2. Розвиток та життя міста в княжу добу.

(Уривок з Глави 2 іст. Львова І.Крип ’якевича)«Молодому городу не щастило від перших років його зведення - біда йшла від татар. Татарський хан дізнався про те, що король Данило будує в своїх землях сильні замки і наказав їх негайно зруйнувати, пригрозивши війною. Так мусів 1259 р. князь Лев зруйнувати львівські укріплення. Та як тільки тривога минула - Львів відбудувався знову. Серед постійної небезпеки від татар пройшла решта життя короля Данила, він помер 1264 р., залишивши Галичину князю Льву. Але татари і далі не облишили місто в спокої. Зимою 1286 р. хан Телебуга стояв два тижні під Львовом. На місто не нападали, але й нікому не дозволяли вийти з міста по хліб. Хто виходив, того вбивали або забирали в неволю, декого відпускали, роздягнувши до гола, і вони гинули від морозу, бо зима була дуже люта. Так знищили цілу околицю і тоді загинуло майже 13000 людей. Подібні татарські напади відбувались і пізніше впродовж всього панування Льва. Князь Лев помер 1301 р.; це був володар мудрий, хоробрий і звитяжний у війнах, яких пройшов гідно значне їх число. Гарніше жилось в Галичині за його сина князя Юрія Львовича, який підніс свою батьківщину до рівня давньої слави і звався королем, як і його дід Данило. За його правління тішилась українська земля спокоєм і славилась багатством, як вже ніколи потім. Тоді і Львів піднісся з упадку, до якого призвели його татари. Але Юрій княжив недовго, помер по сімох роках у 1308 р. Його син Лев ІІ також пішов за батьком у 1323 р. На нім скінчився славний рід Данила. Тоді галицькі бояри вибрали володарем Галичини мазовецького князя Болеслава. Він був сином руської княгині Марії, сестри померлого князя Льва, але батька мав поляка, виховувався в католицькій вірі поміж поляками й сам почував себе поляком. Вступаючи на галицьке князівство, він прийняв ім’я Юрія і перейшов на руську віру, але зробив це нещиро, бо не думав іти слідами давніх руських князів, які щиро дбали про добро народу, - навпаки його панування принесло русинам багато шкоди. Юрій-Болеслав почав стягати на Русь латинських ксьондзів, а ті стали будувати тут костьоли, перетягати людей у католицтво і робити між народом розбрат. До міст спроваджував чужих купців і давав їм окремі права, що приносили чужинцям велику користь. До Львова прийшло тоді багато німців. З русинами поводився князь несправедливо, нехтував давні права і звичаї, накладав великі податки, карав людей в’язницею. Довго терпів те руський народ, але коли насильство перейшло всяку міру, бояри зробили зговір і 1340 р. отруїли князя. Одночасно по містах були великі заворушення: міщани убивали ненависних чужинців, прибічників Юрія-Болеслава, і грабували їх майно. У Львові тоді народ наробив великої шкоди купцям-католикам, так що вони зі страху покидали свої доми і замкнулись на горі в замку. Смерть князя привела на руську землю велику війну.»

3.Символ міста.

Символом міста став лев, що його зустрічаємо вже на печатці Лева Даниловича, якою користувалися Андрій та Лев Юрійовичі; відтак, цей знак постав не пізніше 1301 р. Як зауважив львівський геральдист Андрій Гречило, "цілком імовірно, що символ лева уживався ще раніше, наприклад, Романом Мстиславовичем, котрий 1199 р. об'єднав Галицьке і Волинське князівства. Розвиток цієї знакової традиції Данилом Романовичем міг втілитися і в імені одного з його синів, і в назві міста Львова. Очевидно, що все це тільки припущення, для підтвердження яких ще бракує доказів, однак, скажімо, походження топоніма Львів від імені Лева Даниловича на підставі значно пізніших переказів також не виглядає достатньо аргументованим. Звичайно появу лева в геральдиці Галицько-Волинської держави пов'язують із західноєвропейськими впливами. Зрештою, лев справді був одним з найпопулярніших геральдичних символів, у тому числі й на сусідніх з Галичиною землях. Проте не слід відкидати й можливих давньоруських традицій. Так, науковці звертали увагу, що літописці часто порівнювали з левом Романа Мстиславовича". Щодо функцій геральдичного лева А. Гречило занотував поширену в літературі думку, що це династичний знак ("лев Романовичів") і аргументовано її спростував: найвірогідніше, нащадки Романа використовували традиційний для Рюриковичів тризуб. Лев міг використовуватись паралельно із ним як територіальний герб — "принаймні використання зображення лева князем Юрієм ІІ Тройденовичем, а пізніше литовським князем Любартом і князем Владиславом Опольським, поява його на "монетах Руси", карбованих у Львові в 1350-1410 рр., однозначно засвідчує, що на той час "руський лев" уже відігравав функцію земельного, а не родового знака. Тому можна стверджувати, що лев був територіальним символом Галицько-Волинської держави (не пізніше першої чверті ХІV ст.) і зберігся в пізніших гербах Львівської землі, Руського воєводства, а також як елемент львівського міського герба".