Скарб мідних виробів з поселення трипільської культури глибочок

Спільними роботами Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства АН України й Борівського краєзнавчого музею в 1991-1992 роках досліджувалась пам’ятка трипільської культури етапу В І/ В ІІ/ кукутент АВ/, що знаходиться в урочищі Стінка за 2 км на схід від села Глибочок Борівського району Тернопільської області. Вона розміщена на мисоподібномувиступі правого берега струмка Драпака, лівосторонній доплив Серету, висотою 12-14 м над рівнем заплави й займає площу близько 2 га. Розкопками відкрито й вивчено залишки житлової споруди у вигляді площадки прямокутної форми розмірами 6,8х 10,4 м. В її межах виявлені знаряддя праці з кременю і каменю, ліпні фрагментовані посудини, котрі розписані червоною, білою і чорною фарбами.

На особливу увагу заслуговують злиток два кільця, гачкоподібна підвіска і браслет, які лежали серед уламків кераміки на глибині 0,4м від сучасного рівня грунту. Вироби покриті нерівномірно зеленою патиною. Вони були піддані спектральному аналізу в лабораторії Інституту геології і геохімії горючих копалин АН України.

Злиток за формою нагадує овальну гальку розмірами 24х35мм і товщиною 9мм. Аналогічні знахідки, хоч і рідко. Трапляються на поселеннях трипільської культури. Територіально найближчі з них відомі з Бучача і Назвиська. Досить значний вміст олова в ньому викликає певний сумнів стосовно культурної належності, тим паче що він був знайдений на відстані 1,5м від решти металевих виробів. Подібне явище більш характерне для металу доби бронзи.

Однак спектральний аналіз злитка з Назвиська пам’ятка хронологічно близька Глибочку дав приблизно таку ж картину. Аналогічні приклади відомі в деяких періодах енеоліту Центральної Європи. Так з проведених 475 проб металевих знахідок цього часу в Болгарії, ІІ виготовлені із штучної олов’янистої бронзи, де показник олова складає від 6 до 10%. Таке явище на думку характерне для фінальної стадії мідно-кам’яного віку./Черних 1978/

Для продукування кілець використаний круглий у поперечному перетині діаметром 2-3мм. Кінці виробів загострені й заходять один за одний. Предмети подібного типу зустрічаються як в Трипіллі так і в синхронних культурах суміжніх територій. Серед прекрас їм належить чільне місце.

Гачкоподібна підвіска за формою не має аналогій у Трипільській культурі. Річ виготовлена способом холодного кування прямокутної пластинки шириною 5мм і товщиною 3мм. Вушко з загостреним кінцем загнуте в один оберт перпендикулярно до поздовжньої осі виробу. Кінчик підвіски розплющений і заокруглений.

Браслет виготовлено на аналогічній за параметрами заготовці. Він належить до типу виробів у півтора оберта. Закінчення металевої смужки округлі в перерізі й загостренні. Такі знахідки відміченні в ряді енеолітичних культур Середнього Подунав’я. Найближча аналогія відома з поселення Блищака ІІ, яка датується кінцем середнього- початком пізнього періодів Трипілля.

Металеві предмети з пам’ятки Глибочок ІІ за винятком злитка. Виготовлені з міді ІІІ-У груп згідно з класифікацією Є,Черниха

Вони, як і більшість речей Трипілля А і Б тісно зв’язані з гумельницьким металургійним вогнищем, зокрема слід мати на увазі й те, що речі з нашого скарбу можуть відноситись до іншого металургійного центру. Котрий знаходиться на території Угорщини і Трансільванії. У даному випадку, як і для всієї трипільської культури, головним, але не єдиним джерелом для її забезпечення міддю були фракійські рудники Болгарії.

Метал, що в той час поступав на землі Поділлі і Прикарпаття, як у вигляді готових виробів, так і злитків, вказує на існування тісних зв’язків між енеолітичним населенням Центральної і Східної Європи. Про це свідчить і кераміка. На ряді пам’яток періоду В І/В ІІ Трипілля у міжріччі Південного Бугу, Дніпра і Дністра засвідчені імпорт ата наслідування форм посуду і його орнаменту від західних і південно-західних сусідів.