- •1. Інвестиції та їхня сутність. Помилки в трактуванні інвестицій.
- •2. Структура цінностей, що відносяться до інвестицій.
- •3. Класифікація інвестицій.
- •4. Інвестиційна діяльність та її суб’єкти.
- •6. Інвестиційний клімат і чинники його формування. Інвестиційний клімат в Україні.
- •7. Інвестори та учасники інвестування в інвестиційній діяльності
- •8. Прямий вплив держави на інвестиційну діяльність.
- •9. Форми опосередкованого впливу держави на інвестиційну діяльність
- •10. Державні інститути в інвестиційній діяльності
- •11. Участь фінансово-кредитних інститутів в інвестуванні
- •12. Фінансові посередники та їхні функції.
- •3. Інвестиційні посередники до складу яких долучаються:
- •13. Банківське фінансове посередництво в інвестиційній діяльності.
- •14. Небанківське фінансове посередництво.
- •15. Функціональні учасники інвестиційної діяльності.
- •16. Типи господарських утворень та їхня інвестиційна діяльність.
- •17. Ринок цінних паперів та його функції.
- •18. Учасники ринку цінних паперів.
- •20.Рейтингова оцінка цінних паперів.
- •22.Оцінка акцій.
- •23.Оцінка облігацій.
- •24.Похідні цінні папери та їх види.
- •37. Державна підтримка інновацій. Оподаткування інноваційної діяльності.
- •38. Венчурне підприємництво та його сутність.
- •39. Венчурний бізнес в Україні.
- •40. Інтелектуальні інвестиції та їх об’єкти.
- •41. Форми здійснення інтелектуальних інвестицій.
- •42. Сутність іноземних інвестицій.
- •49.Міжнародний валютний фонд (мвф) та його вплив на економіку України
- •- Кредити на розвиток виробництва (ресурси направляються на фінансування критичного імпорту, що течуть витрати органів влади при передачі їм об'єктів соціальної інфраструктури);
- •- Проекти інституціональної перебудови (засоби направляються на фінансування підготовки фахівців, надання консультаційних послуг);
- •- Проект фінансування фінансових послуг (надання ресурсів фінансовим установам з їхньою наступною пере адресацією приватним підприємствам).
- •53.Життєвий цикл інвестиційного проекту
- •54.Портфельне інвестування. Теорія інвестиційного портфеля
- •55.Класифікація інвестиційних портфелів. Стратегія управління портфелем інвестицій.
- •56.Інвестиційний ринок та його структура. Ціноутворення на інвестиційному ринку.
- •Інвестиційний комплекс та його склад.
- •59.Інвестиційні ризики. Класифікація інвестиційних ризиків.
- •61. Джерела інвестиційних ресурсів.
- •62. Власні джерела інвестиційних ресурсів.
- •63. Залучені джерела інвестиційних ресурсів.
- •64. Позичкові джерела інвестиційних ресурсів.
- •65. Способи залучення капіталу.
- •72. Взаємозв’язок стратегічного, тактичного та оперативного управління інвестиційною діяльністю.
- •73. Принципи та послідовність розроблення інвестиційної стратегії.
- •74. Прогнозування грошових потоків, часова теорія грошей.
- •75. Фінансово-математичні засади інвестиційного проектування.
- •76. Методи оцінювання ефективності інвестицій.
- •77. Макроекономічні теорії про інвестування.
- •78. Макроекономічне регулювання інвестиційного процесу.
- •79.Методи індикативного планування інвестиційного процесу.
- •80.Бізнес-план, його розділи.
- •82. Договори (контракти) в інвестиційному процесі
- •83. Міжнародні угоди щодо захисту інвестицій.
16. Типи господарських утворень та їхня інвестиційна діяльність.
Для успішної діяльності в умовах ринкової конкуренції суб'єкти господарювання прагнуть об'єднуватись у промислові, банківські, промислово-фінансові та інші групи. Такігрупи (об'єднання) суб'єктівгосподарюваннявизначаються в господарськомузаконодавстві і в теоріїгосподарського права як господарськіоб'єднання.
Господарське об'єднання – це організаційно оформлена група підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки різних форм власності, яка створюється з метою координації діяльності своїх учасників, об'єднання їхніх зусиль для вирішення соціальних та економічних завдань.
Господарський кодекс Україниназиваєчотиривидигосподарськихоб'єднань: асоціація, корпорація, консорціум і концерн. Перші два види — договірні, інші — статутні.
Підприємства, щовходять до складу таких господарськихоб'єднань, зберігають права юридичної особи. У свою чергуюридичною особою є господарськеоб'єднанняпідприємств. Основними документами, щорегулюютьдіяльністьоб'єднання, є договірабо статут, якізатверджуютьсяйогозасновниками.
Отже, господарське об'єднання є складною господарською організацією, яка створена на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасників, діє на підставі установчого договору або статуту і реєструється як юридична особа, за виключенням промислово-фінансових груп.
Якщо на ринку підприємства не будутьоб'єднуватись, то вони будуть у будь-якомуразіпоглиненібільшпотужнимикорпораціямичиіншими видами об'єднань. Саме тому, об'єднання – цеєдинийзахистзадлязбереженнясвогоіснування як на внутрішньому так і на зовнішньомуміжнародному ринку товарів та послуг.
17. Ринок цінних паперів та його функції.
Ринок цінних паперів – це комплексна система відносин фізичних та юридичних осіб, в основі якої лежать операції, пов’язані з випуском, погашенням та обігом цінних паперів. Цінні папери – це засіб залучення капіталу.
Основні функції ринку цінних паперів, також як і будь-якого іншого ринку, поділяються на дві великі групи: загальноринкові і специфічні. Загальноринкові функції ринку цінних паперів визначають схожість цього ринку з іншими ринками. А специфічніфункції ринку ціннихпаперів, навпаки, виділяютьцейриноксередінших.
Специфічніфункції ринку ціннихпаперів:
– перерозподільна (ринокціннихпаперіввідіграєважливу роль у переспределеніі грошей міжрізними сферами та галузями; цяфункціятакожвключаєпереказ грошей в продуктивну форму, фінансуваннядержбюджету);
– хеджування (додатковестрахуванняфінансовихризиків).
загальноринковихфункції ринку ціннихпаперів:
– цінова (риноквідіграєважливу роль у складанніринковихцін);
– комерційна (отримання доходу відрізноманітнихоперацій, вироблених на ринку);
– інформаційна (на ринку з’являютьсявідомості про різніоб’єктиторгівлі, а в подальшомуцівідомостідоводяться до іншихучасників товарного ринку і надають на них істотнийвплив);
– регулююча (наринкуіснуютьпевні «правила гри», практика вирішенняспорів, органиуправління та контролю).