2.2 Модифікації андеррайтингу

а) андеррайтинг з авансуванням: банк-андеррайтер умовами угоди може бути зобов'язаний надати емітентові аванс за взяті ним для розміщення цінні папери;

б) конкурентний андеррайтинг: підготовка емісії та її викуп здійснюються на основі конкуренції - угоду з емітентом укладає андеррайтер, який пропонує найкращі цінові та інші умови;

в) "стенд-бай": андеррайтер зобов'язується викупити для дальшого розміщення частину емісії, яку не викуплено старими акціонерами або тими, хто придбав у них це право;

г) консорціумний андеррайтинг: з метою розміщення значних випусків цінних паперів або для підвищення його ефективності створюються консорціуми (або емісійні синдикати) - групи андеррайтерів, які не мають статусу юридичної особи, діють тимчасово на базі взятих спільних зобов'язань та умов розподілу прибутків і забезпечують розміщення й гарантування випуску цінних паперів емітента. Для цього вони укладають багатосторонню угоду між собою, з одного боку, та угоду головного банку (менеджера) консорціуму з емітентом - з другого.

2.4 Процедура банківського андеррайтингу

включає чотири етапи: 1. Підготовка емісії:

а) вивчення правових засад операції;

б) оцінка економічного стану емітента;

в) розробка документації та умов випуску, оцінювання емісії разом з емітентом, а за необхідності - з юридичними фірмами, інвестиційними консультантами;

г) реклама емісії;

ґ) попередня оцінка якості цінних паперів;

д) підготовка проспекту емісії та реєстрація випуску у відповідних державних органах;

е) укладення угоди з емітентом щодо розміщення цінних паперів. В угоді визначаються:

1) предмет угоди: вид андеррайтингу, у тому числі додаткові умови (якщо вони існують); загальні та цінові характеристики цінних паперів, які підлягають розміщенню; часові характеристики підписки; умови винагороди андеррайтера;

2) права та обов'язки сторін відповідно до виду і додаткових умов андеррайтингу, у тому числі порядок документального оформлення процедур андеррайтингу та порядок передачі цінних паперів;

3) порядок розрахунків емітента з андеррайтером - розмір основної і додаткової (у разі вигіднішого, ніж за умовами угоди, розміщення) винагороди, строки її виплати тощо;

4) відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків;

5) особливі умови;

6) порядок розгляду спорів;

7) строк чинності угоди;

8) юридичні адреси та реквізити сторін.

2. Розміщення цінних паперів. Воно може здійснюватись у кілька способів:

а) приватне розміщення - реалізація цінних паперів на випущену суму серед обмеженої кількості заздалегідь відомих осіб без публічного оголошення, без рекламної компанії, без реєстрації проспекту емісії;

б) відкритий продаж - реалізація цінних паперів шляхом:

- відкритої передплати цінних паперів: банк-андеррайтер публікує і реєструє проспект емісії, створює групу передплати, приймає заявки від потенційних інвесторів на розміщення цінних паперів за оголошеним раніше курсом;

- здійснення конкурентної передплати, під час якої потенційні інвестори мають змогу внести свої пропозиції щодо курсу передплати цінних паперів, на основі чого визначається їх оптимальний курс;

в) продаж цінних паперів через біржу - в обов'язки банку -андеррайтера входить також авансування емітента до надходження коштів за продані цінні папери, складання звітів про випуск, публікація результатів передплати тощо.

На цьому етапі банк може бути зобов'язаний підтримувати курс цінних паперів на вторинному ринку в період первинного розміщення.

3. Післяринкова підтримка. Цей етап передбачає підтримку курсу цінного папера на вторинному ринку (зазвичай протягом року).

4. Аналітична та дослідна підтримка. На даному етапі банк-андеррайтер, як правило, контролює динаміку курсу цінного папера та факторів, що на нього впливають.

Винагорода за послуги андеррайтингу може бути у вигляді:

1) комісії, яка зазвичай розраховується у відсотках від суми розміщених цінних паперів за курсовою вартістю. Такий вид винагороди притаманний андеррайтингу "на базі найкращих зусиль", а також обмеженому андеррайтингу. Крім того, угодою може бути передбачено, що в разі розміщення цінних паперів на вигідніших умовах, ніж обумовлено в угоді (мінімальна курсова вартість), банк одержує певну частку (відсоток) від суми додаткового прибутку;

2) результату торгівлі (прибутку або збитку), котрий визначається як різниця між ціною реалізації цінних паперів і ціною, за якою вони були викуплені в емітента. Цей вид винагороди притаманний гарантованому андеррайтингу ("на базі твердих зобов'язань"). Як свідчить іноземна практика, розмір такого прибутку коливається в межах від 1 % (андеррайтинг цінних паперів великої, відомої кредитоспроможної компанії) до 25 % (андеррайтинг цінних паперів маленької венчурної компанії). Теоретично результатом торгівлі цінними паперами емітента можуть бути і збитки.

Андеррайтинг надається, як правило, тільки підприємствам, які не мають перед банком зобов'язань за раніше одержаними позичками, та тільки для єдиного виду цінних паперів - іменних промислових облігацій з плаваючою відсотковою ставкою, номінал яких узгоджений з динамікою ринкової вартості монетарного металу (наприклад, золота), забезпечених договором застави майна позичальника, яке не є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), і для яких умовами випуску передбачена можливість конвертації облігацій у звичайні акції підприємства. Такі облігації вважаються у світовій практиці найбільш привабливими для інвестора і надійно захищають права останнього з урахуванням інфляційних процесів.

В умовах посилення конкуренції в банківській сфері банки повинні докладати зусиль для розширення клієнтської бази. Одним із видів нетрадиційних банківських фінансових послуг і є андеррайтинг.