2. Адміністративний аспект державного управління.

Державне управління включає адміністративний і політичний (телеологічний) аспекти.

Адміністративний аспект державного управління полягає у виконавчій та розпорядчій діяльності держави, що реалізується виконавчою владою, а також у практичній організації виконання законів, інших нормативних актів, юридичних приписів.

Виконавчий характер діяльності органів виконавчої влади полягає в практичному перетворенні в життя законодавчих актів, оперативному й динамічному управлінні економічною й соціальною сферами, а також державно-політичною діяльністю (оборона, безпека, митна справа).

Розпорядчий характер державно-управлінської діяльності полягає у виданні органами виконавчої влади постанов, розпоряджень, наказів, інструкцій, правил та інших підзаконних актів. Це дає змогу забезпечити виконання норм та принципів Конституції України, законів, нормативно-правових актів Президента та ефективно управляти економічною і соціально-культурною сферами.

Крім того, втілення виконавчо-розпорядницької діяльності органів державної влади обумовлено комплексом джерел, детермінант і імпульсів за напрямками: природно-географічні умови; суспільні умови; культурно-історична спадщина; виробнича база; система економічних відносин; традиції і структура соціального життя; об'єктивне в духовній культурі; науково-технічний прогрес і ін.

3. Об'єкти управлінської діяльності виконавчої влади.

На виконавчо-розпорядницьку діяльність органів державної влади значний вплив чинять елементи суб'єктивного фактору. Суб'єктивний фактор персоніфікує собою свідомість у дії, певне злиття розумового й практичного процесів. Визначальними для державного управління є суперечливість, нестійкість, гнучкість і розмаїтість свідомості людей. Саме це й породжує багато проблем. Люди з різною свідомістю діють в ієрархії органів державної влади й посад. Ті самі рішення вони пояснюють по-різному, виходячи із власного розуміння. Для державного управління мають значення всі процеси, властивості й можливості суб'єктивного фактору, оскільки це впливає на співвідношення інтересів і цілей суб'єктивного фактору й інтересів і цілей, які реалізуються державним управлінням.

Основним елементом системи державного управління є об'єкт державного управління. Об'єктом управлінської діяльності органів виконавчої влади виступають ті суспільні відносини, види діяльності й соціальні ролі, які безпосередньо пов'язані з відтворенням матеріальних і духовних продуктів і соціальних умов життєдіяльності людей. Держава повинна управляти не всіма, а тільки тими проявами суспільних відносин, сторонами, взаємозв'язками, які мають значення для всього суспільства, стосуються реалізації загальних потреб, інтересів і цілей.

Існують різні підходи до класифікації об'єктів управління. Залежно від якостей і призначення розрізняють організаційні, соціальні й інші об'єкти управління.

За рівнями управління розглядаються такі типи об'єктів як людина, колективи й об'єднання людей, суспільство в цілому.

Відповідно до організаційно-структурного критерію об'єктом державного управління виступають формально визначені організаційні структури (область, місто, підприємство), а за функціональним критерієм — види діяльності (роздержавлення, інформатизація, приватизація тощо).

Відповідно до основних сфер суспільства об'єкти управлінської діяльності державної влади розділяються на такі видові групи: економічні, соціальні й духовні.

Об'єктам управлінської діяльності органів державної влади властиві такі властивості:

1. цілеспрямованість, що формує основу для аналізу й класифікації об'єктів управління залежно від цілей і зіставлення таких цілей з реальними об'єктивними можливостями;

2. самоактивність, що виражається в здатності до саморуху на основі внутрішніх (власних) спонукальних причин і реалізується шляхом перетворення навколишніх умов і взаємозв'язків, шляхом установки з ними активної взаємодії, або через пристосування до ситуації;

3. здатність до самоуправління своєю життєдіяльністю й своїм розвитком;

4. адаптивність до умов і факторів природного й соціального буття;

5. залежність від об'єктивних умов і факторів суспільної життєдіяльності й відтворення їх у своєму функціонуванні й організації.