Аномалії розвитку. Хірургічні паразитарні захворювання. Загальні питання пластичної хірургії.
1.Найбільш складним для лікування з аномалій розвитку кісток черепа є:
1. Енцефалоцеле.
2. +Менінгоцеле.
3. Енцефалоцистоцеле.
4. Передня мозкова кила.
5. Задня мозкова кила.
2. Найчастіше Spina bifida зустрічається в:
1. Шийному відділі хребта.
2. +Грудному відділі хребта.
3. Поперековому відділі хребта.
4. Крижовому відділі хребта.
5. Куприковому відділі хребта.
3. Найскладнішою для лікування формою незрощення піднебіння є:
1. Незрощення м’якого піднебіння.
2. Незрощення м’якого та ділянки твердого піднебіння.
3. Повне однобічне незрощення м’якого та твердого піднебіння.
4. +Повне двобічне незрощення м’якого та твердого піднебіння.
5. Відсутність сошнику.
4. Вроджена клишоногість характеризується:
1. Вираженою пронацією стопи.
2. Вираженим підошвеним розгинанням.
3. Крайній ступінь пронації стопи.
4. Аддуктивним тремором стоп.
5. +Все вищезазначене вірно.
5. Характерною зовнішньою ознакою вродженого вивиху стегна є:
1. Грудний лордоз.
2. Поперековий кіфоз.
3. Грудний кіфосколіоз.
4. +Поперековий лордоз.
5. Поперековий сколіоз.
6. Найчастішою вадою розвитку сечостатевої системи у хлопчиків є:
1. Епіспадія.
2. +Гіпоспадія.
3. Відсутність однієї нирки.
4. Крипторхізм.
5. Ектопія нирок.
7. Найчастіше серед вад розвитку травної системи зустрічається:
1. +Хвороба Гіршпрунга.
2. Атрезія заднього проходу.
3. Бронхо-стравохідниі нориці.
4. Пупкові нориці.
5. Синдром Ледда.
8. Первинним господарем ехіннококка є:
1. Свині.
2. Щури.
3. Велика рогата худоба.
4. +Собаки.
5. Людина.
9. В Україні захворюваність на ехінококоз найбільша в:
1. Західних регіонах.
2. Криму.
3. Донбас та Придніпров’я.
4. +Одеська та Миколаївська області.
5. Запорізька та Херсонська області.
10. Найчастіше ехінокок уражає:
1. Нирки.
2. Легені.
3. +Печінку.
4. Селезінку.
5. Серцевий м’яз.
11. Специфічною лабораторною реакцією при ехінококозі є:
1. Проба Манчіні.
2. Реакція Кумбса.
3. +Реакція Касоні.
4. Імуногістохімічна проба.
5. Фагоцитарний індекс.
12. Ускладненнями ехінококозу є:
1. Генералізація процесу.
2. Анафілактичний шок.
3. +Розрив та нагноєння кісти.
4. Злоякісне переродження кісти.
5. Септичний шок.
13. Найчастішим хірургічним ускладненням аскаридозу є:
1. Гострий апендицит.
2. Гострий холецистит.
3. Перфорація стінки кишки
4. +Обтураційна кишкова непрохідність
5. Шлунково-кишкова кровотеча.
14. Первинним господарем опісторхуса є:
1. Свині.
2. Щури.
3. Велика рогата худоба.
4. +Мешканці водойм (риба, молюски, ракоподібні).
5. Людина.
15. При оперативному лікування ехінококозу після відсмоктування вмісту кісти її порожнину треба заповнювати:
1. Лізоформіном.
2. Стеріл-С.
3. Хлоргексидіном.
4. +Формаліном.
5. 70% розчином етилового спирту.
16. Найчастішим ускладненням опісторхозу є:
1. Гострий апендицит.
2. +Гострий панкреатит.
3. Перфорація стінки кишки.
4. Гнійний холангіт.
5. Шлунково-кишкова кровотеча.
17. Алодермопластика це:
1. Пересадка шкіри тварин.
2. Пересадка синтетичної шкіри.
3. Пересадка власної шкіри хворого.
4. +Пересадка донорської шкіри.
5. Пересадка штучно вирощеної шкіри.
18. Ксенодермопластика це:
1. Пересадка ліофілізованої шкіри.
2. Пересадка власної шкіри хворого.
3.+ Пересадка шкіри тварин або синтетичної шкіри.
4. Пересадка донорської шкіри.
5. Пересадка штучно вирощеної шкіри.
19. Аутодермопластика це:
1. Пересадка шкіри тварин.
2. Пересадка синтетичної шкіри.
3.+ Пересадка власної шкіри хворого.
4. Пересадка донорської шкіри.
5. Пересадка штучно вирощеної шкіри.
20. Закриття дефекту шкіри за допомогою «лоскута-сита» є методом:
1. Янович-Чайського.
2. Лоусона Краузе.
3. Драгстеда-Уілсона.
4. +Яценко-Ревердена.
5. Мангольда.
21. Закриття дефекту шкіри за допомогою «зустрічних трикутників» є методом:
1. Янович-Чайського.
2. Лоусона Краузе.
3. +Лімберга.
4. Яценко-Ревердена.
5. Мангольда.
22. Пересадки шкіри з збереженням волосяних цибулин є методом:
1. Янович-Чайського.
