3.5 Способи виконання конструкторських документів
У залежності від способу виконання і характеру використання конструкторські документи підрозділяють на наступні види:
1. Оригінали — документи, виконані на будь-якому матеріалі і призначені для виготовлення по них оригіналів.
2 Подлиники — документи, оформлені справжніми підписами і виконані на будь-якому матеріалі, що дозволяє багаторазово відтворювати з них копії. Оригінал кожного конструкторського документа повинний мати підписи облич, що його розробили, перевірили, провели технологічний контроль, нормоконтроль і затвердили.
Нормоконтроль оригіналу будь-якого конструкторського документа це перевірка виконання конструкції й оформлення конструкторського документа відповідно до діючих державних стандартів.
3. Дублікати — копії оригіналів, виконані на будь-якому матеріалі, що дозволяє знімати з них копії.
4. Копії — документи, виконані способом, що забезпечує їхня ідентичність з оригіналом (дублікатом) і призначені для безпосереднього використання при розробці, у виробництві, при експлуатації і ремонті виробу.
Оригінали виконують олівцем на папері типу «ватман» чи за допомогою комп'ютерної техніки, а оригінали за допомогою копіювальної або комп'ютерної техніки.
3.6 Внесення змін у конструкторську документацію
Вносити зміни в конструкторські документи, а також анулювати їхній можна на підставі «Повідомлення про зміни», що повинне бути підписано і затверджено визначеними посадовими особами.
Зміни в оригіналах роблять, як правило, закреслюванням. При цьому змінювані дані закреслюють тонкими лініями так, щоб можна було легко прочитати закреслене, а поруч пишуть нові дані. При необхідності можна частина графічного зображення обвести тонкою замкнутою лінією і перекреслити, а на вільному полі креслення виконати змінена ділянка зображення. Закреслений і знову зображений ділянки повинні бути позначені однаковими римськими цифрами, над зображенням повинне бути написано «замість закресленого».
Допускається в окремих випадках вносити зміни підчищенням, коли закреслювання утрудняє наступне читання креслення, а випускати нові оригінали недоцільно через незначність змін.
Звичайно зміни кожного документа оформляють окремим «Повідомленням». Допускається вносити зміни в декількох документах одним «Повідомленням», якщо зміни взаємозалежні і мають загальний термін внесення змін у документи і впровадження у виробництво.
На основному полі повідомлення показують зміст змінюваної ділянки в тім виді, у якому воно повинно бути після внесення зміни. Якщо зміну вносять чи підчищенням якщо можна зрозуміти неоднозначно, то приводять зміст змінюваної ділянки до і після змін. Якщо зміна потрібно внести підчищенням, то над зміненим зображенням роблять відповідну вказівку (рис. 3.5).
Рис. 3.5 – Внесення змін у конструкторську документацію
3.7 Основні написи
ГОСТ 2.104 – 68 установлює форми, розміри, порядок заповнення основних написів і додаткових граф до них у конструкторських документах, передбачених стандартами Єдиної системи конструкторської документації.
Зміст, розташування і розміри граф основних написів, додаткових граф до них, а також розміри рамок на кресленнях і схемах повинні відповідати формі 1, а в текстових документах — формам 2 і 2а (Дивися рис. 3.6, 3.7, 3.8).
Допускається для наступних аркушів креслень і схем застосовувати форму 2а.
Основні написи, додаткові графи до них і рамки виконують суцільними основними і суцільними тонкими лініями за ГОСТ 2.303—68.
Основні написи розташовують у правому нижньому куті конструкторських документів.
На аркушах формату А4 за ГОСТ 2.301—68 основні написи розташовують уздовж короткої сторони листа.
Для швидкого розшуку на кресленні (схемі) складових частин виробу або його елементів рекомендується розбивати поле креслення (схеми) на зони.
