2. Запровадження кредитної системи.

Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти кредитно-модульну систему обліку навчання, яка здатна працювати в рамках концепції “навчання впродовж усього життя”. Оригінальність та гнучкість цієї системи досягатимуться на основі впровадження кредитів (за схемою ECTS) та узгод­ження семестрів. Це дозволить легалізувати отримані кредити для тих, хто бажає розпочати або продовжити навчання в будь-якому європейському університеті та здобути ступінь у будь-який час протягом свого життя. [179]

Модульне рейтингова система навчання уже започаткована в багатьох вищих навчальних закладах України і дає свій пев­ний позитивний результат. Кредитно-модульна система є важчою. Треба провести певну наукову, методичну роботу, щоб впровадити цю систему, яка є загальноприйнятою і яка забезпечить нашим випуск­никам рівні права з випускниками іноземних навчальних закладів, як цього вимагає Лісабонська конвенція. [63]

3.Контроль якості освіти.

Якість – це головна умова для довіри, відповідності, мобільності, сумісності та привабливості в Євро­пейському просторі вищої освіти.

Забезпечення якості вищої освіти має міжнародний вимір. Оцінюючи якість, слід враховувати цілі і призначення на­вчальних закладів та їхні програми. Слід досягти гар­монійного поєднання нововведення і традиції, академічної бездоганності та соціально-економічної обґрунтованості, послідовності навчального плану та свободи вибору для сту­дентів.

Вирішення проблеми в майбутньому потребуватиме створення на європейському рівні механізму взаємного виз­нання результатів дотримання якості з "акредитацією". Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Ці механізми мають поважати національні, мовні та дисциплі­нарні розбіжності і не переобтяжувати університети. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти. [100]

4. Розширення академічної мобільності.

На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців. Для здійснен­ня визнання та мобільності можна використовувати вже Існуючі інструменти, а саме: ECTS, Ліссабонську кон­венцію, додаток до диплома, мережу NARIC/ENIC. З огляду на важливість викладацького складу з європейським досвідом, університети слід усунути наявні вимоги щодо національності та інші перепони та віддати перевагу досвіду академічної діяльності в Європі. Попри це потрібен також за­гальний підхід до віртуальної мобільності та транснаціональ­ної освіти. [100,101]

5.Забезпечення працевлаштування випускників.

Важливим положенням Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні застосову-ватися і практично використовуватися на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають відповідати потребам європейського ринку праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене за допомогою використання Додатка до диплому, який рекомендований ЮНЕСКО.

Можливість знайти роботу у будь-який час протягом усього життя най­краще досягається у разі отримання справжньої якісної освіти, надання різноманітних підходів і спрямувань курсів навчання, гнучкості програм з можливістю багатора-зового підключення і виходу з програми, трансверсальних вмінь і навичок, таких як: уміння спілкуватися та знання мов, уміння мобілізувати знання, вирішувати проблеми, працюва­ти в колективі та розуміти соціальні явища. [101]