Тема 6. Сім'я в системі соціальних спільнот.

Сім'я як соціальний інститут у системі суспільного розвитку.

Коли ми говоримо про найважливіші соціальні інститути - стовпи суспільства, то в числі перших називаємо сім'ю. Сім`я – є головним інститутом людського суспільства, котрий, в свою чергу включає безліч окремих інститутів - інститут шлюбу, материнства і батьківства, власності, соціального захисту дитинства й опіки та ін.

Виокремлення інституту сім'ї і ретельне його вивчення не випадкові. Саме сім'я визнається всіма дослідниками основним носієм культурних зразків, успадкованих з покоління в покоління, а також необхідною умовою соціалізації особистості. Вона як би вплетена в корінні основи життєдіяльності і утворює базові передумови функціонування соціуму шляхом фізичного і соціокультурного заміщення поколінь завдяки народженню дітей і підтримці існування всіх членів сім'ї. Без цього відтворення населення і соціалізації потомства неможливе заповнення всіх соціальних структур, забезпечення соціального життя. Сім'я включає різнорідні компоненти, пов'язані з фізіологічними процесами, з психологічною динамікою взаємин, з нормами і цінностями культури, з економічними умовами ринку і виробництва, з демографічними змінами, з інститутами армії, церкви, охорони здоров'я, урядового управління і з історичними трансформаціями в цілому. А для більшості примітивних суспільств сім'я — це єдиний реально функціонуючий інститут (для прикладу серед сучасних племен Центральної Африки, багатьох народів немає навіть натяку на інші форми соціальних інститутів; сім'я, таким чином, є єдиним і достатнім інститутом розподілу економічних продуктів для «примітивних» суспільств).

Найбільш ключові дослідження сім`ї велися у напрямках: питання народжуваності, потреба в дітях, стабільність сім'ї, стійкість та якість шлюбу, мотиви і причини розлучення, життєвий цикл сім'ї, демографічна типологія сімей, типологія сімейних груп, історичні типи народжуваності, прогнозування сім'ї, очікувана тривалість шлюбу, типологія подружніх конфліктів, молода сім'я, типологія видів життєдіяльності сім'ї, функції сім'ї, сексуальна поведінка, міська сім'я та інші.

Сім'я не протистоїть суспільству, вона його підсистема, що забезпечує стабільність соціуму в цілому завдяки встановленню "інструментальних" відношень з іншими соціальними підсистемами і структурами, а також "експресивних" відносин усередині самої сім'ї, завдяки збереженню рівноваги в міжособовій динаміці, збереженню інтеграційних тенденцій.

Сім`я, шлюб, і їх детермінанти.

Сім'я – це один з найстародавніших соціальних інститутів. Вона виникла набагато раніше за релігію, державу, армію, освіту, ринок. Це особлива мала соціальна група, основний соціальний осередок суспільства, особлива форма співдружності чоловіка і жінки для повноцінного відтворення наступного покоління. Існує безліч дефініцій сім'ї, що виділяють як сім`єстворювальні відносини, різні сторони сімейної життєдіяльності і широкі переліки ознак сім'ї. Серед дефініцій сім'ї, що враховують критерії відтворення населення і соціально психологічній цілісності, привертає визначення сім'ї як історично-конкретної системи взаємин між подружжям, між батьками і дітьми, як малої групи, члени якої пов'язані шлюбними або спорідненими (родинними) стоснками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю і соціальною необхідністю, потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення (А. Р. Харчев). Сім'ю створює відношення "батьки - діти", а шлюб, як основоположна іманентна ознака, виявляється легітимним визнанням тих відносин між чоловіком і жінкою, форм співжиття або партнерства, які супроводжуються народженням дітей. Лише наявність триєдиного відношення: шлюб – батьківство - родинність дозволяє говорити про конституювання сім'ї як такої. Шлюб — це історично обумовлена форма відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їх взаємні права і обов'язки. Це узаконений зв'язок, який відображає як економічну кооперацію, так і статеві відносини разом з вихованням дітей, яку люди, підтримують, і схвалюється суспільством

Зазвичай "ядром" сім'ї вважають подружню пару, і всі статистичні класифікації складу сімей будуються залежно від додавання до "ядра" дітей, родичів, батьків подружжя. З соціологічної точки зору правильніше за основу брати найбільш поширений в суспільствах тип сім'ї з триєдністю названих відносин - основний тип сім'ї, - а ті сімейні об'єднання, які утворюються при відніманні одного з трьох відносин, краще іменувати сімейними групами. В цій площині сім'ї розрізняються:

• за кількістю наявних в них дітей: бездітні, однодітні, малодітні, багатодітні;

• за стажем сімейного життя: молоді, молода сім'я, сім'я середнього подружнього віку, немолода подружня пара;

• за географічною ознакою: сільська і міська сім'я;

• за типом верховенства в сім'ї: авторитарна і егалітарна.

