СГ

Робочі органи зубових борін — нерухомі зуби з квадратним перерізом у важких і круглим — у легких. Зубові борони використовують для розпушування грунту і вирівнювання його поверхні, знищення сходів бур'янів на посівах. Залежно від мети боронування, типу грунту і його стану застосовують борони різних конструкцій і маси. За масою, яка припадає на зуб, борони поділяють на важкі (1,5—2 кг), середні (1—1,5 кг) і легкі (0,5—1 кг). На важких ущільнених грунтах і для розробки пластів застосовують важкі борони, а на легких грунтах і для загортання насіння — легкі і середні.

Робочі органи дискових борін (БДН-3, БД-10)—шюскосферичні диски, згруповані в батареї. Диски обертаються, кришать грунт і підрізують бур'яни. Глибина обробітку грунту і ступінь його кришіння залежать від кута, під яким поставлені диски до напряму руху агрегату (кут атаки).

Сітчасті борони (БСО-4,0; БС-2,0) мають невеликі зуби, закріплені на рухомі рами. Зуби рухаються в грунті незалежно один від одного, і тому борона добре копіює рельєф. Такі борони добре розпушують грунт, знищують сходи бур'янів і майже не пошкоджують культурні рослини. Використовують їх на окультурених грунтах для боронування посівів картоплі, кукурудзи, соняшнику та інших культур. На просапних сітчастих боронах-скребницях (БСП-4,0) кожен другий зуб на кінці має «гусячу лапку» (захват ЗО мм), за допомогою якої проріджують сходи цукрових буряків.

Рано навесні для першого обробітку гребенистого зябу (закриття вологи) на структурних малоущільнених грунтах проводять шлейфування. Воно добре розрівнює грунт, що зменшує випаровування вологи з поверхні грунту і створює кращі умови для проростання насіння. Шлейфи мають ножі для вирівнювання гребенів, зубчастий брус і кілька дерев'яних чи металевих брусків. Для знищення ґрунтової кірки на посівах застосовують ротаційні мотики, робочими органами яких є диски з голчастими зубами. Під час руху зуби заглиблюються в грунт, знищуючи кірку без значного розпилення грунту. Коткування проводять для ущільнення і вирівнювання верхнього шару грунту. Розрізняють коткування передпосівне, післяпосівне і безпосередньо за оранкою. Безпосередньо за оранкою грунт коткують, якщо до сівби з якихось причин грунт не ущільнювали. Передпосівне коткування в районах недостатнього зволоження зменшує дифузне випаровування вологи і забезпечує неглибоке загортання і розміщення насіння дрібнонасінних культур в орному шарі грунту. Післяпосівне коткування забезпечує кращий контакт насіння з грунтом, підвищує ї прискорює схожість насіння, що зумовлює з'явлення дружних сходів. Коткування з наступним боронуванням райборінками в умовах посушливої весни поліпшує водний режим грунту, бо волога з нижніх горизонтів підтягується в більш сухі верхні, а створений боронами на поверхні мульчуючий шар грунту зменшує випаровування.

Коткування сприяє підвищенню температури грунту в посівному шарі відразу після сівби. Коткують тільки спілий грунт. Коткування пересохлого грунту призводить до розпилення, а перезволоженого— до ущільнення й утворений ґрунтової кірки.

Для коткування застосовують гладенькі, рубчасті, кільчасті і кільчасто-шпорові котки. Гладенькі і рубчасті котки застосовують для ущільнення грунту до і після сівби. Кільчасті котки використовують для коткування грунту на цілинних і перелогових землях, а також для кришіння кірки (для кришіння кірки використовують і рубчасті котки).

Фрезерування грунту проводять за допомогою фрези, яка являє собою барабан з прикріпленими до нього лапами різної форми. Обертаючись, лапи фрези заглиблюються у грунт, розпушуючи і перемішуючи його на всю глибину роботи фрези. Поверхня грунту при цьому залишається досить вирівняною. Після такого обробітку можна сіяти без додаткового поверхневого обробітку. Фрези вико­ристовуються замість плуга як основне знаряддя обробітку переважно на цілинних, болотних і торфових грунтах після осушення їх.

Використовувати фрези слід насамперед на осушених болотах, вкритих купинами, де утруднюється використання інших знарядь. Особливо ефективні вони в перші роки освоєння болотних грунтів. Вітчизняна промисловість виробляє фрези різних марок - ФБН-2,0; ФБ-2,0;

ФБН-1,5 та інші.

Оцінка якості поверхневого обробітку грунту.

Поверхневий обробіток грунту ефективний лише за умови якісного виконання. Оцінювати якість обробітку потрібно в процесі роботи, щоб можна було усунути виявлені недоліки.

Якість лущення оцінюють за глибиною і рівномірністю обробітку, відсутністю огріхів і повнотою підрізування бур'янів. Глибину визначають вимірюванням заглиблення диска або розпушеного шару грунту. Кількість промірів залежно від розмірів поля становить від 10 до 15. Огріхи визначають так само, як і під час оранки. Підрізування стерні і бур'янів визначають накладанням метрової рамки (8—10 разів по діагоналі), в межах якої ведуть підрахунки.

Якість культивації також оцінюється відсутністю огріхів, непід-різаних бур'янів і значної гребенистості грунту, додержанням встановленої глибини обробітку, а при міжрядному обробітку — відсутністю підрізаних або загорнутих культурних рослин. Глибину культивації вимірюють лінійкою в 20 місцях вздовж поля по всій ширині захвату культиватора через кожні 60 см. Середнє відхилення має не перевищувати 1 см. Такими ж показниками оцінюється і якість боронування.