Тема: Соціальна стратифікація суспільства
План
Сутність і функціональна природа соціальної стратифікації.
Соціальна мобільність та її види.
Міграція та її види.
Сутність і функціональна природа соціальної стратифікації
Соціальна стратифікація (лат. stratum — шар) — поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні групи і верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо.
Термін „стратифікація” запозичений з геології, де він означає розподіл пластів землі по вертикалі. Соціологія ототожнює будову суспільства з будовою землі і розмістила соціальні групи (страти) також по вертикалі. Але основою розподілу служать рівень багатства, доступ до влади та інших соціальних благ.
Неоднакова оцінка суспільством значення та ролі кожного статусу або групи спричиняє своєрідне ранжування людей, груп на „вищих” та „нижчих”.
В основі теорії стратифікації лежить об’єднання людей у групи і протиставлення їх іншим групам за такими статусними ознаками:
характером власності,
розміром доходів,
обсягом влади,
рівнем освіти,
престижем.
Саме ці критерії вичерпують коло соціальних благ та каналів їх доступу, до яких прагнуть люди. А вони завжди неоднакові (нерівні).
Теорію соціальної стратифікації було створено на початку 40-х років XX ст. американськими соціологами Т.Парсонсом, Р.Мертоном, К. Девісом.
Соціальна стратифікація означає як сам процес, що безперервно триває в суспільстві, так і його результат. Вона засвідчує не просто різне становище в суспільстві індивідів, родин чи цілих країн, а саме їх нерівне становище.
Стратифікація — риса будь-якого суспільства.
Англійський соціолог Е. Гідденс розрізняє чотири основні історичні типи стратифікованого суспільства: рабство, касти, стани і класи.
1. Рабство. Воно було граничною формою нерівності, за якої одні люди володіли іншими. Щоправда, і рабство було неоднорідним залежно від періоду чи культури: в одному випадку раб перебував поза законом (класична форма рабства), в іншому — йому відводилася роль слуги чи солдата.
2. Касти. Кастою, як правило, називають соціальну групу, членством у котрій людина зобов’язана виключно своїм народженням. У різних регіонах поділ на касти має різні форми. Особливо характерний він для Індії, де налічується 4 основні касти: брахмани – священики, кшатрії – воїни; вайшеї – купці; шудри – робітники та селяни. Окрім того, існують 5 тис. неосновних каст і підкаст. Як правило, межі між кастами дуже різкі, що практично виключає перехід з однієї касти в другу. Каста пов'язана з індуїзмом і з ученням про «переселення душі». Сподівання на те, що в «наступному» житті його каста підвищиться, спонукає індивіда суворо дотримуватися певних суспільних норм.
3. Стани. Вони властиві європейському феодалізмові. Стани – це соціальні групи, які володіли закріпленими звичаями або юридичним законом, котрі передавалися через спадщину правами та обов’язками. На рубежі 14-15 ст. в Європі станове суспільство розділялося на вищі стани (дворянство, духовенство) та непривілейовані (купці, ремісники, селяни). У Російській імперії 18 ст. сформувався становий поділ на: дворянство, духовенство, купецтво, міщанство, селянство. Кожний стан включав численні прошарки, ранги, рівні, професії, чини. Чим вище в соціальній ієрархії стояв стан, тим вищим був його статус.
Межі між станами не були такими різкими, як за кастової системи, а соціальне переміщення було можливим, хоча й складним.
4. Класи
Соціальний клас – це велика соціальна група, яка об'єднує людей з принципово спільним соціально-економічним і політичним статусом, елемент соціально-стратифікаційної системи.
Клас – угрупування людей на основі нерівного становища щодо основних соціальних ресурсів, які визначають їхні життєві шанси, соціальні претензії та соціальні можливості діяти.
Рабство, касти, стани – належать до закритого типу стратифікованих суспільств, в якому існують жорсткі перепони між верствами (стратами), що обмежують переміщення.
Класи належать до відкритого типу стратифікованих суспільств, що характеризується можливими і бажаними переміщеннями з одного класу в інший.
Класи не зумовлюються віросповіданням або законом; належність до класу не є спадковою, а класові межі не настільки суворі. Тому соціальне переміщення за класовою ознакою — звичайне явище, оскільки належність до класу пов'язана з професією, матеріальним рівнем, майновим цензом індивіда, його прилученням або не прилученням до ключових контролюючих позицій у суспільстві тощо.
