2. Функції податків та їх характеристика.

Розглядаючи податки як інструмент вартісного розподілу й перерозподілу внутрішнього валового продукту й національного доходу держави необхідно відзначити, що в той же час оподатковування виконує кілька функцій, у кожній з яких реалізується те або інше призначення податків. Необхідно відзначити, що в офіційних документах про оподатковування функції податків не визначені. Однак, у спеціальній літературі, підручниках і наукових статтях автори називають ряд функцій, що їх виконують податки. Взаємодіючи, ці функції утворять у своїй сукупності взаємозалежну систему, що виконує наступні основні функції: фіскальну (бюджетну), розподільну (соціальну), що регулює (економічну), контрольну, заохочувальну.

За допомогою фіскальної функції реалізується головне призначення податків: формування й мобілізація фінансових ресурсів держави, а також акумулювання в бюджеті коштів для виконання загальнодержавних і цільових державних програм.

Розподільна (соціальна) функція оподатковування відображає перерозподіл суспільних доходів між різними категоріями населення.

Регулююча (економічна) функція оподатковування спрямована, у першу чергу, на досягнення за допомогою податкових механізмів тих або інших завдань економічної політики держави. При дослідженні цього аспекту податкових відносин виділяють стимулюючу, дестимулюючу й відтворювальну підфункції оподатковування.

Стимулююча підфункція спрямована на підтримку тих або інших економічних процесів. Вона реалізується через систему пільг і звільнень. Нинішня система оподатковування України представляє широкий спектр пільг і звільнень для платників податків.

Дестимулююча підфункція, навпроти, спрямована на встановлення за допомогою податку перешкод для розвитку яких-небудь економічних процесів, що суперечать економічній політиці держави.

Відтворювальна підфункція призначена для акумуляції коштів на відновлення використову-ваних ресурсів. Цю підфункцію виконують відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази, плата за воду, обов'язковий збір на розвиток виноградарства, садівництва й т.д.

Однак регулююча функція податків не є переважною в практиці оподатковування в Україні. Органи як законодавчої, так і виконавчої влади віддають перевагу фіскальної функції податків.

Недостатня увага до регулюючої функції податків з боку держави не знижує її вплив на діяльність платників податків. Об'єктивно кожний виробник зацікавлений у сплаті як можна меншої суми податків і найчастіше домагається цього як за рахунок легального зменшення величини об'єкта оподатковування, так і за рахунок вибору пільгових, з погляду оподатковування, умов діяльності. Таким чином, у самій суті кожного податку закладена регулююча функція.

Завдяки контрольній функції оподаткування оцінюється ефективність податкової системи, забезпечується контроль за видами діяльності й фінансовими потоками. Через контрольну функцію оподатковування виявляється необхідність внесення змін у податкову систему, а також у бюджетну політику держави.

3. Елементи податків та їх характеристика.

Згідно ПКУ існують такі елементи податку:

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені ПКУ, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.