Розділ іі. Сільське господарство

Стаття 32 (колишня стаття 38)

1. Спільний ринок поширюється на сферу сільського господарства і торгівлі сільськогосподарською продукцією. До сільськогосподарської належить продукція рослинницької, тваринницької, рибної галузей, а також продукти першої стадії переробки, безпосередньо пов’язані з такою продукцією.

2. Положення про створення спільного ринку застосовуються до сільськогосподарської продукції, якщо інакше не передбачено статтями 33-38.

3. Перелік продукції, на яку поширюються положення статей 33-38, подається в Додатку 1 до цього Договору.

4. Існування та розвиток спільного ринку сільськогосподарської продукції повинні супроводжуватися здійсненням спільної сільськогосподарської політики.

Стаття 33 (колишня стаття 39)

1. Метою спільної сільськогосподарської політики є:

(а) збільшення продуктивності сільськогосподарського виробництва шляхом підтримки технічного прогресу, забезпечення раціонального розвитку сільськогосподарського виробництва та оптимального використання факторів виробництва, особливо людської праці;

(б) забезпечення дотримання достатнього рівня умов життя всіх зайнятих у сільському господарстві, зокрема шляхом збільшення індивідуальних заробітків осіб, задіяних у сільськогосподарському виробництві;

(в) стабілізація ринку;

(г) забезпечення регулярних поставок;

(д) забезпечення збуту продукції споживачам за доступною ціною.

2. У ході розробки принципів спільної сільськогосподарської політики та конкретних методів її реалізації потрібно враховувати:

(а) особливий характер сільськогосподарської діяльності, що обумовлюється соціальною структурою сільськогосподарського комплексу, структурними та природними відмінностями між різними сільськогосподарськими регіонами;

(б) поступового здійснення відповідних змін;

(в) той факт, що сільське господарство держав-членів тісно пов’язане з економікою в цілому.

Стаття 34 (колишня стаття 40)

1.З метою досягнення цілей, визначених у статті 33, засновується спільна організація сільськогосподарських ринків.

Ця організація матиме одну з форм залежно від типу продукції:

(а) спільні засади конкуренції;

(б) обов’язкова координація різноманітних національних ринкових організацій;

(в) європейська ринкова організація.

2. Спільна організація, заснована відповідно до пункту 1, може включати всі заходи, необхідні для досягнення цілей, визначених у статті 33, зокрема, регулювання цін, допомоги у виробництві та маркетингу різноманітних продуктів, дотримання умов зберігання та перевезення, визначення спільних механізмів для стабілізації обсягів імпорту чи експорту.

Спільна організація обмежуватиметься у своїх діях цілями, визначеними у статті 33, і протидіятиме будь-якій дискримінації між виробниками чи споживачами Співтовариства.

Спільна цінова політика базується на спільних критеріях і єдиних способах обчислення.

3. З метою забезпечення виконання спільними організаціями своїх зобов’язань, про які йшлося в пункті 1, створюються один чи більше фондів з управління та надання гарантій для сільськогосподарського виробництва.

Стаття 35 ( колишня стаття 41)

З метою досягнення цілей, визначених у статті 33, в межах спільної сільськогосподарської політики, передбачаються такі заходи:

(а) ефективна координація зусиль у сфері професійної підготовки, здійснення сільськогосподарських наукових проектів і досліджень та поширення їх результатів; це може включати спільне фінансування проектів чи інститутів;

(б) спільні заходи на підтримку споживання певних продуктів.

Стаття 36 (колишня стаття 42)

Положення розділу, в якому визначені принципи конкуренції, стосуються виробництва і торгівлі сільськогосподарською продукцією на засадах, встановлених Радою відповідно до умов статті 37(2) і (3) та сформульованими в ній завданнями і процедурами, беручи до уваги цілі, викладені у статті 33.

Рада може, зокрема, санкціонувати надання допомоги:

(а) з метою захисту підприємств, які зазнали збитків внаслідок несприятливих структурних чи природних умов;

(б) в межах програм економічного розвитку.

Стаття 37 (колишня стаття 43)

1. З метою сприяння розвитку основних напрямів спільної сільськогосподарської політики Комісія зобов’язується, після набуття чинності даного Договору, скликати конференцію дер-жав-членів для порівняння засад, джерел та потреб здійснюваної ними сільськогосподарської політики.

2. З урахуванням роботи конференції відповідно до пункту 1 після проведення консультації з Економічним та Соціальним Комітетом протягом двох років з часу набуття чинності даного Договору, Комісія подає пропозиції для вироблення та здійснення спільної сільськогосподарської політики, включаючи питання заміни національних організацій однією з форм спільної організації відповідно до статті 34(1), і для здійснення заходів, визначених у цьому Розділі.

Ці пропозиції повинні враховувати взаємозалежність сільськогосподарських питань, згаданих у даному Розділі.

Рада зобов’язується, діючи на основі кваліфікованої більшості за пропозицією Комісії та після консультації з Європейським Парламентом, виробити статут, видавати директиви і приймати регламенти без порушення будь-яких рекомендацій, які вона може також робити.

3. Рада може, діючи на основі кваліфікованої більшості згідно з пунктом 2, замінити національні ринкові організації спільною організацією відповідно до положень статті 34(1), якщо:

(а) спільна організація пропонує державам-членам, які не приймають подібних заходів і мають власні виробничі організації, охорону праці та відповідні умови життя виробників, враховуючи необхідну спеціалізацію та всі можливі з часом зміни;

(б) така організація забезпечує умови торгівлі в межах Співтовариства, подібні до існуючих на національному ринку.

4. В разі, якщо спільна організація, що спеціалізується з певних видів сировини, створюється раніше, ніж організації з переробки відповідної продукції, сировина для перероблених продуктів, що експортуються до третіх країн, може імпортуватися з-поза меж Співтовариства.

Стаття 38 (колишня стаття 46)

Якщо у держави-члена певний вид продукції підлягає національній ринковій організації чи внутрішнім правилам, наслідком чого буде вплив на конкурентну позицію подібної продукції в іншій державі-члені, відповідні збори накладаються державами-членами на імпорт такого продукту з держави-члена, де існує така організація чи внутрішні правила, якщо така держава, у свою чергу, не застосовує відповідних зборів на експорт.

Комісія фіксує розмір таких зборів на рівні, необхідному для урівноваження балансу; вона може також санкціонувати інші заходи, визначаючи їх умови та деталі.