Функції pmbok

Довідни́к з управлі́ння прое́ктами (англ. A Guide to the Project Management Body of Knowledge або PMBOK Guide) — довідник, який міститить набір процесів, що зазвичай визнані та забезпечують виконання завдань управління проектами незалежно від галузі та організації, орієнтований на тих, хто складатиме екзамен на сертифікат PMI (англ. Project management institute — Інститут управління проектами).

PMBOK складається з дев’яти функцій: менеджменту обсягів, затрат, часу, якості, людських ресурсів, комунікацій, контрактів/постачання, ризиків, проектної інтеграції. Перші чотири функції (спрямовані на управління цілями) заведено називати ОСНОВНИМИ.

[ред.]

Основні

Управління обсягом проекту — контролює проект за допомогою встановлення його мети, завдань і цілей.

Управління затратами — передбачає фінансовий контроль проекту завдяки накопиченню, аналізу та складанню звітів по затратах.

Управління часом — передбачає планування, складання календарних графіків та їх контроль для забезпечення вчасного виконання проекту.

Управління якістю — забезпечує виконання стандартів якості, встановлених для проекту.

[ред.]

Додаткові

П’ять функцій, перелічених нижче (спрямовані на управління певними об’єктами), називають ДОДАТКОВИМИ:

Управління людськими ресурсами — включає спрямування і координацію діяльності людей, залучених до проекту.

Управління комунікаціями — накопичує інформацію, якою обмінюються члени проектної команди, керівництво, і сприяє успішному завершенню проекту.

Управління контрактами/постачанням — передбачає відбір, переговори і підписання замовлень, контроль за постачанням матеріалів, устаткування і послуг (обслуговування).

Управління ризиком — залежить від ступеня невизначеності проекту і базується на знаннях та досвіді із зазначенням умов реалізації конкретного проекту.

Управління проектною інтеграцією — має забезпечити належну координацію всіх функцій проекту.

Порівняння функцій традиційного (функціонального) і проектного менеджменту

функціонального)

•: • відповідальність за підтримання «статус кво-»;

•: • повноваження визначені структурою управління;

•: • стійкий коло завдань;

•: • відповідальність обмежена затверджених функцій;

•: • роботи виконуються в стабільних організаційних структурах;

•: • коло завдань , підлягають виконанню, непорушний;

•: • основне завдання - оптимізація;

•: • успіх визначається досягненням проміжних функціональних результатів;

•: • обмежена мінливість умов і ситуацій.

проектного менеджменту

•: • відповідальність за виникаючі зміни;

•: • невизначеність повноважень;

•: • постійно змінюється коло завдань;

•: • відповідальність за пакет межфуікцнональних завдань;

•: • робота в структурах, що діють в межах проектного циклу;

•: • переважання нестандартної (інноваційної) діяльності;

•: • основне завдання, вирішення конфліктів;

•: • успіх визначається досягненням встановлених кінцевих цілей;

•: • невизначеність внутрішньо притаманна діяльності.

Групи процесів управління проектами

Традиційно, управління проектами включає наступний перелік елементів: чотири групи процесів та систему контролю. Незалежно від методології чи термінології, що застосовується, використовуються одні й ті самі базові процеси управління проектами.

Етапи виконання проектів.[19]

Групи процесів зазвичай включають:

Ініціювання

Планування чи розробка

Експлуатація чи виконання

Моніторинг і контроль

Завершення

У проектному середовищі з дослідницьким нахилом (наприклад, Дослідження та проектування, (англ. Researsh and Development)) зазначені етапи можуть доповнюватися точками прийняття рішень, де вирішується чи потрібно продовжувати чи припинити впровадження проекту.

