу аналізу економічної системи в цілому, вчений започаткував макроекономічне моделювання, став першовідкривачем нового напрямку економічних досліджень, пов'язаних з вивченням системи міжгалузевих зв'язків, динаміки економічного зростання, суспільного добробуту тощо.

8.Теоретичні та методологічні особливості другого етапу маржиналізму.

  Характерною особливістю другого етапу розвитку маржиналізму було започаткування неокласичного напряму економічної думки та відмови від суб’єктивно-психологічного підходу і поєднання маржиналізму з функціональним мікроекономічним аналізом. Найбільш відомими представниками маржиналізму цього періоду були А. Маршалл, Д. Б. Кларк, В. Парето та ін.