Коротка характеристика

Перший спосіб використовують для гартування деталей нескладної форми, гартувальним середовищем для вуглецевих сталей при діаметрах деталі більше 2 – 5 мм є вода, а для менших за діаметром і легованих сталей – мінеральна олива. Суть способу у нагріві до певної температури і охолодженні в гартувальному середовищі.

Другий спосіб використовують для гартування деталей складної форми, гартувальними середовищами є вода і мінеральна олива або повітря. Суть способу у нагріві до певної температури і спочатку швидкому охолодженні у воді, а потім повільному в мінеральній оливі.

Третій спосіб використовують для гартування деталей з вуглецевої сталі діаметром до 10 – 12 мм і легованої сталі діаметром 20 – 30 мм. Суть способу у нагріві до температури .А_с3 + (30-50 ^оС), витримці і швидкому охолодженні в гартувальному середовищі з температурою на 110-150 ^оС вище мартенситної точки (М_н); витримці в гартувальному середовищі і охолодженні на повітрі.

Четвертий спосіб використовують для одержання комплексу механічних властивостей в сталі. Суть способу у нагріві до температури .А_с3 + (30-50 ^оС), витримці і швидкому охолодженні в гартувальному середовищі з температурою на 110-150 ^оС вище мартенситної точки (М_н); тривала витримка в гартувальному середовищ, щоб повністю перетворився аустеніт у структуру нижнього бейніту.

П’ятий спосіб використовують для гартування зубил, молотків, кернерів. Суть способу у нагріві до температури .А_с3 + (30-50 ^оС), витримці і охолодженні в одному гартувальному середовищі, перериванні охолодження, щоб серцевина зберегла запас тепла. Під дією теплообміну за рахунок внутрішнього тепла знову нагрівається поверхня деталі і відбувається відпускання поверхні деталі. Сталь набуває поєднання високої твердості з підвищеною в’язкістю осердя.

Шостий спосіб використовують для гартування деталей, навантажених згинаючими навантаженнями. Разрушение деталей, работающих при изгибающих нагрузках в условиях циклических нагружений, начинается в поверхностных слоях детали.. Суть способу у нагріві поверхневого шару деталі до вище .А_с3 і швидкого охолодження у воді.

Загартовуваність і прогартовуваність

Вибір гартувального середовища визначається загартовуваністю і прогартовуваністю.

Загартовуваність – це властивість сталі приймати гартування, тобто набувати при гартуванні високої твердості поверхні (при вмісті вуглецю менше 0,2 % сталь не загартовується.

Прогартовуваність – це властивість сталі одержувати загартований шар із мартенситною або трроститно-мартенситною структурою. Чим більша стійкість переохолодженого аустеніту, тим менша критична швидкість гартування та більша прогартовуваність.

• 6–

Ві́дпуск нагрівання загартованих сталей до температури, нижчої за Ас₁ (утворення аустеніту), витримування для перетворення мартенситу гартування й охолодження.

Мартенсит при нагріванні перетворюється на сорбіт відпуску, 4ростит відпуску із зернистою формою цементиту.

Види відпуску:

• низький в інтервалі 150…250 °⁰C для отримання структури мартенситу відпуску й часткового усунення гартувальних напружень. Для різального, вимірювального інструменту, штампів холодного деформування, підшипників кочення;

• середній 350…450 ⁰С для усунення гартівних напружень і утворення структури трооститу відпуску, яка має високу пружність, витривалість. Для ресор, пружин, штампів;

• високий  500…650 ⁰С для усунення гартівних напружень та утворення структури сорбіту відпуску. Гартування з високим відпуском називають поліпшенням – для деталей, що працюють в умовах дії динамічних і змінних навантажень.

Тривалість витримування при відпуску збільшується зі збільшенням розмірів виробів та зниженням температури відпуску і становить 1 – 5 год.

Вироби складної форми, з легованих сталей, повільно охолоджують  на повітрі, щоб зменшити напруження. Випадки швидкого охолодження:

• пружини, ресори охолоджують у воді, щоб збільшити напруження стискання в поверхневому шарі, що підвищують границю витривалості, протидіючи утворенню тріщин;

• леговані, щоб загальмувати розвиток відпускної крихкості.