42.Дитинство епохи Просвітництва.

В цю епоху дитинство окреслюється більш чітко. Сучасні уявлення про сімю і дитинство починають формуватися до кінця XVI ст.. Межа між дитинством і дорослим світом стала більш відчутною. Поняття дитинства вперше сформульовано педагогікою просвітництва Ж. Ж. Руссо. Дитинство ідеалізується як стан життя на якому ще не виникло відчуження людини. Виховання має підготувати дитину до контакту з соціальною дійсністю.

Руссо говорив,що суспільство псує людину, тому дитинство слід оберігати від його згубного впливу. Людина має прожити своє дитинство в самобутності , лише тоді життя буде повноцінним.

В цю епоху змінюються погляди на людину, зявляється нав’язливий стиль ставлення до дітей і розмежовується світ дітей і світ дорослих.

З ХІХ-ХХ ст..зростає інтерес до внутрішнього світу дитини, зявляються студії вивчення дитини.

З розвитком індустріалізації дитинство стає феноменом.

В ХХ ст..дитинство розглядається на рівні з дорослим станом. Було визнано значимість і цінність дитинства.

Визначається необхідність дитинства.

Друга половина ХХ ст..повязана з усвідомленням самоцінності дитинства. Ніхто не прагнув пізнавати в дитині маленького дорослого чи школяра.