• Примітка 1. Площа окремих ділянок для твердих і рідких важкогорючих. горючих та легкозаймистих речовин, що утворюють пожежну навантагу, визначають за розмірами проекції їх площі розміщення (складування), а також площі розливу під час розрахункових аварій на горизонтальну поверхню підлоги.

• Примітка 2. Приміщення відноситься до категорії В. якщо його площа менше або дорівнює 10 м² і в ньому знаходяться (обертаються) горючі матеріали і речовини, що утворюють пожежну навантагу, за умови, що приміщення не відноситься до категорії А і Б.

• Система попередження пожеж

• Система попередження пожеж виключає два основних напрямки: запобігання формуванню горючого середовища і виникненню в цьому середовищі (чи внесенню в нього джерела запалювання.

• Згідно з ГОСТ 12.1.004-91 за потенційною небезпекою викликати пожежу підсилювати небезпечні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, грунт, флору, фауну), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки дихальних органів шляхом безпосередньої дії або на відстані, речовини та матеріали поділяються на розряди:

• безпечні;

• малонебезпечні;

• небезпечні;

• особливо небезпечні.

• В залежності від того, до якого розряду відносяться речовини та матеріали, визначаються умови їх зберігання.

• До безпечних відносяться негорючі речовини та матеріали в негорючій упаковці,які в умовах пожежі не виділяють небезпечних (горючих, отруйних, їдких) продуктів розкладу або окислення, не утворюють вибухових або пожежонебезпечних, отруйних, їдких, екзотермічних сумішей з іншими речовинами. Безпечні речовини та матеріали зберігаються в приміщеннях або на майданчиках будь-якого типу.

• До малонебезпечних відносять такі горючі й важкогорючі речовини та матеріали, які не відносяться до безпечних і на які не поширюються вимоги ГОСТ 19433-88. До малонебезпечних відносяться також негорючі речовини та матеріали у горючій упаковці. Мало небезпечні речовини та матеріали дозволяється зберігати в приміщеннях усіх ступенів вогнестійкості (крім V).

• До небезпечних відносять горючі та негорючі речовини і матеріали, що мають властивості, прояв яких може призвести до вибуху, пожежі, загибелі, травмування, отруєння, опромінення, захворювання людей та тварин, пошкодження споруд, транспортних засобів. Небезпечні властивості можуть проявлятися як за нормальних умов, так і за аварійних, як у речовин у чистому вигляді, так і в разі їх взаємодії з речовинами та матеріалами інших категорій, визначених у ГОСТ 19433-88. Небезпечні речовини та матеріали слід зберігати у складах І і II ступенів вогнестійкості.

• До особливо небезпечних відносяться такі небезпечні речовини та матеріали, які не сумісні з речовинами га матеріалами однієї з ними категорії за ГОСТ 19433-88. Особливо небезпечні речовини та матеріали необхідно зберігати у складах І та II ступенів вогнестійкості, розташованих переважно в окремих будівлях.

• Небезпечні матеріали та речовини згідно з вимогами ГОСТ 19433-88 класифіковані в залежності від виду та ступеня небезпеки на класи, підкласи та категорії.

• Система протипожежного захисту — це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (ДСТУ 2272-93).

• Попередження розповсюдження пожеж в основному визначається пожежною безпекою будівель та споруд і забезпечується:

• правильним вибором необхідного ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій;

• правильними об'ємно-планувальними рішеннями будівель та споруд;

• розташуванням приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки; встановленням протипожежних перешкод в будівлях, системах вентиляції, наливних та кабельних комунікаціях;

• обмеженням витікання та розтікання горючих рідин при пожежі;

• улаштуванням протидимного захисту;

• проектуванням шляхів евакуації;

• заходами щодо успішного розгортання тактичних дій по гасінню пожежі.

• Евакуаційні виходи

• При виникненні пожежі на початковій стадії виділяється тепло, токсичні продукти згорання, можливі обвалення конструкцій. Тому слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені терміни. Показником ефективності евакуації є час, протягом котрого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлі загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в окремих приміщеннях і будівлях загалом не перевищує критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людей.

• Критичною тривалістю пожежі є час досягнення при пожежі небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі.

• Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть:

• з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;

• з приміщень будь-якого поверху, крім першого, в коридори, що ведуть на сходову клітку (в тому числі через хол); при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

• з приміщень в сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, забезпечене виходами, вказаними вище.

• Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.

• У будівлях та спорудах (крім житлових будинків), котрі мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені й вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.

• У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб.

• Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень).

• Допускається влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення у разі одночасного перебування в ньому не більше 15 осіб, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незаднмлюваної сходової клітки).

