- •41. Тлумачення міжнародних договорів.
- •42. Походження, поняття і класифікація міжнародних організацій.
- •1.1815-1914Рр.
- •2.Період між першою і другою світовою війною
- •3.Період після 1945р.
- •43. Юридична природа міжнародних організацій.
- •44. Оон, структура, цілі і принципи.
- •45. Регіональні міжурядові організації.
- •46. Міжнародно-правові аспекти громадянства.
- •47.Поняття і види правового режиму іноземних громадян.
- •48. Міжнародно-правове регулювання статусу біженців та вимушених переселенців.
- •49. Міжнародно-правова класифікація територій
- •50. Склад та юридична природа державної території.
- •51. Державні кордони.
- •52.Юридичні підстави зміни державної території
- •53. Поняття і джерела міжнародного морського права.
- •54. Класифікаціята правовий режим морських просторів
- •55. Поняття і й основні риси м.Повітряного права.
- •56. Правовий режим між.Повітряного права
- •57. Поняття та джереламіжнародного космічного права.
- •58. Принцмпи міжнародного космічного права.
- •59. Поняття і види міжнародних спорів.
- •60. Дипломатичні та судові засоби вирішення міжнародних спорів.
44. Оон, структура, цілі і принципи.
Статут ООН заклав фундамент сучасного міжнародного правопорядку, установив основні міжнародно-правові принципи, визначив норми поводження держав і інших суб'єктів міжнародного права на світовій арені.
Цілі і принципи Організації Об'єднаних Націй закріплені в преамбулі Статуту і ст. 1:
Цілі
1) підтримувати міжнародний мир і безпеку;
2) розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення народів;
3) здійснювати міжнародне співробітництво щодо міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру й у заохоченні і розвитку поваги до прав людини й основних свобод для усіх, без розходження раси, підлоги, мови і релігії;
4) бути центром для узгодження дій націй у досягненні загальних цілей.
Принципи:
1) суверенної рівності всіх її членів;
2) сумлінного виконання всіма членами ООН прийнятих на себе за Статутом зобов'язань;
3) розв”язання міжнародних суперечок мирними засобами;
4) незастосування сили або погрози силою у міжнародних відносинах;
5) невтручання в справи, що входять у внутрішню компетенцію будь-якої держави.
Система органів
Як і будь-яка міжнародна організація, ООН має свою систему органів. Відповідно до Статуту всі органи ООН поділяються на дві групи: головні і допоміжні. Головних органів6 – Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада по Опіці, Міжнародний Суд і Секретаріат.
Генеральна Асамблея – дорадчо-представницький орган ООН, що складається з усіх держав - членів організації.
Рада Безпекискладається з 15 держав-членів ООН: 5 постійних — Великобританії, КНР, Росії (раніше СРСР), США, Франції і 10 непостійних, що обираються Генеральною Асамблеєю на дворічний термін.
Економічна і Соціальна Рада (ЭКОСОР) — один із шести головних органів ООН, що поряд з Генеральною Асамблеєю і під її керівництвом несе відповідальність за виконання функцій Організації Об'єднаних Націй, визначених у Главі IX Статуту “Міжнародне економічне і соціальне співробітництво”.
Рада по Опіцізаснована у відповідності зі ст. 7 Статуту ООН для надання допомоги Генеральній Асамблеї і Раді Безпеки у виконанні функцій, зв'язаних з міжнародною системою опіки.
Міжнародний Суд— головний судовий орган ООН, що діє на основі положень Статуту Міжнародного Суду, що є невід'ємною частиною Статуту ООН.
Секретаріат— один з головних органів ООН, на якому лежить висока відповідальність за забезпечення нормального функціонування інших головних і допоміжних органів Організації Об'єднаних Націй, обслуговування їхньої діяльності, виконання їхніх рішень, перетворення в життя програм і політики ООН.
Спеціалізовані установи ООН
Це самостійні міжнародні організації, створені на основі міжнародних договорів, яким належить широка міжнародна відповідальність в області економічної, соціальний, культури, утворення, охорони здоров'я й інших подібних галузей і зв'язані з ООН за допомогою ЭКОСОР спеціальними міжнародними угодами.
Першу групу створюють спеціалізовані установи ООН економічного характеру, тобто ті, котрі функціонують у сфері міжнародної торгівлі, фінансів, транспорту і зв'язку. До них відносяться: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР); Міжнародний валютний фонд (МВФ); Міжнародна фінансова корпорація (МФК); Міжнародна асоціація розвитку (МАР); Міжнародне агентство по інвестиційних гарантіях (МАІГ);
В другу групу входять спеціалізовані установи ООН соціального характеру — Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТ) і Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ).
Третю групу спеціалізованих установ створюють організації культурно-гуманітарної спрямованості: Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).