173. Яке з тверджень є помилковим: «Модель соціального устрою повинна забезпечити …»
а) свободу;
б) рівність;
в) справедливість;
г) братерство;
д) творчу солідарність.
174. Основними напрямами соціальної політики в Україні є …
а) проведення глибокої пенсійної реформи, що забезпечуватиме справедливу систему пенсійних виплат з урахуванням трудового вкладу особи;
б) сприяння всебічному державному захисту інтелектуального потенціалу суспільства, його ефективному використанню та примноженню;
в) створення адресної допомоги державним службовцям та їх сім’ям;
г) піднесення добробуту за рахунок державного бюджету та позабюджетних коштів;
д) відповіді а, б — правильні.
175. Ризик — це:
а) максимальне значення величини збитку;
б) імовірність настання будь-якої події;
в) комплекс методів;
г) мінімізація збитку.
176. Ознаки ризику, який не можна застрахувати:
а) результат реалізації ризику відомий заздалегідь;
б) немає суб'єктивного характеру;
в) наслідки реалізації ризику можна оцінити;
г) має імовірний характер.
177. Чистий ризик:
а) дає можливість отримати негативний результат, нульовий або позитивний;
б) це загроза грошових втрат;
в) не залежить від суб'єктивних факторів;
г) пов'язаний із фінансовими операціями.
178. Якісна оцінка ризиків — це:
а) експертна оцінка;
б) статистичний метод;
в) метод використання аналогів;
г) виявлення видів ризиків.
179. До організаційних способів управління ризиками належать:
а) страхування;
б) укладання договору оренди;
в) самострахування;
г) диверсифікація.
180. До фінансово-договірних способів управління ризиками зараховують:
а) організацію кептивних страхових компаній;
б) поділ ризику;
в) лімітування;
г) навчання персоналу.
181. Суть бального методу оцінки ризику полягає в:
а) ідентифікації та оцінюванні рівня ризику андерайтером та іншими спеціалістами;
б) зіставленні об'єктів, які пропонуються на страхування, і тих, що були застраховані;
в) сегментуванні на окремі елементи за рівнем ризику;
г) розрахунку базових нормативів.
182. Суть експертного методу оцінки ризику передбачає:
а) ідентифікацію та оцінювання рівня ризику андерайтером та іншими спеціалістами;
б) зіставлення об'єктів, які пропонуються на страхування, і тих, що були застраховані;
в) сегментування на окремі елементи за рівнем ризику;
г) розрахунок базових нормативів.
183. Суть аналітичного методу оцінки ризику полягає в:
а) ідентифікації та оцінюванні рівня ризику андерайтером та іншими спеціалістами;
б) зіставленні об'єктів, які пропонуються на страхування, і тих, що були застраховані;
в) сегментуванні на окремі елементи за рівнем ризику;
г) розрахунку базових нормативів.
184. У чому полягає аналіз ризику:
а) зменшення ризику;
б) ідентифікація ризику;
в) уникнення ризику;
г) пізнання ризику?
185. Квантифікація — це:
а) оцінка ризику в кількісних параметрах;
б) оцінка ризику в якісних параметрах;
в) оцінка ризику в кількісних і якісних параметрах;
г) немає правильної відповіді.
186. Ризик неплатоспроможності означає ймовірність:
а) фінансових втрат унаслідок невиконання позичальниками своїх зобов'язань;
б) втрати частини доходів через надмірну кількість високоліквідних активів;
в) невиконання підприємством своїх зобов'язань навіть за умови швидкої реалізації (продажу) активів;
г) майбутнього знецінювання грошових коштів, тобто втрати їх купівельної спроможності.
187. До зовнішніх факторів, що викликають ризик неплатоспроможності, належать:
а) економічні;
б) політичні;
в) демографічні;
г) правильні відповіді а) і б);
д) усі відповіді правильні.
188. Внутрішніми факторами ризику неплатоспроможності є:
а) недостатні обсяги збуту;
б) дефіцит оборотних активів;
в) дефіцит власного оборотного капіталу;
г) низька собівартість продукції;
д) збільшення дебіторської заборгованості.
189. Основними критеріями визнання підприємства неплатоспроможним є:
а) кредиторська заборгованість;
б) забезпеченість власними засобами;
в) забезпеченість необоротними активами;
г) поточна ліквідність;
д) гудвіл.
190. Сутність методу доцільності витрат ґрунтується на припущенні:
а) у процесі підприємницької діяльності всі витрати не мають однакового ступеня ризику;
б) не враховується тенденція зміни фінансового стану підприємства;
в) ступінь ризику за витратами на сировину буде вищий, ніж за витратами на заробітну плату;
г) не береться до уваги довгострокова дебіторська заборгованість.
191. Згідно з методом доцільності витрат, активи розподіляють за такими ступенями ризику:
а) мінімальний;
б) малий;
в)середній;
г) допустимий;
д)високий;
є) катастрофічний.
192. За методом доцільності витрат є такі зони стійкості фінансового стану підприємства:
а) абсолютна;
б) нормальна;
в) допустима;
г) середня;
д) нестійка;
є) задовільна;
є) критична;
ж) кризова.
193. Перевага методу доцільності витрат полягає в тому, що:
а) знаючи статтю витрат, за якою ризик максимальний, можливо знайти шляхи його зниження;
б) не застосовує систему кількісного оцінювання ризику;
в) є універсальним і дає змогу виявити ймовірність втрат із 99 % точністю.
194. Проблематика застосування моделі Ліса для оцінювання платоспроможності підприємств України полягає у:
а) невідповідності ступеня розвитку фондового ринку,
б) недосконалому податковому законодавстві;
в) відсутності достатнього розвитку конкуренції;
г) браку достовірної та повноцінної статистичної інформації.
195. Метод Credit-Men базується на розрахунку таких показників:
а) коефіцієнта поточної ліквідності;
б) коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості;
в) коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості;
г) коефіцієнта іммобілізації власного капіталу;
д) коефіцієнта оборотності запасів.
196. У процесі управління ризиком неплатоспроможності уникнення ризику передбачає:
а) залучення позикових коштів для забезпечення господарського процесу;
б) збільшення частки необоротних активів, зокрема основних засобів;
в) відмова від операцій, які, не зважаючи на високий ступінь ризику, здатні забезпечити максимальний прибуток.
197. Мінімізація ризику полягає в:
а) обмеженні дебіторської заборгованості;
б) скороченні обсягів виробництва;
в) підвищенні собівартості продукції.
198. Лімітування ризику має на меті:
а) дотримання максимальної частки високоліквідних активів у складі майна підприємства;
б) встановлення граничного рівня позикових коштів у господарському обороті;
в) вибір декількох банків для розміщення депозитних вкладів.
199. Метод коефіцієнтних відхилень щодо виявлення ризику неплатоспроможності передбачає розрахунок таких показників:
а) ділової активності;
б) загальної рентабельності;
в) майнового стану;
г) оборотності капіталу та трансформації активів;
д) позиції підприємства на ринку цінних паперів;
є) ліквідності.
200. Результатом методу коефіцієнтних відхилень є:
а) порівняння отриманих показників зі статистичними;
б) зіставлення результатів з еталонними за галуззю та висновок щодо подальшої діяльності підприємства;
в) зарахування підприємства до певної групи ризику неплатоспроможності.