5. Поняття про економічний простір, особливості його формування та структура.

Економічний простір — це господарська система, розвиток якої взаємозумовлений зв'язками між природою і суспільством та економічними відносинами між суб'єктами підприємництва. Він являє собою насичену територію, що має багато об'єктів і зв'язків між ними: населені пункти, промислові підприємства, транспортні мережі, різноманітні об'єкти ін­фраструктури загального користування. Близьким до поняття «економічний простір» є просторова (територіальна) структура економіки і просторова (територіальна) організація господарства [].

Економічний простір в широкому розумінні — це сфера гос­подарської діяльності в межах певного середовища. На міждер­жавному рівні він являє собою узгоджену взаємодію економічних суб'єктів у певній сфері господарської діяльності (валютній, мит­ній, ціновій тощо). Економічний простір характеризується зв'яз­ками, взаємодією між елементами. Його межі є динамічними — можуть звужуватися і розширюватися залежно від зв'язків між суб'єктами економічної діяльності.

сучасному етапі дослідження виявлено наступні закономірності формування економічного простору:

• впорядкованість та взаємоузгодженість. Усі елементи простору впорядковані стосовно один одного та знаходяться у взаємозалежності. Порушення існуючого балансу призводять до виникнення нового порядку речей в економічному просторі, який може задовольнити або не задовольнити господарюючих суб'єктів;

• нерівномірність розвитку елементів, що визначають еко­номічний простір. Ця закономірність проявляється у наявності високорозвинутих і депресивних регіонів, а також у прискорено­му або сповільненому перебігу процесів та явищ;

• циклічність. Внутрішню причину циклічного розвитку ста­новить складність систем, які за своєю природою є нестабіль­ними;

—розширення масштабів. Економічний простір нерозривно пов'язаний з господарською діяльністю людини і розширюється з освоєнням нею ділянок простору (не лише територій, але й спо­собів організації виробництва).

Структура економічного простору. Визначають два підходи до визначення структури економічного простору. Перший підхід базується на безпосередньому координуванні економічних зв'яз­ків, процесів та явищ у просторі і обмеженні чітко визначеними просторовими кордонами. Тут йдеться про економічний простір населеного пункту, адміністративного району, економічного ра­йону, країни, групи країн, континентів, про глобальний економіч­ний простір.

Другий підхід полягає в опосередкованому проектуванні еко­номічних зв'язків, процесів та явищ, що відбуваються в економіч­ному просторі на його координатах. При цьому просторові межі можуть бути нечіткими, виходити за межі територіальних оди­ниць, перетинатися й накладатися одна на одну, оскільки інтере­си суб'єктів господарювання не обмежуються кордонами населе­ного пункту, регіону чи країни. Чим більше таких перетинань, взаємопроникнень та накладень, тим щільнішим буде економіч­ний простір. У такому аспекті можна розглядати економічний простір підприємства, галузі, галузевого комплексу, окремого ін­дивідуума, колективу, місцевої громади тощо.

Залежно від масштабів економічних зв'язків структура еконо­мічного простору може включати глобальний, регіональний, аре­альний і локальний види.

Глобальний простір — характеризується зв'язками між те­риторіально розосередженими об'єктами, які займають значні площі (кілька країн) і мають тісні технологічні, економічні та управлінські зв'язки між державами щодо досягнення певної мети.

Регіональний простір — об'єднує виробників і споживачів то­варів та послуг в єдину економічну систему в межах регіонів України. Його об'єднуючою ланкою є загальна інфраструктура (водо-, енерго-, газопостачання тощо).

Ареальний простір — формується на обмеженій території (адміністративного району, агломерації, вузла, територіальних громад) і характеризується економічними зв'язками між підприємствами щодо використання певного ресурсу, агломераційного ефекту тощо.

Локальний простір — система економічних зв'язків, які скла­даються в процесі господарської діяльності конкретних територі­альних громад. Важливу роль регулятора формування цих локаль них економічних просторів відіграють органи місцевого само­врядування, формуючи сучасну інституційно-правову основу під­приємницької діяльності.

За якісними ознаками економічний простір може бути промис­ловим, аграрним, рекреаційним, інформаційним, де розглядають­ся зв'язки між відповідними об'єктами.