• При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються.

• Вогнегасні засоби

• У комплексі заходів, що використовуються в системі протипожежного захисту, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних горючих речовин та матеріалів.

• Горіння припиняється:

• при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж температура її займання;

• при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;

• при припиненні надходження пари, газів горючої речовини в зону горіння.

• Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів:

• води (у вигляді струменя або розпиленому вигляді);

• інертних газів (вуглекислота та ін.);

• хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);

• порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);

• пожежних покривал з брезенту та азбесту.

• Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин і їх носіїв (протипожежної техніки) визначається в кожному конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежі, масштабів загорань, особливостей горіння речовин та матеріалів.

• Протипожежний режим

• На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, утому числі визначені:

• можливість паління (місце для куріння), застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

• порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

• порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно- технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

• порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);

• порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

• дії працівників у разі виявлення пожежі;

• Працівники підприємства мають бути ознайомлені з цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму тощо, витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід вивішувати на видних місцях.

• У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:

• У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:

• негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

• вжити (за можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

• якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового на об'єкті;

• у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).

• Посадова особа об'єкта, що прибула на місце пожежі, зобов'язана:

• перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення), довести подію до відома власника підприємства;

• у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;

• видалити за межі небезпечної зони всіх працівників, не пов'язаних з ліквідацією пожежі;

• припинити роботи в будівлі (якщо це допускається технологічним процесом виробництва), крім робіт, пов'язаних із заходами щодо ліквідації пожежі;

• здійснити в разі необхідності відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту), зупинення транспортуючих пристроїв, агрегатів, апаратів, перекриття сировинних, газових, парових та водяних комунікацій, зупинення систем вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимного захисту) та здійснити інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленню будівлі;

• перевірити включення оповіщення людей про пожежу, установок пожежогасіння, протидимного захисту;

• організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі тав установленні на водні джерела;

• одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей;

• забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі.

• Електробезпека

• 5.7. Причини електротравматизму

• За багаторічними статистичними даними електротравми в загальному виробничому травматизмі складають близько 1%, а в смертельному — 15% і більше. При чисельності населення України менше 1% від світової, кількість смертельних електротравм перевищує 6% від загальносвітової.

• Електробезпека — система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики.

• Електротравма — травма, спричинена дією на організм людини електричного струму і (або) електричної дуги.

• Електротравматизм — явище, що характеризується сукупністю електротравм.

• До технічних причин відносяться недосконалість конструкції електроустановки і засобів захисту, допущені недоліки при виготовленні, монтажу і ремонті електроустановки. Крім перерахованих, технічними причинами електротравм можуть бути несправності електроустановок і захисних засобів, що виникають в процесі експлуатації установок, невідповідність будови електроустановок і захисних засобів умовам їх застосування, використання електрозахисних засобів з простроченою датою чергових випробувань.

• До організаційно-технічних причин відносяться: невиконання вимог чинних нормативів щодо контролю параметрів та опосвідчення технічного стану електроустановок; помилки в знятті напруги з електроустановок при виконанні в них робіт без перевірки відсутності напруги на електроустановці, на якій працюють люди; відсутність огороджень або невідповідність їх конструкції і розміщення вимогам чинних нормативів та відсутність необхідних плакатів і попереджувальних та заборонних написів; помилки в накладанні і знятті переносних заземлень або їх відсутність.

• До основних організаційних причин електротравм відносяться:

• відсутність (непризначення наказом) на підприємстві особи, відповідальної за електрогосподарство або невідповідність кваліфікації цієї особи чинним вимогам;

• недостатня укомплектованість електротехнічної служби працівниками відповідної кваліфікації;

• відсутність на підприємстві посадових інструкцій для електротехнічного персоналу та інструкцій з безпечного обслуговування та експлуатації електроустановок;

• недостатня підготовленість персоналу з питань електробезпеки, і несвоєчасна перевірка знань, невідповідність групи з електробезпеки персоналу характеру робіт, що виконуються;

• недотримання вимог щодо безпечного виконання робіт в електроустановках за нарядами- допусками, розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації;

• неефективний нагляд, відомчий і громадський контроль за дотриманням вимог безпеки при виконанні робіт в електроустановках та їх експлуатації.

• До основних організаційно-соціальних причин електротравм відносяться змушене виконання не за спеціальністю електронебезпечних робіт, негативне відношення до виконуваної роботи, обумовлене соціальними чинниками, залучення працівників до понадурочних робіт, порушення виробничої дисципліни, залучення до роботи осіб віком до 18 років.