Ініціювання

Група процесів ініціювання.[19]

Процес ініціювання визначає зміст та межі проекту. Якщо зазначений етап виконується не в повній мірі, то здебільшого проект не буде відповідати вимогам бізнеса. Ключовими контрольними індикаторами для зазначеного етапу є розуміння бізнес середовища та включення усіх необхідних контрольних індикаторів в проект. Усі невідповідності, проблемні питання мають бути розглянуті та рішення щодо таких питань мають бути прийняті з метою їх усунення.

Етап ініціювання має містити план, що висвітлює такі питання:

Аналіз бізнес-потреб / вимог в вимірюваних показниках.

Огляд існуючих процесів.

Фінансовий аналіз витрат і доходів, включаючи бюджет.

Аналіз зацікавленими сторонами, включаючи користувачів, працівників підтримки проекту.

Устав проекту, включаючи витрати, завдання, результати та календарний план впровадження.

[ред.]

Планування та розробка

Група процесів планування.[19]

Після етапу ініціювання, проект планується з необхідним рівнем деталізації. Головне завдання спланувати час, витрати та ресурси з метою адекватної оцінки роботи, яку необхідно виконати, та ефективного управління ризиками протягом впровадження проекту. Аналогічно групі процесів ініціювання, недостатньо розроблений план значно знижує шанси проекту успішно завершити поставлені перед ним завдання.

Планування проекту загалом складається з:

Визначення «як планувати?» (наприклад, за рівнем деталізації чи етапами впровадження).

Розробка документу, що визначає зміст та межі проекту.

Визначення групи відповідальних, що плануватимуть проект.

Визначення результатів проекту та створення структури декомпозиції робіт.

Визначення завдань, які необхідно виконати для досягнення цілей проекту, та логічне послідовне об'єднання таких завдань.

Оцінка вимог до ресурсів для забезпечення виконання завдань.

Оцінка часу та витрат на виконання завдань.

Розробка календарного плану-графіку.

Розробка бюджету.

Планування ризиків.

Отримання формального погодження початку роботи.

Додаткові процеси, такі як планування комунікацій, визначення ролей та рівня відповідальності, закупівель в рамках проекту, а також проведення попередньої зустрічі учасників проекту (англ. Kick-off meeting) загалом є рекомендованими.

Для проектів з розробки нових продуктів, концептуальна розробка продукту може проводитися одночасно з активностями з планування, які можуть допомогти групі з планування, шляхом інформування про визначені результати проекту та заплановані завдання.

[ред.]

Виконання

Група процесів виконання.[19]

Виконання складається з процесів, необхідних для завершення робіт, визначених в плані проекту, з метою виконання вимог проекту. Процес виконання включає координування людей та ресурсів, одночасно з інтеграцією та виконанням завдань проекту відповідно до плану управління проектом. Результати проекту є результатами виконання завдань проекту відповідно до плану проекту.

[ред.]

Моніторинг та контроль

Моніторинг та Контроль складається з процесів, що виконуються з метою огляду стану виконання проекту, щоб потенційні проблеми були визначені вчасно і коригуючі дії можливо було виконати, з метою контролю виконання проекту. Головним здобутком є регулярний огляд та оцінювання процесу виконання проекту з метою визначення відхилень від плану управління проектом.

Група процесів моніторингу та контролю.[19]

Моніторин та контроль включає:

Вимірювання поточного виконання завдань проекту (де ми є зараз?).

Моніторинг змінних складових проекту (зміст та межі проекту, витрати, тощо) в порівнянні до плану управління проекту та базового плану виконання проекту (де ми маємо бути?).

Визначення коригуючих дій, з метою правильного вирішення відкритих питань та ризиків (Як ми можемо привести фактичний стан виконання до планового виконання?).

Вплив на фактори, що можуть призвести до порушення інтегрованого контролю змін, для того щоб лише погоджені зміни впроваджувалися.

В багатоетапних проектах процеси моніторингу та контролю забезпечують зворотній зв'язок між етапами проекту, задля забезпечення коригуючих чи превентивних дій з метою приведення проекту у відповідність з планом управління проектом.