2. Лоусона Краузе.
3. +Драгстеда-Уілсона.
4. Яценко-Ревердена.
5. Мангольда.
23. Закриття дефекту шкіри з допомогою кожних трансплантатів розмірами 0,3-0,5см є методом:
1. +Янович-Чайського.
2. Лоусона Краузе.
3. Драгстеда-Уілсона.
4. Яценко-Ревердена.
5. Мангольда.
24. Покриття дефекту шкіри соскобом епідермісу, що містить молоді камбіальні клітини є метод:
1.Янович-Чайського.
2. Лоусона Краузе.
3. Драгстеда-Уілсона.
4. Яценко-Ревердена.
5. +Мангольда.
25. Метод «мігруючого клаптя на круглій ніжці» або метод «ручки валізи» є метод:
1. Янович-Чайського.
2. Лоусона Краузе.
3. Драгстеда-Уілсона.
4. +Філатова.
5. Мангольда.
26. Найчастіше аскариди паразитують:
1. +в дванадцятипалій кишці.
2. в голодній кишці.
3. в здухвинній кишці.
4. в товстому кишечнику.
5. в усіх відділах кишечнику.
27. В лікуванні ехінококозу найбільш ефективні:
1. Консервативні методи.
2. +Оперативні методі.
3. Комбінований метод (операція плюс хіміотерапія).
4. Імунологічні методі (специфічні сироватки).
5. Все вищезазначене вірно.
28. Радикальне лікування ехінококозу досягається при застосуванні:
1. Відкрита операція.
2. Закрита операція.
3. +Резекція ураженого органу.
4. Операція доповнена променевою та хіміотерапією.
5. Все вищенаведене вірно.
29. Клінічно неускладнений ехінокок не характеризується наступною клінічною ознакою:
1. Щільне утворення в правому підребер’ї, нерухоме та безболісне.
2. Шкіра над утворення незмінена.
3. Шкіра над утворенням гіперемована, утворення різко болюче.
4. +Поява уртикарного висипання.
5. Поява механічної жовтяниці.
30. Найчастіше всього ехінококоз діагностують в:
1. Дітей.
2. Підлітків.
3. Осіб похилого віку.
4. Осіб працездатного віку.
5. +Всі вікові групи.
31. Альвеолярний ехінококоз за характером ураження тканин, клінічним проявами найбільш схожий на:
1. +Злоякісну пухлину.
2. Доброякісну пухлину.
3. Місцевий гнійний процес.
4. Запальний інфільтрат.
5. Стороннє тіло.
32. Проміжним господарем ехінококу є:
1. Людина.
2. +Велика рогата худоба.
3. Собаки, вовки, лисиці.
4. Свині.
5. Риба та тварини водойм.
33. В людини ехінокок розвивається у вигляді:
1. +Багатокамерного міхура.
2. Однокамерного міхура.
3. Хронічного абсцесу.
4. Злоякісної пухлини.
5. Доброякісної пухлини.
34. При дослідженні крові хворого на ехінококоз спостерігається:
1. Лейкоцитоз, здвиг лейкоцитарної формули вліво.
2. Лейкопенія, лімфоцитоз.
3.+ Нормальна кількість лейкоцитів с еозинофілією.
4. Нормальна кількість лейкоцитів с лімфопенією.
5. Нормальна кількість лейкоцитів без зміни формули крові.
35. Збудник ехінококозу паразитує в кишечнику:
1. +Людини.
2. Крупної рогатої худоби.
3. Собак, лисиць, вовків.
4. Свиней.
5. Риби.
36. Для профілактики ехінококозу не застосовуються наступні заходи:
1. Особиста гігієна.
2. Попередження ураження ехінококозом тварин.
3. Санітарно-просвітницька робота.
4. Профілактичне обстеження працівників певних установ.
5. +Проведення специфічної вакцинації.
37. При розвитку ускладнень аскаридозу необхідно проводити:
1. Консервативне лікування специфічними препаратами.
2. Проводити екстрену хірургічну операцію.
3. Проводити посилене консервативне лікування протиаскаридозними препаратами з проведенням через 1-2 дні відстроченої операції.
4. Проводити ендоскопічне видалення паразитів.
5. +Все вищезазначене вірно.
38. Показаннями до пластичних операцій не є:
1. +Вроджені вади.
2. Аномалії розвитку.
3. Опіки III – IV ступеня площиною більше 1%.
4. Скальпована рана волосистої частини голови.
5. Різана рана обличчя більше 2 см.
39. Невільна пересадка шкіри це:
1. Пластика ран розщепленим аутодермотрансплантантом товщиною 0,1мм.
2. Пластика ран розщепленим аутодермотрансплантантом товщиною 0,3мм.
3. Пластика ран розщепленим аутодермотрансплантантом товщиною 0,5мм.
4. Пластика ран повношаровим шкірним клаптем.
5. +Пластика ран клаптем та питаючий ніжці.
40. До аутодермопластики не відносяться:
1. Пластика ран розщепленим аутодермотрансплантантом.
2. Пластика ран перфорованим аутодермотрансплантантом.
3. Пластика ран повношаровим шкірним клаптем.
4. +Пластика донорським шкірним клаптем.
5. Пластика ран клаптем та питаючий ніжці.