• Види електротравм

• Виділяють три види електротравм: місцеві, загальні і змішані.

• Загальні електричні травми або електричні удари — це порушення діяльності життєво важливих органів чи всього організму людини як наслідок збурення живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м’язів.

• Залежно від наслідків ураження електричні удари діляться на чотири групи:

• 1-судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;

• 2-судомні скорочення м’язів з втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;

• 3 - втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання, або серцевої діяльності і дихання разом;

• 4— клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.

• До місцевих електротравм відносяться електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія і механічні ушкодження, пов’язані з дією електричного струму чи електричної дуги. На місцеві електротравми припадає близько 20% електротравм.

• Дія електричного струму на організм людини

• Протікання струму через тіло людини супроводжується термічним, електролітичним та біологічним ефектами.

• Термічна дія струму полягає в нагріванні тканин, випаровуванні вологи тощо, що викликає опіки, обвуглювання тканин та їх розриви парою.

• Електролітична дія струму проявляється в розкладі органічної речовини (її електролізі), в тому числі і крові, що приводить до зміни їх фізико-хімічних і біохімічних властивостей.

• Біологічна дія струму проявляється у подразненні і збуренні живих тканин організму, в тому числі і на клітинному рівні. Збурення, спричинене подразнюючою дією струму, може проявлятися у вигляді мимовільного непередбачуваного скорочення м'язів.

• Крім відзначеного, протікання струму через організм негативно впливає на поле біопотенціалів в організмі. Зовнішній струм, взаємодіючи з біострумами, може порушити нормальний характер дії біострумів на тканини і органи людини, подавити біоструми і, тим самим, викликати специфічні розлади в організмі.

• Чинники, що впливають на ступінь ураження людини електричним струмом

• Основні чинники електричного характеру - це величина струму через людину, напруга, під яку вона попадає та опір її тіла, рід і частота струму.

• Гранично допустима напруга для людини при нормальному (неаварійному) режимі роботи електроустановки не повинна перевищувати 2-3 В для перемінного струму і 8 В для постійного.

• Основними чинниками неелектричного характеру є шлях струму через людину, індивідуальні особливості і стан організму людини, час, раптовість і непередбачуваність дії струму.

• Чинниками виробничого середовища, які впливають на небезпеку ураження людини електричним струмом, є температура повітря в приміщенні, вологість повітря, запиленість повітря, наявність в повітрі хімічно активних домішок тощо.

• Напруга кроку та дотику

• Практично зона підвищених потенціалів на поверхні землі відносно її нульового потенціалу при замиканні на землю через напівсферичпий заземлювач і однорідному ґрунті обмежується колом радіусом близько 20 м. Переміщуючись в цій зоні, людина попадає під так звану напругу кроку— напругу між двома точками на поверхні землі, які знаходяться одна від одної на відстані кроку і на яких одночасно стоїть людина.

• З наближенням до заземлювача величина крокової напруги зростає і при напрузі мережі живлення 0,4 кВ вона може бути небезпечною для людини. Тому «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» при наявності замикання на землю забороняють наближатися до місця замикання ближче 8 м поза приміщенням і 4 м в приміщенні без застосування засобів захисту - діелектричні боти, калоші, суха дошка тощо.

• В ізольованій від землі мережі при доторканні людини до проводу з непошкодженою ізоляцією («здорового» проводу) і наявності проводу з пошкодженою ізоляцією («хворого» проводу) величина струму, що проходить через людину, буде значно більшою, ніж при відсутності пошкодження ізоляції.

• У трифазній мережі пошкодження опору ізоляції будь-якого фазного проводу впливає на величину струму через людину, яка потрапила під напругу, таким же чином, як і в однофазній мережі: доторкання до фазного проводу з непошкодженою ізоляцією, при пошкодженні ізоляції інших фазних проводів, більш

• небезпечне, ніж доторкання до проводу з пошкодженою ізоляцією при непошкодженій ізоляції інших фазних проводів.

• Засоби захисту від ураження електричним струмом

• захисне заземлення

• занулення

• вирівнювання потенціалів

• мала напруга

• захисне відімкнення

• ізоляція струмопроводів

• огороджувальні пристрої

• попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки

• засоби захисту та запобіжні пристрої

• Захисне заземлення — це навмисне електричне з'єднання з землею чи її еквівалентом метале­вих неструмовідних частин, які можуть опинитися під напругою. Захисне заземлення застосовується в електроустановках, що живляться від ізольованої від землі мережі напругою до 1000 В і в електроустановках напругою більше 1000 В незалежно від режиму нейтралі мережі живлення. Захисне заземлення забезпечує паралельно можливому включенню людини в мережу замикання на землю струмопровід малого опору (шунт), за рахунок чого зменшується струм, що проходить через людину.