Підтримка проекту — це постійний процес, що включає:

Постійну підтримку кінцевих користувачів.

Виправлення помилок.

Оновлення програмного забезпечення.

Цикл моніторингу та контролю.

На цьому етапі, аудитори мають звертати увагу на ефективність та швидкість вирішення проблем користувачів.

Наприклад, протягом впровадження будь-якого будівельного проекту зміст та межі проекту можуть змінюватися. Зміни — це нормальна та очікувана частина процесу будівництва. Зміни можуть бути результатом необхідних модифікацій конструкції, відмінностях будівельного майданчика, доступності матеріалів, змін за вимогою підрядної організації, впливом третіх сторін і т. д. Окрім впровадження змін, вони мають бути закріплені в документах, щоб відобразити кінцевий результат. Описаний процес отримав назву Управління змінами (англ. Change management ). Зазвичай власник вимагає остаточне документування змін, щоб зафіксувати усі зміни, а іноді, будь-яку зміну, що змінює матеріальні пакети завершеної роботи. Документування здійснюється за допомогою договірних документів, зазвичай, але не обов'язково, обмежуючись кресленнями. Кінцевий продукт такого процесу отримав назву, дослівно, «креслення, як побудовано» (англ. As-built drawing), чи більш спрощено, «Як побудовано» (англ. As built). Вимога щодо надання таких креслень є нормою будівельних договорів. Коли зміни внесені до проекту, життєздатність проекту має бути оцінена ще раз. Важливо не втратити початкових цілей та завдань проекту. Коли усі зміни зібрані, прогнозований результат може не виправдати інвестиції у проект.

[ред.]

Завершення

Група процесів завершення проекту.[19]

Завершення включає формальне прийняття проекту та відповідно його закриття. Проводяться адміністративні активності, включаючи передачу до архіву робочої документації та документування здобутого досвіду. Цей етап складається з:

Закриття проекту: Завершення усіх активностей у всіх групах процесів з метою формального закриття проекту або етапу проекту.

Закриття договору (контракту): Завершення та оплата кожного договору, включаючи вирішення будь-яких відкритих питань, та закриття кожного договору, що відноситься до проекту в цілому або до певного етапу проекту.

[ред.]

Системи контролю проектів

Контроль проекту — це елемент, який забезпечує відповідність проекту графіку виконання та бюджету. Контроль проекту починається з планування та закінчується звітом з виконання проекту, пронизуючи кожен елемент процесу управління проектом. Кожен проект має бути оцінений щодо рівня необхідного контролю: забагато контролю означає втрату часу, замало контролю означає збільшення ризиків. Якщо контроль проекту впроваджений не вірно, вартість для бізнесу пояснюється у термінах помилок, виправлень та додаткових витрат на аудит. Системи контролю необхідні для витрат, ризиків, якості, комунікацій, часу, змін, закупівель та людських ресурсів. До того ж аудитори мають визначити наскільки проекти впливають на фінансову звітність, наскільки достовірну інформацію отримують замовники і скільки точок контролю існує. Аудитори мають розглянути процес розробки та процедури на предмет способу впровадження. Процес виробництва та якість кінцевого продукту також може бути оцінений, якщо така потреба виникає. Бізнес може забажати від аудиторської фірми фіксування проблем на ранніх етапах з метою зменшення зусиль необхідних на виправлення. Аудитор може виступати як консультант з контролю, частина проектної команди або як окремий аудитор, частина аудиту. Бізнес іноді використовує формалізовані процеси розробки систем. Це допомагає підтвердити успішність розробки. Формальний процес ефективніший у створенні сильних точок контролю. Аудитори мають перевірити такий процес та підтвердити його якісну організацію та відповідність практиці. Гарний формальний план впровадження системи характеризує:

Стратегія, задля приведення розробки до загальніших цілей організації.

Стандарти для нових систем.

Політики управління проектом щодо часу та бюджету.

