Властивості уваги

Увагу відрізняють такі властивості: рівень концентрації, стійкість, коливання, перемикання, обсяг, розподіл.

Концентрація — це рівень зосередженості людини на певному об'єкті. Ця властивість характеризує зв'язок індивіда з певним об'єктом і водночас засвідчує рівень його інтенсивності. Як правило, людина зосереджується на якомусь одному об'єкті, її увага ніби погли­нається ним то більше, що більше значення він неї має. Щоб утримати цей об'єкт у полі своєї уваги, людина докладає вольових зусиль.

Показником інтенсивності уваги є стійкість до перешкод, відсутність відволікання від предмета діяльності чи споглядання сторонніми подразниками. Захо­пившись якою-небудь справою, ми не бачимо й не чуємо, що відбувається (негативна індукція) навколо нас.

Стійкість уваги. Стійкість — це тривалість збереження інтенсивної (концентрованої) уваги на тому чи іншому об’єкті, явищі, події тощо. Показником стійкості уваги є тривалість зосередження. Вона характеризується часом, протягом якого діяльність людини зберігає цілеспрямованість, а тому є необхідною внутрішньою умовою виконання завдання до кінця. Ця властивість залежить від складності об'єкта, змісту відповідних дій, їх сенсу для людини, а також властивостей її нерво­вої системи.

Що складніше завдання і що більше зусиль докладатиме людина, розв'язуючи його, то більшою буде стійкість уваги.

Стійкість уваги посилюється, коли зміст діяльності ви­кликає зацікавлення, коли ми щось діємо з об'єктом уваги, виявляємо у ньому нові особливості.

Коливання уваги. Воно виявляється у зміні інтенсивності, коли зосередженість та стійкість уваги періодично стають більш чи менш інтенсивними. У звичних умовах вони малопомітні, але у сприй­манні ледве помітних подразників ці коливання уваги відбуваються дуже часто, через кожні кілька секунд (2—5, мак­симум 12 с.). Коливання уваги через 15—20 хв. здебільшого призводить до мимовільного відволікання її від об'єкта. Якщо прислухатися до ледве чутного цокання годинника, то виявляється, що звуки періодично послаблюються і зовсім зникають. Створюється враження, що джерело звучання то наближається, то віддаляється.

На характер коливання уваги впливають особливості нервової системи людини, характер умов, змісту, напруження і тривалості діяльності. Знаючи ці властивості уваги, треба передбачати зміни та перерви в діяльності, уникати дублювання й автоматизації виробничих процесів, коли це може мати негативні наслідки.

Переключення уваги. Переключення уваги — це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, від однієї дії до іншої, якщо цього вимагає діяльність. Фізіологічною основою переключення уваги є гальмування оптимального збудження в одних ділянках мозку і виникнення його в інших. Воно може бути легким чи важким, повним чи неповним. Подекуди буває нелегко перейти від одних дій до інших, особливо якщо новий об'єкт не приваблює. Неповне переключення має місце тоді, коли людина перебуває під враженням від попередньої діяльності. Довільне переключення уваги з одних предметів на інші потребує належного оволодіння своєю увагою, усвідомлення послідовності дій та операцій з ними, вміння керувати увагою, що досягається у процесі діяльності.

Переключення уваги — важлива властивість особистос­ті, вияв здатності володіти своєю увагою, яка допомагає їй орієнтуватися в оточенні, швидко розпочинати виконання нових завдань. Здатність до переключення уваги виробляється у процесі практичної діяльності. Потрібно виробити звичку переключати увагу в певних умовах. У школі слід так організувати процес навчання, щоб учні одержували завдання, яке б вимагало пере­ключення їх уваги. Необхідно стежити, щоб вони цілком переключалися на новий предмет діяльності, пов­ністю виконували його вимоги до діяльності. Дотримання розумного режиму переключення уваги у процесі навчання має важливе значення для гігієни розумової праці, виступає необхідною умовою раціонального режиму й підтри­мання оптимального рівня працездатності учнів на уроках.