• Захисному заземленню підлягають:

• електроустановки напругою 380 В і більше змінного струму і 440 В і більше постійного струму в усіх випадках незалежно від категорії приміщень (умов) щодо небезпеки електротравм;

• електроустановки напругою більше 42 В змінного струму і більше 110 В постійного струму в приміщеннях з підвищеною і особливою небезпекою електротравм, а також електроустановки поза приміщеннями;

• всі електроустановки, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах (з метою попередження вибухів).

• Занулення — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмовідних частин, які можуть опинитися під напругою в результаті пошкодження ізоляції.

• Занулення в електроустановках — це навмисне з'єднання елементів електроустановки, які нормально не знаходяться під напругою, з глухозаземленою нейтраллю генератора чи трансформатора в мережах трифазного струму, з глухозаземленим виводом джерела однофазного струму, з глухозаземленою середньою точкою джерела в мережах постійного струму.

• Занулення застосовується в електроустановках напругою до 1000 В, які живляться від мережі з глухозаземленою нейтраллю.

• Занулення перетворює замикання на корпус в коротке замикання фази, спрацьовує захист від коротких замикань (плавкі вставки запобіжників, струмові автомати, магнітні пускові пристрої із струмовим захистом тощо) і установка відключається від джерела живлення.

• Вимоги щодо застосування занулення залежно від величини напруги і категорії приміщень за небезпекою електротравм аналогічні вимогам до застосування захисного заземлення. За величиною напруги мережі живлення застосування занулення обмежується напругою до 1 кВ.

• Захисне відключення. Призначення захисного відключення — відключення електроустановки при пошкодженні ізоляції і переході напруги на неструмовідні її елементи. Застосовується в доповнення до захисного заземлення (занулення) для забезпечення надійного захисту, перш за все в умовах особливої небезпеки електротравм.

• Ізоляція струмовідних частин забезпечує технічну працездатність електроустановок, зменшує вірогідність попадань людини під напругу, замикань на землю і на корпус електроустановок, зменшує струм через людину при доторканні до неізольованих струмовідних частин в електроустановках, що живляться від ізольованої від землі мережі.

• При розробці електроустановок опір ізоляції приймається в межах 1 кОм/В, якщо технічними умовами не передбачені більш жорсткі вимоги відповідно до чинних актів. З метою забезпечення працездатності електроустановок і безпечної їх експлуатації проводиться контроль стану ізоляції, який характеризується електричною міцністю ізоляції, її електричним опором і діелектричними втратами. В установках напругою більше 1 000 В проводять усі види випробувань ізоляції, а при напрузі до 1000 В тільки електричний опір і електричну міцність. Виділяють приймально-здавальні випробування,

• післяремонтні (реконструкція і капітальний ремонт) і міжремонтні в терміни, встановлені чинними нормативами залежно від типу електроустановки і умов її експлуатації. Так, опір ізоляції переносних світильників, що живляться від електромережі і електрифікованого ручного інструменту контролюється кожні 6 місяців, зварювального обладнання — кожні 12 місяців. При цьому опір ізоляції має бузи не менше 0,5 МОм, а для електрифікованого інструменту 1 МОм.

• Захисне розділення електричних мереж. Загальний опір ізоляції проводів електричної мережі відносно землі і ємнісна складова струму замикання на землю залежать від протяжності мережі і її розгалуженості. Із збільшенням протяжності і розгалуженості мережі г_із зменшується (паралельна робота ізоляторів, накопичення дефектів тощо) і збільшується ємність. Розділення такої протяжної мережі на окремі, електрично незв’язані між собою, частини за допомогою трансформаторів з коефіцієнтом трансформації, рівним одиниці, сприяє підвищенню опору ізоляції і зменшенню ємності і, як результат, приводить до підвищення рівня безпеки.

• Захисне розділення електричних мереж може реалізовуватись як в межах електричних систем, так і в межах окремих підприємств. Зокрема, воно може реалізовуватися при переході від мережі з глухозаземленою нейтраллю до мережі, ізольованої від землі. Прикладом реалізації варіанту переходу від мережі з глухозаземленою нейтраллю до мережі, ізольованої від землі, є застосування розділяючих трансформаторів.

