3.Обчислення строків

Це питання має важливе практичне значення і безпосередньо визначає період (момент) виникнення, існування і припинення певної правової можливості. ЦК врегулював відносини щодо обчислення строків більш детально за встановленими у законі правилами. Відповідно ст. 252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Визначення строків безпосередньо зв’язане із встановленням початку їх перебігу, що й відображене у ст. 253 ЦКУ. Згідно неї перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок. Такий підхід надає учаснику правовідносин можливість їх оцінити, усвідомити правові наслідки для себе, за необхідності отримати консультацію, обдумати свої подальші дії і прийняти виважене рішення. Є тут і технічна сторона – однозначність застосування цієї норми. Якщо пристати на календарну дату, то в її межах необхідно буде звертатися до конкретної години, що само по собі створить додаткові складнощі. Але віртуальні технології і комп’ютерні правочини надають змогу встановити час їх учинення.

Другий не менш важливий момент при обчисленні строків – визначення закінчення перебігу строку. Своє закріплення це віднайшло у ст. 254 ЦК за якою, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Тобто це за загальним правилом о 24 годині 31 грудня чи 00 1 січня.

До строку, що визначений півкроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній його день.

Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Якщо останній день перебігу строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У виробничих відносинах застосовується такий строк як декада (10 днів), починаючи із першого числа кожного місяця і закінчуючи кратним 10: 10, 20, 30. Для лютого – його останній день. До його обчислення слід застосувати загальний підхід законодавця за яким закінчення строку, що визначається декадами відбувається в останній день декади – 10, 20 і 30 (для місяців які мають 31 день – 31 числа).

Законодавець враховує особливість життєвого укладу фізичних осіб і діяльності юридичних осіб. Якщо для фізичної особи строк закінчується о 24 годині, то для юридичної це визначається її операційними можливостями належного оформленням господарських операцій, присутністю особи, яка від імені юридичної особи уповноважена на учинення юридично значимих дій: прийняти в установленому порядку матеріальні цінності, зарахувати кошти на рахунок, видати довідки, підписати та посвідчити документ тощо. Здебільше це зв’язано із робочим днем та його режимом для певних категорій працівників.

Порядок вчинення дій в останній день строку визначено у ст. 255 ЦК. Так, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Строк може обчислюватися суцільно, а може обчислюватися сумарно. Окрім зазначених вище випадків сумарні строки мають правове значення у трудовому праві.

Контрольні питання:

1. Поняття строків і значення у цивільному праві.

2. Поняття та значення термінів у цивільному праві.

3. Види строків у цивільному праві та їх характеристика.

4. Строки здійснення прав.

5. Строки виконання юридичних обов’язків.

6. Преклюзивні строки.

7. Гарантійні строки та їх правове значення.

8. Інші преклюзивні строки у цивільному праві.

9. Обчислення строків.