Лабораторна робота № 3
Тема: Точіння циліндричного валика.
1. Мета:
1. Ознайомлення з прийомами роботи та управління верстатом при точінні циліндричних заготовок.
2. Вивчити необхідний ріжучий інструмент.
3. Ознайомитися з налагодженням верстату й вибором ріжучого інструменту.
2. Порядок виконання роботи.
До початку обробки заготовки деталі на токарному верстаті потрібно:
Вибрати ріжучий інструмент. Вибрати схему установки та закріплення заготовки на токарному верстаті. По кресленню заготовки необхідно скласти послідовність переходів для обробки деталі:
а) Підрізати торець О;
б) Проточити по всій довжині заготовки в розмір В1, В2, В3; подовжиш l1, l2, l3.
в) Відрізати в розмір l.
Для обробки деталь затискується в трьохкулачковий самоцентруючий патрон, виставляється та кріпиться. На токарно-гвинторізних верстатах застосовуються й інші універсальні пристрої: різні центри (для обробки деталей довжиною більше 4-10 діаметрів), поводковий патрон з повідцем (при обробці в центрах), різноманітні цангові патрони (при обробці деталей типу втулки), для обробки деталей довжиною, що перевищує 10 діаметрів, застосовуються люнети.
4. Після встановлення заготовки та кріплення її на верстаті встановлюємо різці, потрібні для обробки валика (правий прохідний завзятий, лівий прохідний завзятий, правий підрізний та відрізний різці). Виставлення різця виконуємо по висоті відносно осі деталі (ріжуча кромка різця повинна співпадати з віссю деталі, що обробляється), регулювання різця по висоті виконуємо накладними пластинками, виліт різця відносно різцеутримувача робимо мінімально можливим.
Згідно з таблиць на верстаті встановлюємо оберти та подачу різця при обробці. Оберти та подачу вибираємо згідно з матеріалом, що обробляється, діаметру заготовки та матеріалу ріжучої кромки інструменту, глибини різання.
По вибраним даним визначаємо швидкість різання по формулі:
де Dмах - максимальний діаметр деталі, що обробляється; п - число обертів.
Розраховуємо машинний час обробки:
;
S
– подача, п-
частота обертання, і – кількість
проходів.
і=(D-d)/2
5. Контроль розмірів деталі при точінні виконуємо штангенциркулем.
3. Прилади, обладнання та матеріали. Токарно-гвинторізний верстат 1А616. Набір різців. Заготовка. Вимірювальний інструмент.
4. Оформлення звіту по роботі:
Описати та замалювати інструмент, що використовується.
Описати технологію виготовлення ступеневого циліндричного валика.
Описати якість деталей, що виготовляються.
Лабораторна робота № 4.
Тема: Точіння конусних зовнішніх поверхонь.
1. Мета:
1. Ознайомитися з прийомами роботи й управлінням верстатом при обробці зовнішніх конічних поверхонь.
2.-Вивчити основні елементи конуса. Поняття конусності та обчислення розмірів конуса.
3. Ознайомитися з налагодженням верстату при зміщенні задньої бабки або повернутої каретки супорта.
2. Прилади, обладнання та матеріали.
Верстат 1 А 616.
Різці (прохідний, підрізний).
Заготовка діаметром 18 мм Ст. 40
Вимірювальний інструмент.
3. Теоретичні відомості.
Основними елементами конуса є:
L - довжина конуса (відстань між основою або відстань від вершини конуса до його основи); 2 х - кут при вершиш;
х - кут ухилу конуса, рівний половині кута при вершині.
К - конусність.
- ухил конуса (величина вдвічі менше конусности)
Зовнішні конічні поверхні на токарних верстатах можна обробляти декількома способами: широким різцем; при повернутій на певний кут каретці супорта; при поперечному зміщенні центру задньої бабки. Широким різцем обробляються короткі конуси (довжиною не більш 30 мм). При обробці поверхні такому різцю надають тільки поперечну подачу або повздовжнє переміщення.
Короткі конуси, довжина яких не перевищує довжини ходу каретки, можна обробляти звичайними прохідними різцями, але для цього каретку необхідно повернути на кут конуса. Якщо при такому положенні каретки обертати держак її гвинта, то різець буде переміщатися не паралельно лінії центрів верстату, а під кутом до неї.
Кут повороту відраховують на поперечному супорті. Якщо заготовку встановити в центрах й змістити задню бабку в поперечному напрямку на деяку величину, то при повздовжньому переміщенні супорта поверхня, що обробляється, буде мати конічну форму. Це пояснюється несумісністю осі деталі, що обробляється, з напрямком руху різця. Застосовуючи такий спосіб можна обробляти тільки зрізанні конуси. При одній і тій же довжині заготовки, але при різній величині (8) зміщення заднього центру поверхня, що обробляється, буде мати різну конусність. Величину 5 визначають по формулі:
.
На кресленнях звичайно не проставляють обидва діаметри основ конуса, а вказують тільки один з них та довжину конуса. Кут конуса проставляють безпосередньо в градусах, або вказують конусність або ухил.
Якщо кут заданий в градусах, то його не важко перевести в відповідний ухил (знайти його тангенс) та визначити з наведеної вище формули. Величину 8 можна, відрахувати за шкалою та рисці на плиті та корпусі задньої бабки Заготовку обробляють прохідним різцем при механічному повздовжньому переміщені супорта.