91. Екзистенціалізм (див. 87 питання)

92. Жанр байки у світовій літературі ( Езоп,Іван Крилов, Леонід Глібов)

Ба́йка — один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршовий твір повчального змісту.

Байка має здавна сформовану (ще від прозових «притч» легендарного давньогрецького байкаря Езопа— 6 ст. до н. е.) структуру, традиційне коло образів, мотивів, сюжетів. Езопівською мовою інколи називають підтекст художнього твору. Байка — це оповідання, дійовими особами якого, поряд з людьми (точніше — схематичними фігурами людей), виступають тварини, рослини, неживі предмети, котрі уособлюють певні ідеї та людські характери. Розповідь, як правило, супроводжується на початку або в кінці твору прямо сформульованим афористичним моралістичним висновком, що надає оповіданнюалегоричного звучання. Комізм і сатира— невід'ємні особливості байки.Відомими авторами байок є Езоп, Барбіус, Федр, Флавій Авіан, Жан Лафонтен, Іван Крилов. Крім античних джерел, байка зазнала впливу індійської «Панчататри» («П'ять книг», 3 століття до н. е.).

Байкам притаманні й деякі власні жанрові ознаки. У них дуже стисло розповідається лише про одну подію, тому вони значно коротші від казок. Мова байки найчастіше проста, близька до розмовної: слова і вирази подаються в їхньому прямому безпосередньому значенні. Персонажі тварин уособлюють людські риси. Наприкінці байок висловлюється повчання як висновок із зображеної події. Цим байка близька до прислів’я. Остаточне утвердження реалістичної байки в українській літературі пов'язане з творчістюЛ.І.Глібова.  Зі своїми байками Л. І. Глібов виступив у той час, коли формувалась нова суспільна сила — різночинська демократія, до якої за походженням належав і він сам. Ця обставина виразно позначилась на світогляді, естетичних поглядах і творчому методі письменника. У творчості та громадській діяльності Глібова у ранні роки виявлялись виразні демократичні тенденції.

І Крилов, і Глібов у своїй творчій практиці користувалися методом критичного реалізму. Заперечення кріпосницьких відносин, захист інтересів народу обумовили критичне ставлення Крилова і Глібова до сучасної їм дійсності, гостре викривальне зображення її. Глібов учився у Крилова насамперед розробляти актуальні проблеми часу, підносити їх на високий суспільно-політичний рівень, надавати їм громадського звучання.  Вибір жанру (байки) був зроблений Глібовим теж під впливом Крилова. У зв'язку з тодішніми цензурними умовами Крилов не міг бичувати пороки самодержавно-федерального ладу в незавуальованій формі і тому звернувся до байки, яка, за його власним виразом, дозволяла говорити правду «вполоткрыта». Ця ж обставина примусила і Глібова висловлювати свої думки езопівськоюмовою.  Перші байки Глібова, що являють собою переклади байок Крилова (на це вказував сам Глібов), свідчать про прагнення українського байкаря оволодіти творчим методом і художньою майстерністю свого геніального учителя. Пізніше Глібов на основі сюжетів, які вже розробляли цілий ряд байкарів, у тому числі і Крилов, створює свої оригінальні байки. Ці сюжети Глібов переробляє: поширює або скорочує окремі місця, замінює дійові особи, уводить описи і ліричні відступи, як вимагає того місцевий матеріал, на якому пишеться байка.