Найбільш поширеною є нуклеарна (проста) сім'я. Вона може бути як повною, в якій є чоловік, дружина і діти, так і неповною - без одного з подружжя: зазвичай мати з дитиною, рідше батько з дитиною. Складна сім'я характеризується тим, що складається з представників декількох поколінь. У Європі, США і у нас нуклеарні прості сім'ї складають більше 70% сімей.

Типологія сімейних структур. Внутрішня організація залежать від багатьох фак­торів. Типи сімейних структур багатообразні і виділяються залежно від характеру шлюбу. Розрізняють сім’ї (або шлюби):

• моногамні, де передбачено існування звичайної шлюбної пари: чоловіка та жінки;

• полігамні: чоловічі (коли чоловік має право мати кілька жінок), жіночі або поліандричні (коли одна жінка має кількох чоловіків), групові (за яких кілька чоловіків та жінок одночасно перебувають між собою в шлюбних стосунках).

Полігінія (шлюб одного чоловіка з двома або більш дружинами) залежить від здатності чоловіка утримувати велику сім'ю і є характернішим для заможних класів. Такий шлюб має місце в країнах Близького і Середнього Сходу, Китаї. Поліандрія — це рідкісна форма сім'ї, в якій жінка має декілька подружь і має місце в небагатьох частинах світу: в гірських регіонах південно-східної Індії, Тібету, Цейлону, де заняття сільським господарством вимагає великих зусиль (зустрічаються навіть серед племен у Новій Зеландії, на Гавайських островах). Груповий шлюб (досить рідкісний), при якому декілька чоловіків і декілька жінок знаходяться одночасно між собою в шлюбних відносинах існує на Маркизськіх островах.

Типи сімейних структур, визначувані по критеріях батьківства-родинності, багатообразні і підкреслюють які-небудь властивості у зв'язку з лініями батька або матері або за типами цивілізаційної еволюції. За характером розподілу сімейних обов’язків виділяється кілька основних типів сім’ї:

- традиційні, для яких характерним є: визнання безумовного пріоритету чоловіка в питаннях сімейного «главенства», чіткий функціональний розподіл сфер сімейного життя та закріплення за кожним «чоловічих» та «жіночих» обов’язків, наявність спільного проживання кількох поколінь (іноді виділяють неотрадиційні або «експлуататорські», де жінка отримує «виключне» право на домашню працю («азіатський тип»);

- егалітарні (сім’я рівних), де справедливий, пропорційний розподіл домашніх обов’язків, взаємозамінність членів сім’ї у вирішенні сімейних проблем, психологічна повнота, насиче­ність, є характерною рисою («сучасний модерний тип»).

На сьогоднішній день (згідно зі статистикою), в Україні налічується близько 17 млн. сімей, з яких понад 11 млн. (65%) належить до міського типу і близько 6 млн. (35%) – до сільського. Переважають прості сім’ї, які у своєму складі мають подружжя з дітьми (75%), 4,8% становлять сім’ї з двох і більше подружніх пар. Сім’ї без дітей становлять близько – 10%, з однією дитиною - 30%, з двома – близько 49%, з трьома – близько 6%, багатодітні - близько 5%.

Функції сім`ї.

Сім’я – одне із найдревніших та значимих соціальних усуспільнень. Факт збереження сім’ї в суспільстві – як його осередка – пояснюється необхідністю фізичного та духовного відтворення населення. В будь-якому суспільстві сім’я, як уже зазначалося, має подвійний характер: з одного боку – це соціальний інститут, з іншого – це мала група, яка має свої закономірності функціонування та розвитку. Загальне значення сім’ї витікає із двох її функцій: сім’я – це єдина група, яка збільшується завдяки народженню дітей, це група, яка підтримує біологічну неперервність (відтворення) суспільства, це – передача культурних цінностей суспільства в основних рисах. Кожна сім’я живе згідно зі своїми нормами, створює свою культуру і утримує взаємозв’язок «сім’я – суспільство».

