Тема 10 соціологія релігії

Сьогодні існує багато теорій щодо опечений і розуміння релігії як духовного та соціального феномена. Соціологія релігії досліджує релігію є, контексті суспі іьиихвідносин, аналізує її чв 'язки з соціальними інститутами, формами органі іації

©соціального життя, вивчає розвиток самої релігії під впливом різних факторів у реальному історичному контексті.Соціологія релігії належить до спеціальних теорій середнього рівня. II дослідницька сфера представ ієна концепціями секуляризації, приватизації і

реприватизації релігії,впливу глобалізації на релігію, ендерними студіями, функціональною концепцією релігії тощо.

□ План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Предмет соціології релігії та її функції.

2. Релігія як соціальний інститут.

3. Сучасна релігійна ситуація в Україні.

10.1. Предмет соціологи релігії та її функції

Соціологія релігії - одна із галузей соціології, об'єктом дослідження якої є різні релігійні феномени. її виникнення і розвиток пов'язані передусім з іменами Е.ДюркгеймаіМ. Вебера. ВіаДюркгейма йде традиція функціонального вивчення релігії як "колективногоуявлення ". Релігія, за Дюркгеймом, є основним засобом інтеграції і згуртування суспільства, встановлення зв'язку між індивідом і соціумом. Традиція, що йде відМ Вебера, трактує релігію перш за все як мотив соціальної Дії, виявляє її роль у процесі тих або інших соціальних змін. Зокрема, в праці "Протестантська етика і дух капіталізму" (1904 р.) він з'ясовує роль протестантської "господарської етики " в генезі європейського капіталізму, а також зв'язок господарського життя суспільства та інтересів різних соціальних груп з релігійною свідомістю.

В сучасній соціології релігії можна виділити два рівні вивчення релігійних феноменів:

<§> теоретичний, який розглядає релігію як цілісну підсистему і виявляє її взаємодію з іншими соціальними структурами, визначає її соціальну природу, місце і роль у суспільстві, "соціальні функції" і її внутрішню структуру;

О емпіричний, який досліджує релігійність соціальних і демографічних груп, окремих особистостей, норми і цінності різноманітних релігійних спільностей, їхніх організацій, вплив тієї чи іншої конфесії на життєві позиції і спосіб життя людей, процеси сакраіізації і секуляризації тощо.

У межах теоретичної соціології релігії існує декілька течій. До 70-х років XX ст. панувала функціональна школа (Т. О. Діа, Л. Шнайдер, М. Иінгер та ін.). Наприкінці 60-х на початку 70-х років більш помітні позиції в соціології релігії стали займати представники феноменологічного напрямку П. Бергер, Т. Лукман.Результатом їх співпраці стали праці: '"Шум урочистих асамблей"(1961 р.), "Подвійне бачення"(1961 р.), "Священна завіса'Х 1967 р.), "Чутки про ангелів"( 1969 р.) - автор П.Бергер- і "Невидима релігія"( 1967 р), "Проблема релігії у сучасному суспільстві"(1963 р.) -автор Т. Лукман.Вчені прагнуть з'ясувати взаємозв'язок між релігією і людським конструюванням соціальної реальності. Значне місце в їх дослідженнях посідає проблема секуляризації, яку вони вважають центральною в духовній царині сучасного світу.

П.Бергер досить критично ставиться до традиційних, усталених форм релігійності.Цим формам він протиставляє внутрішньо неформалізовану віру особи. П.Бергер вказує на кризовий стан інститутів офіційної релігії, втрату нею соціального під'рунтя і намагається відшукати чшішгки, здатні відродити справжню віру. Є дігний вихід із сучасного кризового стану в духовно-релігійному житті Заходу він вбачає у зверненні людини до власного релігійного досвіду, подоланні секуляризації зсередини і наверненні до Бога і справжньої віри. На цьому шляху, на думку П.Берегера, варто звертатися до досвіду інших релігій. Доцільно встановити між ними екуменічний діалог.

У соціологічних концепціях релігії Т.Лу кмана чільне місце відведено поняттю трансценденції, під яким він розуміє процес творення змістів. Цс, на його думку, відбувалося і відбувається в усі часи і в усіх суспільствах. Якщо традиційна релііія, організаційно оформлена в церкву, знаходиться в стані кризи, то позаінституціональні форми релігійності значно посилюються. Щоб вижити і самореалізуватися в умовах секуляризації, людина творить свою персональну релігію, яка зазвичай є синтезом кількох інколи навіть протилежних, полярних віровчень. Цю релігію Т.Лу кман називає "невидимою". Концепція Т. Лукмана про "невидиму" релігію переживає сьогодні ренесанс у європейській соціології релігії.

Ще один з напрям сучасної соціології релігії пов'язаний з розробкою методології і методик конкретно-соціологічних досліджень. Його репрезентантом є американський соціолог Ч.Глок. У праці "Американське благочестя: природа

релігійної відповідальності" (1968 р.) він визначив параметри релігійності.

Соціологія релігії в радянський період використовувалась для закритих досліджень, результати яких призначались для службового використання з метою контролю з боку партійно-радянської номенклатури за релігійною ситуацією в Україні, а також на підтвердження марксистсько-ленінської ідеї про об'єктивну необхідність так званої соціальної атсїзації радянського народу та праці з історії релігії в дусі наукового атеїзму. Лише з початку 1990-х років українські соціолога посилюють увагу до проблем соціології релігії. Зазначимо також, що релігія є об'єктом дослідження цілого ряду суспільних гуманітарних наук (соціальної філософії, історії, релігієзнавства, культурології, естетики, мистецтвознавства і т. д.). Соціологію релігія цікавить як соціальне явище, як важливий структурний компонент суспільства в найрізноманітніших його соціальних проявах і на різних рівнях, тобто як соціальний інститут.

♦ Предметом соціологічного аналізу, який здійснює соціологія релігії як галузева соціологічна дисципліна, може бути як релігія в цілому, так і окремі її елементи: релігійні групи і організації, релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійна психологія, громадська думка про релігію і церкву, церковно-громадські рухи, конфесійно орієнтовані політичні партії, вплив релігії на поведінку людей в різних сферах суспільного життя, міжконфесійні конфлікти і т. д. І ♦ З соціологічного погляду під релігією розуміють систему вірувань і І ритуалів, на підставі яких група людей пояснює те, що вважає І надприродним і священним.

Можна виділиш п 'ять основних елементів, які допомагають зрозуміти чи є релігією система вірувань:

^ наявність групи віруючих (соціологів цікавлять релігійні групи і те, чим вони відрізняються від інших груп суспільства, а не особистісні почуття віруючого);

® інтерес до явищ, які вважаються сакральними і надприродними:

віросповідання або специфічна система вірувань і ритуали, або зразки поведінки стосовно священних і надприродних сил;

Ф уявлення про "праведний" спосіб життя (наприклад, десять християнських заповідей);

<^ ритуали, або зразки поведінки стосовно священних і надприродних сил.

Соціолога виробили декілька способів класифікації релігій:

® перший систематизує релігії за назвами, які дали їх представники (католики, православні, протестанти, іудаїсти, сиитоїсти, індуїсти і т. д.);

® другий спосіб (його називають системою Р.Беллаі орієнтується наступінь примітивності або складності певного типу релігії. Р.Белла виділив п 'ять таких категорій релігії: > примітивну, > модерну,> архаїчну, > історичну, Аранньомодерну.

@ третя система, запропонована М. Вебером, акцептує \>вагу на характер