Лек.1. Основи композиції

Основи композиції

Знання засобів і якостей основ композиції, їх закономірностей – основа професійної підготовки, фундамент успішної творчої діяльності.

Композиція (лат. compositio – з’єднання частин, приведення їх до порядку) – це організація, розміщення і зв'язок різнорідних елементів художньої форми, що надають витвору єдності та цілісності.

Всі закономірності побудови композиції підпорядковані головному закону – закону гармонії форми та змісту.

Роль композиції – систематизація та організація.

Оскільки людині властиво шукати порядок, систему, єдність у всьому, їй доступне і сприйняття закінченості композиції. В композиції не повинно бути чогось зайвого чи чогось не вистачати. Кожен її елемент має право на своє місце серед інших компонентів. Всі елементи композиції мають бути узгоджені між собою, підпорядковані головному і кожен по-своєму сприяти його домінуванню.

Чіткість і простота рішення сприяють легкості сприйняття.

Міра – першооснова гармонії композиції.

Виділення головного в композиції пов’язане з особливістю зорового сприйняття людини, яка фіксує свою увагу, насамперед, на сильному подразнику. Це може бути рух, світлові ефекти, або зміна умов освітлення, контрастів тощо.

Художні засоби композиції:

• Симетрія (грец. symmetria – співрозмірність) – простий і ясний засіб композиції. Симетрія – це строго закономірне розміщення однакових частин форми відносно осі чи площини, що проходить через центр фігур. Симетрія легко сприймається, забезпечує порядок і різноманіття.

• Асиметрія – зорова рівновага нерівних елементів композиції. Обов’язковими є вісь рівноваги і збалансованість композиції. Асиметрична композиція пропонує динамічну систему, активну ритмічну організацію композиції, засновану на контрастах і рівновазі.

• Статика (грец. statike) – стан спокою чи рівноваги. Геометрична правильність сприймається як статичність.

• Динаміка (грец. dynamikos – сильний) – стан руху, хід розвитку, зміни, дії. Діагональна композиція, контрасти надають формі активності, динаміки.

• Пропорції – взаємозв’язок частин і цілого, виступають у вигляді різноманітних математичних відношень. Пропорції – організація порядку елементів на основі певного співвідношення розмірів.

• Контраст – порушення закономірностей по відношенню до сусіднього елемента, особлива «помітність».

• Ритм (грец. rhythmos – течія) – рух; засіб утворення композиції, надання їй звучання. Найхарактернішим прикладом ритмічної побудови зображення є численні зразки класичних орнаментів. Ритм завжди був і є сьогодні у всіх видах мистецтва, в усі часи. Мистецтво Давньої Греції, добре усвідомивши явище ритму і симетрії, стало більш важливим у порівнянні з мистецтвом Єгипту. Зображення людини в більш звичних позах, у більш активних рухах дозволило давньогрецьким художникам через різнобічні ритми досягти дуже виразних композицій. Певний ритм ми бачимо в розписах ваз, ритмічно побудовані живописні композиції класичного періоду Греції.

В епоху Відродження ритм вважався одним з головних завдань композиції.

• Фактура – характер поверхні. Фактура, як і форма, розмір, колір є орієнтиром в навколишньому світі. Легко знайти різницю в фактурі, але досить нелегко дати їй словесне описання. Для цього необхідні образні порівняння, метафори. Сприйняття фактури проходить на чуттєвому рівні.

• Колір – виконує комунікативну функцію (виділення, вирізнення, об’єднання, розділення та інші дії кольорової організації). Він несе не лише об’єктивне інформаційне навантаження, але й «враховує» суб’єктивні умови, національну специфіку об’єкта, що створюється.