Процедури, що описують процес.

Оцінка якості змін.

ПОРУКА

б) Порука.

На відміну від завдатку порука як спосіб забезпечення стоїть безспірно вище, тому що тут до відповідальності залучаються нові особи, що обираються для цієї мети з огляду на їх сплатоспроможність. В ЦКУ дається наступне визначення поруки. Порука - це договір, за яким поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині (ст. 191 ЦКУ).

Порука це договір, який виникає внаслідок угоди між кредитором та поручителем. Встановлення поруки, як способу забезпечення, передбачає існування іншого, основного зобов'язання: воно виникає чи з ним чи після, але не раніше.

Договір поруки укладається тільки у письмовій формі і може забезпечувати тільки дійсну вимогу. Чинне цивільне законодавство встановлює певні обмеження для осіб, які можуть виступати як поручитель. Так, не можуть бути поручителями бюджетні організації, державні підприємства, за якими закріплюється майно на праві оперативного управління та інші.

Зупинимось на виникаючих з поруки відносин між кредитором та боржником, кредитором та поручителем, поручителем та боржником.

1. Відношення між поручителем та боржником по головному зобов'язанню не змінюється від приєднання поруки. Але виконання зобов'язання зі сторони поручителя припиняє право кредитора до боржника.

2. Головна увага зосереджується на відношенні кредитора до поручителя.

Кредитор вправі вимагати від поручителя всього того, що зобов'язаний був виконати боржник, якщо тільки порука не була частковою. ЦК передбачає, що поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник. Так, якщо інше не встановлено договором поруки, поручитель зобов'язаний сплатити кредитору проценти за користування кредитом, відшкодувати збитки, сплатити неустойку (ч. 2 ст. 192 ЦК).

Боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором, якщо інше не передбачено договором поруки (ст 192 ЦК). Солідарно відповідають перед кредитором і особи, що разом дали поручительство. Сумісні поручителі несуть солідарну відповідальність не тільки один з одним, але і з боржником.

Об'єм і характер відповідальності поручителя залежить від змісту договору поруки. Наприклад, поручитель вправі обумовити, що він поручається за повернення боржником лише основної суми без відшкодування неустойки та збитків. У випадку пред'явлення до поручителя вимог кредитора поручитель вправі висувати проти вимог кредитора заперечення. По виконанню поручителем зобов'язання боржника кредитор зобов'язаний вручити поручителю документи, що засвідчують вимогу кредитора та передати права, які забезпечують цю вимогу, наприклад право застави.

Зобов'язання поручителя відповідати за виконання зобов'язання боржником не означає, що поручитель приймає на себе зобов'язання представити те, щодо чого зобов'язувався боржник. Він може бути просто не здатен по об'єктивним причинам виконати це. Тому поручитель по загальному правилу несе обов'язок відшкодувати в грошовій формі невиконане боржником. Якраз тому найбільше розповсюдження поручительство отримало в грошових зобов'язальних відносинах.

3. Відносини між поручителем та боржником зводяться до того, що поручитель, виконавши за боржника його зобов'язання, отримує права кредитора за цим зобов'язанням. Поручитель отримує право вимагати від боржника виконання зобов'язання у тому об'ємі, в якому він сам виконав вимогу кредитора.

Норми ЦК про поруку - диспозитивні, тому договір, також, як спеціальні правові акти, може передбачати інший розподіл прав і обов'язків сторін по договору поруки.

Припинення поруки настає з причин, які мали силу при його встановленні чи внаслідок наступних обставин. Порука припиняється: а) за взаємною домовленістю кредитора і поручителя, б) в разі припинення основного зобов'язання, в) в силу злиття в одній особі кредитора і поручителя, поручителя і боржника, г) крім того, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений, або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

У відносинах між організаціями застосовується особливий вид поруки - так звана гарантія.

Розділ 1. Порука, як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.