Як соціальний інститут сім’я має свої функції.

Підтримка відтворення суспільства або репродуктивна функція (статеві потреби, батьків­ські прагнення), забезпечення біологічного існування своїм членам (їжа, одежа, житло). Одне з основних завдань будь-якого суспільства — відтворення нових поколінь його членів. Сім'я — це гарантований та інституціональний засіб поповнення населення.

Функція соціалізації, підтримка культурного розвитку, передача культурних цінностей, соціалізація молоді. Сім'я — осередок первинної соціалізації. Не дивлячись на велике число інститутів, що беруть участь в соціалізації особи, центральне місце в цьому процесі, безумовно, займає сім'я. Це пояснюється перш за все тим, що саме в сім'ї здійснюється первинна соціалізація індивіда, закладаються основи його формування як особи. Нове покоління, що приходить на зміну старому, здатне навчитися соціальним ролям тільки в процесі соціалізації. Потреба людини в дітях, їх вихованні і соціалізації додає сенс самого людського життя.

Захисна функція (турбота та захист). У всіх суспільствах інститут сім'ї здійснює різною мірою фізичний, економічний і психологічний захист своїх членів.. Сім'я забезпечує своїм членам опіку, захист, соціальну безпеку.

Статусна функція, надання дітям соціального становлення (навчання, визначення життєвої лінії). Кожна людина, вихована в сім'ї, отримує як спадщину деякі статуси, близькі до статусів членів його сім'ї. Соціально-статусна функція пов'язана з відтворенням соціальної структури суспільства, оскільки надає (передає) певний соціальний статус членам сім'ї.

Функція емоційного задоволення, або рекреативна, відновна функція направлена на відновлення і зміцнення фізичних, психологічних, емоційних і духовних сил людини, забезпечення особам задоволення емоційних потреб, інтим­ного співжиття, відчуття безпеки, рівноваги (біологічна, психологічна, соціальна гармонія розвитку). Психіатри вважають, що основною причиною емоційних і поведінкових труднощів в спілкуванні і навіть фізичних хвороб є відсутність любові, тепла і повноцінного інтимного спілкування в первинній групі, і перш за все в сім'ї.

Економічна функція. Ведення членами сім'ї загального господарства, коли всі вони працюють, як одна команда, сприяє формуванню міцних економічних зв'язків між ними. Можна сказати, що сім'я є найміцнішим економічним осередком суспільства.

В межах функції соціалізації, сім`я є інститутом соціального контролю для дітей та молоді.

Регулювання сексуальних відносин. Шлюб і сім'я упорядковують сексуальні стосунки завдяки тому, що законодавство, звичаї, норми регулюють, хто з ким і за яких умов повинен вступати у статеві відносини. Дана функція сім'ї здійснює статевий контроль і спрямована на задоволення статевих потреб подружжя.

Функція контролю статевої поведінки дітей виявляється у формуванні норм сексуальної поведінки, дошлюбного сексуального досвіду молодих людей.

Якщо одна з наведених функцій не виконується, то немає підстав говорити про сім’ю як ідеаль­ний стан.

Тенденції розвитку шлюбно-сімейних форм-спільнот.

Із зміною суспільства змінюється сім`я (форми, моделі). Зазвичай в цих цілях використовується порівняння "традиційної" і "сучасної" моделі сім'ї. По-перше, при "традиціоналізмі" перш за все впадає в очі родинно-сімейний принцип організації суспільного життя, перевага цінностей родинності над максимізацією вигод індивіда і над економічною ефективністю. Сучасність (модернізм), навпаки, відокремлює родинність від соціально – економічного і політичного життя, підміняє інтереси родинності економічним цілям індивіда. Модерністська модель пов'язана з розділенням дому і роботи, проявлення індивідуальної активності. Попри все, система цінностей фамілізму (сімейності), в ієрархії якої на перших місцях такі блага, як обов`язок, дотримання звичаїв, авторитету, долі, цінність сімейної відповідальності, дітей і батьків у міру модернізації стає менш престижним, поступаючись місцем цінностям індивідуалізму, незалежності, право осіб, свободи вибору, цінності особистих досягнень, самоактуалізація і т. п.

