Netarifne_regulyuvannya_ZED

11

протилежний економічний ефект: ускладнюється експорт, а імпорт спрощується. Підвищення курсу національної валюти може спричинити зниження цін імпортних товарів і, як наслідок, послаблення дії національних торговельно-економічних бар'єрів, що зробить ринок відкритішим і зумовить збільшення імпорту іноземних товарів.

Деякі країни застосовують систему множинності валютних курсів, тобто встановлення державними органами кількох курсів національної валюти, які диференціюються за певними критеріями: тип зовнішньоторговельної операції; географічне спрямування товарного потоку; товарна позиція, що стимулюється, або обмежується. Це є втіленням замаскованої девальвації: для комерційних операцій використовується офіційний валютний курс, а для фінансових — ринковий. Крім того, стосовно комерційних операцій використовують, як правило, знижений фіксований валютний курс.

Імпортний депозит (від лат. сіерозішт — річ, віддана на зберігання) — своєрідна імпортна застава, яку імпортер повинен внести в свій банк перед закупівлею іноземного товару. Ця застава робиться, як правило, в іноземній валюті. Розмір імпортного Депозиту встановлюється у вигляді певної частки від вартості імпортної угоди. Внесений у банк імпортний депозит через певний час (кілька місяців) повертається вкладникові, але відсотки при цьому не перераховуються. Протекціоністське значення імпортних депозитів полягає в тому, що вони збільшують витрати на здійснення імпортної операції. Таким чином імпортний депозит є елементом системи «Ьиу Іосаі» — «купуй на місці», тобто механізму підтримки національного товаровиробника. Положенням ГАТТ дозволяється застосування імпортних депозитів тільки за умов існування проблем з платіжним балансом, необхідності усунення його дефіциту.

Організаційно-технічне сприяння експорту — допомога, яка надається державою в різних формах суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності з метою активізації та підвищення ефективності національного експорту. В більшості країн ці заходи мають системний характер і здійснюються в рамках державних програм підтримки експортерів, розвитку експортного потенціалу або стимулювання національного експортного виробництва та експорту взагалі. В багатьох випадках

12

заходи із сприяння експортуванню важко відокремити від інших інструментів і методів регулювання зовнішньої торгівлі внаслідок того, що вони можуть надаватися як на безоплатній, так і на платній основі, як приватними, так і громадськими установами та організаціями, державними органами.

Серед різноманітних форм організаційно-технічного сприяння національному експорту слід виокремити:

-надання комерційної інформації про кон'юнктуру світових товарних ринків, тенденції їх розвитку, можливості та умови експортування;

-сприяння національним фірмам в отриманні крупних замовлень, участі в міжнародних тендерах;

-підтримка в організації участі національних фірм у діяльності міжнародних виставок та ярмарків;

-представлення торговельними представництвами (місіями) державних і корпоративних інтересів національних експортерів у країні перебування;

-здійснення зв'язку з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями

зпитань міжнародної торгівлі та представлення, відстоювання в них інтересів країни, а також окремих учасників зовнішньоторговельної діяльності;

-організація навчання і тренінгу експортерів-початківців, пошук партнерів, допомога у встановленні перших контактів, експортне та правове супроводження угод;

-створення адекватної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНРГХ ДЖЕРЕЛ

1. Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: підручник. - К.: Центр навчальної літератури. - 2008. - С І 5 6 - 174.

2.Циганкова Т.М. Міжднародна торгівля: навч.посібник / Т.М. Циганкова, Л.П. Петрашко, Т.В. Кальченко. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 328 - 332.

3.Кришко О.Л. Нетарифні методи регулювання ЗЕД: стаття. - 2011. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Ьйр://\ту/.уігШа1.кз.иа/зШс1епІ8/514-поп4агігГ-соп1;го1- теіЬо(із-іеа.Ьі;т1.