1. Поняття міжнародного публічного права,.

Міжнародне право стало предметом вивчення політиків і юристів не раніше XVII століття і під ним малось на увазі римське “jus gentium” (загальні початки цивільного права). Однак предметом міжнародного права були не приватні відносини між окремими особами, а відносини між незалежними державами. Термін «міжнародне право» був введений у науковий обіг Джеремі Бентамом (1748-1859), що ужив його у своїй книзі («Вступ до основ моралі і законодавства»),

Термін "міжнародне право" є широко визнаним у правовій, дипломатичній, зовнішньополітичній практиці держав..

У своєму проекті вічного миру, опублікованому в 1795 р., Кант навмисно замінив «нації» «державами», відновивши, таким чином, англосаксонське значення слова «нація». З того часу дефініція «міжнародне право» зазнала істотних змін. Завдяки безупинному розвитку, що привів до створення міжнародних організацій, а також певному міжнародному визнанню особистості, міжнародне співтовариство вже не є винятково міждержавним. Проте, термін «міжнародне право» міцно укоренився в юридичній мові. У цьому зв'язку, з огляду на перетворення міжнародного співтовариства, його варто розглядати як

систему юридичних норм, що регулюють відносини між державами й іншими суб'єктами міжнародного права, що створюються шляхом узгодження позицій учасників цих відносин і забезпечуються у разі потреби індивідуальним чи колективним примусом.

Визначення «публічне» було приєднане до первісного терміну «міжнародне право» у французькому перекладі згаданої вище праці Джеремі Бентама, випущеної у Швейцарії в 1802 р. Пізніше, у 1843 р., Фелікс, автор першого Трактату по міжнародному приватному праву, ввів в обіг у Франції вираз «Міжнародне приватне право». Саме в той період і виникло визначення відмінності між публічним і приватним міжнародним правом, що набуло з того часу класичних рис.

2. Предмет міжнародно-правового регулювання.

Між.право –це систему юридичних норм, що регулюють відносини між державами й іншими суб'єктами міжнародного права, що створюються шляхом узгодження позицій учасників цих відносин і забезпечуються у разі потреби індивідуальним чи колективним примусом.

Суть любоЇ галузі права визначається предметом і методом її регулювання. Предметом МП є суспільні відносини, що складаються між діючими особами) міжнародної системи.

До відносин, що регулюються міжнародним правом належать відносини:

1. Між державами – двосторонні і багатосторонні, серед яких особливе значення мають відносини, що охоплюють міжнародне співтовариство держав у цілому;

2. Між державами і міжнародними міжурядовими організаціями, насамперед у зв'язку з членством держав у міжнародних організаціях;

3. Між державами і державоподібними утвореннями, що мають відносно самостійний міжнародний статус;

4. Між міжнародними міжурядовими організаціями;

5. Між державами і національними політичними організаціями, що очолюють боротьбу народів за незалежність;

6. Між національними політичними організаціями і міжнародними організаціями.

3. Об'єктом міжнародного права є відносини з приводу певних матеріальних і нематеріальних благ, тобто все те, з приводу чого сторони вступають у правовідносини.

Таким об’єктом можуть бути матеріальні і нематеріальні блага, дії або утримування від таких дій (договір про ненапад), територія і т.д.

Міжнародно-правові відносини складаються з приводу таких благ, як природні ресурси, континентальний шельф, об'єкти, що запускаються в космос тощо. Правом подіяти на ресурси, шельф та космічні апарати не можна, але врегулювати відносини, що виникають з приводу цих об'єктів, можна.

Особливістю методу МП є можливість застосування примусових мір для забеспечення дотримання правових норм на основі діючих межн.-правових норм і в рамках відповідних міжн. договорів.

Міжнар право – це систему юридичних норм, що регулюють відносини між державами й іншими суб'єктами міжнародного права, що створюються шляхом узгодження позицій учасників цих відносин і забезпечуються у разі потреби індивідуальним чи колективним примусом.