У графах основного напису і додаткових графів (номера граф на формах показані в дужках) указують:
у графі 1 — найменування виробу (відповідно до вимог ГОСТ 2.109—73), а також найменування документа, якщо цьому документу привласнений шифр;
у графі 2 — позначення документа;
у графі 3 — позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на кресленнях деталей);
у графі 4 — літеру, привласнену даному документу за ГОСТ 2.103—68 (графу заповнюють послідовно, починаючи з крайньої лівої клітки);
Форма 1
Рис. 3.6 – Основний напис для креслень і схем
Форма 2
Рис. 3.7 – Основний напис для текстових конструкторських документів
(перший і заголовний лист)
Форма 2а
Рис. 3.8 - Основний напис для креслень (схем) і текстових конструкторських документів (наступні аркуші)
у графі 5 — масу виробу за ГОСТ 2.109—73;
у графі 6 — масштаб (проставляється відповідно до ГОСТ 2.302—68 і ГОСТ 2.109—73);
у графі 7 — порядковий номер листа (на документах, що складаються з одного листа, графу не заповнюють);
у графі 8 — загальна кількість аркушів документа (графу заповнюють тільки на першому листі);
у графі 9 — найменування або розпізнавальний індекс підприємства, що випускає документ (графу не заповнюють, якщо розпізнавальний індекс міститься в позначенні документа);
у графі 10 — характер роботи, виконуваної ліцом, що підписує документ, відповідно до форм 1 і 2. Вільний рядок заповнюють по розсуду розроблювача, наприклад: «Начальник відділу», «Начальник лабораторії», «Розрахував»;
у графі 11 — прізвища ліца, що підписали документ;
у графі 12 — підпису ліца, прізвища яких зазначені в графі 11;
Підпис ліца, що розробили даний документ і ліц відповідальних за нормоконтроль, є обов'язковими.
При відсутності титульного листа допускається підпис обличчя, що затвердило документ, розміщати на вільному полі першого чи заголовного листа документа в порядку, установленому для титульних аркушів за ГОСТ 2.105—68.
Якщо необхідно на документі наявність візи посадових осіб, то їх розміщають на поле для підшивки першого чи заголовного листа документа;
у графі 13 — дату підписання документа;
у графах 14—18 — графи таблиці змін, що заповнюють відповідно до вимог ГОСТ 2.503—74;
у графі 19 — інвентарний номер оригіналу за ГОСТ 2.501—68;
у графі 20 — підпис обличчя, що прийняло оригінал у відділ (бюро) технічної документації, і дату приймання;
у графі 21 — інвентарний номер оригіналу, замість якого випущений даний оригінал за ГОСТ 2.503—74;
у графі 22 — інвентарний номер дубліката за ГОСТ 2.502—68;
у графі 23 — підпис ліца, що прийняло дублікат у відділ (бюро) технічної документації, і дату приймання;
у графі 24 — позначення документа, замість або на підставі, якого випущений данний документ. Допускається також використовувати графу для вказівки позначення документа аналогічного виробу, для якого раніше виготовлена технологічне оснащення, необхідна для даного виробу;
у графі 25— позначення відповідного документа, у якому вперше записаний даний документ;
у графі 26 — позначення документа, повернене на 180° для формату А4 і для форматів більше А4 при розташуванні основного напису уздовж довгої сторони листа і на 90° для форматів більше А4 при розташуванні основного напису уздовж короткої сторони листа;
у графах 27 — 30 — дані, заповнювані замовником. Графи є обов'язковими для документів, затверджуваних замовником;
у графі 31 — підпис ліца, що копіювало креслення;
у графі 32 — позначення формату листа за ГОСТ 2.301—68;
у графі 33 — позначення зони, у якій знаходиться змінювана частина виробу.
П р и м е ч а н и я:
Графа 26 на формі 2а є обов'язковю тільки для креслень і схем.
Графи, виконані штриховою лінією, уводять при необхідності.
При використанні для наступних аркушів креслень і схем форми 1 графи 1, 3, 4, 5, 6, 9 не заповнюють.
На рис. 3.9, 3.10, 3.11 – показане розташування основного напису уздовж сторін різних форматів креслень.
Рис. 3.9 – Для формату А4 Рис. 3.10 – Для форматів більше А4
при розташуванні основного напису
уздовж довгої сторони листа
Рис. 3.11 – Для форматів більше А4 при розташуванні
основного напису уздовж короткої сторони листа