З раціональних міркувань та завдяки можливостями сучасного науково-технічного прогресу (можливості попередження, переривання, створення штучного запліднення і навіть клонування) йде тенденція до безперервного зникнення багатодітності сім'ї з історичної сцени. Реальні зміни сімейних структур в XX ст. на всіх континентах дозволяють говорити про перехід до епохи постійного зменшення дітності сім'ї (аж до масової однодітності і, можливо, бездітності), як правило у раціоналізованих розвинутих суспільствах.

Аналізуючи стадії соціального розвитку суспільства, можна відмітити, що звичайна (традиційна у нашому розумінні) сім'я також зазнає певну еволюцію. На ранній стадії їй була властива однокар'єрна модель. Це означає, що голова сім`ї (батько) відповідав за її економічний рівень, утримував сім'ю, а дружина (мати) була зайнята тільки в домашньому господарстві. На пізнішій стадії для нуклеарної сім'ї характерна двохкар'єрна модель, згідно якої подружня пара працюють і порівну ділять домашні турботи.

Раціональність та прагматизм набуває все більшої інтенсивності і «конфліктує» з традиційними нормами, правилами, заборонами. Молоді люди відкладають вступ до шлюбу до тих пір, поки не придбають фінансової незалежності і досвіду, необхідного для того, щоб знайти супутника життя, і одночасно інтенсивніше набувають статевого досвіду у дошлюбний період. Багато хто, з раціональних міркувань, взагалі не бажає пов`язувати себе формальними стосунками, обов`язками, сімейними узами. За останні десятки років форми сімейного життя багато у чому модифікувалися, зазнаючи впливу «сучасності». Права жінки визнаються дедалі ширше як у питаннях укладення шлюбу, так і в опрацюванні рішень у сім'ї. Рівень сексуальної свободи зростає в тих суспільствах, які раніше суворо її обмежували. Існує загальна тенденція до розширення прав дітей. Суспільство дедалі більше проявляє терпимості одностатевим стосункам. Це лише загальні ознаки змін. Для наочності слід конкретніше показати якісні та кількісні контрасти змін у сімейно-шлюбному інституті, на прикладі окремих «типових» країн.

Так, для прикладу в Швеції і в США - велика частка дорослих громадян, що живуть наодинці (більше 20%). Більш того, велика і частка спільно проживаючих пар - не пов'язаних узами шлюбу (25% проти 10% в США). А 50% всіх шведських дітей народилися у тих, чий шлюб офіційно не зареєстрований (у США таких дітей близько 33%). У Швеції середня чисельність домашнього господарства -2,2 людини, а в США- 2,6. Шведські пари (що знаходяться і не знаходяться в законному шлюбі) характеризує більш виражена тенденція до розриву відносин, чим представників інших країн. Свою роль зіграло і зростання числа працюючих жінок. Сьогодні в Швеції найнижчий відсоток домогосподарок (10% в порівнянні з 22% в США) і найвищий відсоток працюючих жінок (77% в порівнянні з 60% в США). Це пов`язано із зміцненням позицій індивідуалістичної культури, що націлює людину на самореалізацію, і з падінням впливу церкви.

Британії – країна, де ще донедавна дивились на співжиття як на щось скандальне. Однак, протягом останніх два десятки років кількість неодружених жінок та чоловіків, що бажали жити разом, різко зросла. Співжиття стало широко практикуватися в середовищі студентської молоді коледжів та уні­верситетів. Співжиття — це сумісне господарювання пари, що офіційно не знаходиться у шлюбі. У США за останні 30 років кількість таких пар збільшилася на порядок і зараз складає приблизно 5,5 млн. (з них — 4,9 млн. гетеросексуальних, звичайних і 0,6млн. гомосексуальних), тобто приблизно 10% від загального числа спільно проживаючих людей. У США ж воно стає все більш і більш популярним, і зараз вже близько 50% всіх людей у віці від 25 до 42 років мають подібний досвід. Проте в країнах із строгішими традиціями (католицьких), як Італія, співжиття — явище рідкісне.