Розподіл уваги. Розподіл уваги полягає в здатності люди­ни одночасно утримувати в зоні уваги кілька об'єктів, виконувати два, а то й три види діяльності. Складні ­види діяльності вимагають від людини виконання одночас­но кількох видів діяльності, коли необхідно одночасно зосереджувати увагу на різних процесах і об'єктах, часто з різною мірою вираженості. Наприклад, во­дій автомобіля має одночасно стежити за дорожньою ситуа­цією на кожний момент руху (станом власного автомобіля, зустрічного і попутного транспорту, поведінкою пішоходів, дорожніми знаками, станом дорожнього полотна), стежити за даними приладів (спідометра, приладів конт­ролю за роботою двигуна), керувати маневрами руху ав­томобіля, координуючи дії з кермом і спрямовуючи авто­мобіль, муфтою зчеплення, подачею палива, коробкою змі­ни передач, гальмами та ін. Розподілу уваги вимагає пере­важна більшість різновидів професійної праці. Є про­фесії, які висувають підвищені вимоги до розподілу уваги: вчителі, оператори, робітники-багатоверстатники, во­дії транспортних засобів, регулювальники руху на дорогах та ін. Здатність розподіляти увагу властива всім людям, але має індивідуальні риси. Є люди, яким буває важко зосереджуватися на двох видах діяльності, і є такі, котрі здатні одночасно виконувати кілька її різновидів. Так, Юлій Цезар, Наполеон були здатні одночасно одне писати, читати друге, слухати третє, говорити про четвер­те. Їх здатність розподіляти увагу не викликає сумнівів, але вони вміли дуже швидко переключати увагу з одного об'єкта на другий, а також досягали високої автоматизації у виконанні окремих складових тих чи інших дій. Саме це могло справляти враження одночасності їх виконання.

Го­ловною умовою успішного суміщення діяльностей є достат­нє оволодіння людиною діяльністю. Успіхи значно зростають, якщо виконання однієї або кількох діяль­ностей більш або менш автоматизоване.

Обсяг уваги. Об­сяг уваги — це та кількість об'єктів, які можуть бути охоплені увагою і сприйняті за найкоротший час. За цією ознакою увага є вузь­кою та широкою. Середній обсяг уваги дорослої людини становить 4—6 об'єктів, а дитини — 2—3 і майже не відрізняється від обсягу короткочасної пам'яті. При сприйманні об'єктів, які складаються з ве­ликої кількості взаємопов'язаних елементів, обсяг уваги зростає, напри­клад, людина може одномоментно сприйняти слово з 14 літер.

Обсяг уваги залежить від організації матеріалу, на якому зосе­реджується людина, а також від здатності відтворювати такий ма­теріал у формі образу. Широта обсягу уваги залежить від спорідненості матеріалу, який сприймається, вікових особливостей людини.

Типи уваги

У процесі діяльності властивості уваги виконують різні функції і перебувають між собою в різних відношеннях. Так, стійкість і концентрація нерідко порушуються під впливом переключення, останній може змінитися розподілом, який, у свою чергу, залежатиме від обсягу. Водночас, кожна властивість має відносну самостійність: висока концент­рація уваги може поєднуватися зі слабким переключенням, що характер­не, наприклад, для неуважності людей, зосереджених на проблемі.

Уважність як властивість особистості

У трудовій діяльності й повсякденному житті люди бувають уважні, неуважні чи розсіяні. Рівень уважності — це стійка властивість особистості, притаманна їй від природи, що вдосконалюється протягом життя в досить обме­женому діапазоні залежно від обставин, потреб та досвіду. Уважна людина в одній сфері життя може бути зовсім неуважною в іншій. Тому поділ людей за цим критерієм треба вва­жати до певної міри.

В уважної людини переважає довільна й післядовільна увага, якщо вона має мету і волю, добре усвідомлює, чого прагне. Неуважна людина не вміє зосередитися на предметі, не здатна проникнути в суть речей, у внутрішній світ іншого. Розсіяна людина посідає проміжне місце за градацією уваги, має неглибоку спрямованість дій, не може зосередитись на конкретному об'єкті.

Велику моральну цінність має уважність як риса характеру, що віддзеркалює ставлення до людей, їх потреб, інтересів, переживань, запитів. Така уважність є осно­вою чуйності й тактовності у ставленні. Вона має бути неодмінною якістю керівників, медиків, психологів, педагогів, політичних, громадських і державних діячів.

Кожній людині варто знати індивідуальні особливості власної уваги та враховувати їх у повсякденному житті, а також розвивати свою увагу.