• Електробезпека

• Система заходів направлених на виконання вимог:

• ПУЕ

• ПТЕЕУС

• ПБЕЕУС

• ПВВ ЗІЗ

• Зменшення дій на персонал І, II, звільнення, надання ПДД

• Класифікація електроустановок

• Електроустановки розподіляються:

• відкриті (або зовнішні) - не захищені будівлею від впливу зовнішнього середовища;

• закриті (або внутрішні) - розміщені всередині будівлі, яка захищає їх від атмосферного впливу.

• Стосовно небезпеки ураження електричним струмом:

• приміщення з підвищеною небезпекою - в приміщенні діє один з наведених факторів, (температура повітря перевищує +35 °С, вологість перевищує 70%);

• особливо небезпечні приміщення - особлива сирість (вологість близько 100%) або хімічно чи біологічно агресивне середовище, або наявність двох або більше наведених факторів одночасно.

• 5.9. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів

• Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів установлюють основні організаційні й технічні вимоги до експлуатації електроустановок та електрообладнання (електроустановки) споживачів. Правила поширюються на діючі електроустановки напругою до 150 кВ включно, які належать споживачам електричної енергії, незалежно від форм власності та відомчої належності, а також на електроустановки населення напругою понад 1000 В.

• Правила поширюються також на електроустановки до 1000 В, які перебувають на правах власності в населення, у частині застосування норм випробувань та вимірювання параметрів електрообладнання.

• Правила обов’язкові для працівників, що здійснюють експлуатацію електроустановок споживачів, керування, регулювання режимів електроспоживання, інспектування електроустановок споживачів підприємств всіх форм власності.

• Власник електроустановки повинен забезпечити організацію:

• експлуатації електроустановок;

• надійної роботи електроустановок і безпечного їх обслуговування;

• виконання заходів із запобігання використанню технологій і методів роботи, що негативно впливають на навколишнє природне середовище;

• дотримання встановлених режимів споживання електричної енергії та потужності;

• виконання приписів органів державного нагляду.

• Для безпосереднього виконання функцій щодо організації експлуатації електроустановок керівник повинен призначити особу, відповідальну за електрогосподарство споживача.

• Особа, відповідальна за електрогосподарство

• Особу, відповідальну за електрогосподарство призначають з числа спеціалістів відповідної кваліфікації, які пройшли навчання з питань технічної експлуатації електроустановок, правил пожежної безпеки та охорони праці.

• Після успішної перевірки знань з питань технічної експлуатації електроустановок, правил пожежної безпеки та охорони праці та присвоєння цим особам IV групи для електроустановок напругою до 1000 В та V групи для електроустановок напругою понад 1000 В ці особи наказом споживача допускаються до виконання своїх обов'язків.

• Вимоги до працівників

• -не молодше 18 років;

• -медичне обстеження;

• навчання з питань технічної експлуатації електроустановок (професійне, періодичне в спеціальному навчальному закладі, періодичне на виробництві) з присвоєнням кваліфікаційної групи допуску до роботи в діючих електроустановках та одержанням посвідчення;

• -інструктажі (всі види);

• -стажування;

• -дублювання;

• -допуск наказом до самостійного виконання робіт в електроустановках.

• Порядок навчання і перевірки знань працівників має бути відповідним до галузевого положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, узгодженого з Держгірпромнаглядом, а також до вимог до електротехнічної обслуги, які містяться в ПТЕ.

• Первинний (під час прийняття на роботу) та періодичний (протягом трудової діяльності) медичний огляд працівників провадиться згідно з Положенням про медичний огляд працівників певних категорій.

• Працівники, що обслуговують електроустановки, зобов'язані знати ці Правила відповідно до займаної посади чи роботи, яку вони виконують, і мати відповідну групу з електробезпеки згідно з такими вимогами:

• для одержання групи І, незалежно від посади і фаху, необхідно пройти інструктаж з електробезпеки під час роботи в даній електроустановці з оформленням в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

• Інструктаж з електробезпеки на І групу має проводити особа, відповідальна за електрогосподарство, або, за її письмовим розпорядженням,— особа зі складу електротехнічних працівників з групою III.

• Мінімальний стаж роботи в електроустановках і видання посвідчень працівникам з групою І не вимагаються;

• особам, молодшим за 18 років, не дозволяється присвоювати групу вище II;

• для присвоєння чергової групи з електробезпеки необхідно мати мінімальний стаж роботи в електроустановках з попередньою групою;

Групи з електробезпеки II III IV V

(термін роботи у попередній групі, місяці)

3 вищою електротехнічною освітою, спеціальною електротехнічною освітою		1	3	6
Особи, які закінчили спеціалізовані ІІТУ	1	2	3	12
Особи, які не мають спеціальної освіти	2	2	12	24