В Україні трансформаційні процеси, охопили всі без винятку сфери суспільною життя, позначились і на тенденціях такою складного соціально-демографічного явища, як шлюбність. Зокрема, існує низка невирішених проблем, які з роками навіть загострюються і стосується демографічної ситуації, репродуктивною здоров'я, економіки родин, сімейною безробіття, виховання дітей у сім'ї. На початку 1990-х років Україну традиційно відносили до країн з високим рівнем шлюбності 9,5 шлюбів на 1000 чоловік населення, і за цим показником вона займала перше місце в Європі. Зараз цей показник знизився до 7,4. Про кризові явища у формуванні сімей свідчать тенденції зростання позашлюбних народжень. Так, починаючи з 1990 р. питома вага позашлюбних народжень народжених зросла з 12,4% до 21,8% у 2005 р.

Щодо розлучень, то за останні 40 років їх кількість для прикладу в США подвоїлася, і якщо така тенденція збережеться, може розпазтися близько 50% шлюбів, що існують зараз. Той факт, що один з трьох новонароджених з'являється у незамужньої жінки, разом з великою кількістю розлучень, означає, що половина американських дітей до досягнення повноліття доведеться якийсь час жити в неповній сім'ї. Ті самі проблеми стосуються і сім`ї.

З недавнього часу в деяких країнах формально дозволено створення так званих «гомосімей», коли індивіди однакової статі перебувають у шлюбних стосунках. Звичайно, це один із негативних наслідків сексуальної революції і контркультури статево шлюбних відносин. Однак, зараз змінюється гострота питання щодо статевої не традиційності як у суспільстві, так і в інституті сім`ї та шлюбу. У 1989 р. Данія стала першою країною, що відмінила заборону на гомосексуальні шлюби. При цьому одностатевому подружжю (геям і лесбіянкам) були надані ті ж права, що і різностатевим, в тому, що стосується спадкоємства, оподаткування і сумісного володіння майном. Прикладу Данії наслідували Норвегія (1993 р.), Швеція (1995 р.), Нідерланди (2001 р.), Канада (2003). Виховання дитини гомосексуальними парами кидає виклик багатьом традиційним уявленням. Але воно також свідчить і про бажання багатьох геїв і лесбіянок створювати сім'ї, подібні тим, які утворюють гетеро-сексуали.

Спо­стерігаючи зміни, що сталися протягом кількох останніх десятиріч, можна вдатися по подвійного висновку: з точки зору традиційності - сім'я розпадається; з огляду сучасно-трансформаційних змін – спостерігається врізноманітнення форм сім'ї та статевого життя. На думку багатьох дослідників інституту сім`ї та шлюбу, останній дедалі більше перестає бути (умовою регулярних статевих стосунків як для чоловіків, так і для жінок; він уже не є також основою економічної діяльності. Видається очевидним, що різні форми соціальних та сексуальних взаємин існуватимуть і надалі. Шлюб і сім'я залишаються стійкими усталеними інсти­туціями, хоч їм доводиться витримувати великі стреси й напруження.

Прихильники «традиційних сімейних цінностей» дружньо виступають проти тих, хто вважає, що чим більше можливостей для особистого вибору, тим краще. Соціологи не можуть передбачити, як завершаться ці дебати, проте проявляються кілька найбільш вірогідних тенденцій щодо відносного не зменшення розлучень, різноманітності шлюбів, збільшення числа неповних сімей, форм співжиття, гомосексуальних сімей, прагнення людей до вільного особистого вибору.

Реферати:

1. Основні тенденції трансформації інституту сім`ї.

2. Типологфя сімей народів світу.

Література:

1. Гідденс Е. Соціологія / Ентоні Гідденс. – К.: Основи, 1999. – 726 с.

2. Кравченко А.И. Соціологія. М.:Проспект. 2003. – 534с.

3. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс. К.:Каравела, 2004 – 454с.

4. Масионис Дж. Социология / Дж. Масионис. – СПб., 2004. – 752 с.

5. Сім`я в умовах становлення незалежності України (1991-2003 роки) /Державна доповідь про становище сімей в Україні. К., Державний інститут проблем сім`ї та молоді. К.2004.

6.  Фролов С.С. Социология / С. С. Фролов. – М.: Гардарики, 1999. – 344 с.

8