Належати до класу означає отримати доступ до певного обсягу матеріальних і соціальних благ, володіти конкретним обсягом влади і відповідальності, розпоряджаючись людьми і різноманітними ресурсами, бути носієм специфічних сподівань та домагань, а в більш широкому розумінні — й культури: поводити себе стосовно інших людей або подій згідно із ситуацією, набутими поняттями та уявленнями.
У сучасному суспільстві розрізняють, як правило, три класи: вищий, середній, нижчий.
Характеристика класів
Основні страти |
Рівень добробуту |
Рівень освіти і професійна кваліфікація |
Рівень допуску до прийняття владних рішень |
Основне коло людей | |
Вищий клас |
Дуже високий |
Високий |
Утримують реальний контроль над ситуацією в суспільстві, формують громадську думку |
Правляча еліта, крупні бізнесмени, фінансисти, топ-менеджери, частина наукової та творчої еліти | |
Середній клас |
Від заможного до такого, що дозволяє задовольни- ти основні соціальні потреби |
Достатньо високий, такий, що дозволяє займатися кваліфікованою працею, в т.ч. і в управлінні. |
Рівень "пересічного громадянина". |
Середні і дрібні підприємці, основна маса інтелігенції, управлінців "середнього рівня", кваліфіковані робітники. | |
Нижчий клас |
Низький, на межі бідності |
Як правило, невисокий, низький, за винятком "нових бідних" у нестабільних суспільствах, де навіть їх висока освіта і кваліфікація не має попиту на ринку праці. |
Як правило, не є самостійним у прийнятті владних рішень, виступають об'єктами управління. |
Як правило, наймані працівники зайняті некваліфікованою і малокваліфікованою працею, безробітні. | |
Андер-клас |
Поза межею бідності |
У більшості випадків найнижчий, або і відсутній. |
Виступають як об'єкти управління, або і зовсім відсторонені від участі в громадсько-політичному житті. |
Частина зайнятих найбільш непрестижною працею, хронічно безробітні, особи без ПМЖ. |
Вищий клас. До нього зараховують роботодавців, керівників, топ-менеджерів, усіх, хто володіє виробничими потужностями чи контролює їх, має високий майновий ценз (багатство).
Середній клас. Цей феномен сформувався в індустріальному суспільстві, розвинувся в постіндустріальному. Його ідентифікують за різними критеріями, в яких домінують такі сутнісні ознаки:
1. Сукупність соціальних груп, що займають проміжну позицію між верхами і низами суспільства, виконуючи внаслідок цього функцію соціального медіатора (посередника).
2. Порівняно високо забезпечена частина суспільства, що володіє власністю, економічною незалежністю, свободою вибору сфери діяльності. Висока якість життя, впевненість у майбутньому зумовлюють його зацікавленість у збереженні соціального порядку, внаслідок чого він є соціальним стабілізатором суспільства.
3. Елемент соціальної структури, що зосереджує у своїх рядах найкваліфікованіші, найдіяльніші кадри суспільства. Професійний склад його охоплює наукових і інженерно-технічних працівників, управлінський, адміністративний персонал, що не обіймає високих посад, інтелектуалів, які працюють за наймом, працівників сфери обслуговування, дрібних власників, фермерів, робітників високої кваліфікації. Середні верстви сучасного західного суспільства становлять приблизно 80 відсотків.
Завдяки переліченим якостям та високому соціальному престижеві середній клас виконує функцію агента технологічного і соціально-економічного прогресу.
В Україні, на жаль, до середнього класу належать всього 6-9 % (за окремими дослідженнями 20 %) населення.
4. Більшість населення високорозвинутих західних країн, що є основним носієм суспільних інтересів, національної культури, тобто властивих відповідним суспільствам цінностей, норм. Поширюючи зразки власної культури на вищі і нижчі верстви, середній клас виступає культурним інтегратором суспільства.
Нижчий клас. До нього належать малокваліфіковані робітники, особи без професійної кваліфікації (так звані «сині комірці»).
Однак за всієї значущості класова система — один із виявів соціальної стратифікації. При цьому класова і стратифікаційна моделі соціальної структури не заперечують одна одну, а навпаки — сприяють побудові моделі соціальної структури. Розгляд соціальної структури в контексті стратифікації дає змогу описати механізми і способи формування конкретної ієрархії в суспільстві. Це особливо важливо при дослідженні перехідних періодів у розвитку суспільства, коли змінюються механізми соціальної диференціації.
Згідно з результатами соціологічних обстежень сучасна стратифікаційна структура нашого суспільства така:
Адміністративна еліта
Нова буржуазія – підприємці
Комерсанти
Інтелігенція
Робітничий клас
Селяни
Прошарок тимчасово безробітних