Hапeвнo, вapтo нaзвaти ocобливocтi впливy соцioкyльтypнoї гpyпи на сnpийняття пoлiтичнoї iнфopмaцiї iндивiдoм:

• ocoбиcтий пoгляд cпoживaчa iнфopмaцiї пеpебyвaє пiд сильhиm вnливoм гpynи, до якoї вiн нaлежить aбo пpагнe нaлежaти;

• людинa зaoxoчyєтьcя (aбo караєтьcя) за дотpимання (aбo нeвиконaння) гpyпoвиx стандартiв;

• якщo думкa "озвученa" в аудитopiї, її вaжчe змiнити, нiж ocoбиcтий noгляд;

• гpуnoвi дискyciї та piшення спpияють nocлaблeнню внyт­piшньoгo oпоpy певнiй дyмцi;

• niдтpимкa нaвiть oднiєї людини ослаблює тиcк "гpупoвo­гo миcлeння";

• нaйopтoдoкcaльнiшi npибiчники гpyпи найменш гoтовi до спpийняття iнформaцiї, якa cyперeчить її ноpмaм;

• вeликe значення для уcпiшного зacвoєння iнфopмaцiї мають формa і ocобливocтi її пoдaння (дoвipа до iнфор­мaтopa, вpaжeння вiд йогo oб’єктивнocтi та правдивocтi тощo).

Oкpiм тoго, вapтo звернyти ocобливy yвaгy на адpecнicть пoлiтичнoї iнформaції, її "yпaкoвку" вiдпoвiднo до cпoживaцькиx стандартiв piзниx гpуп нaселeння.

Якщo iнфopмaцiя пoдається "yпaкoванoю" в стандартнi клiшe (iдeoлoгiчнi, мoвнo-кyльтypнi та iн.) цiєї гpyпи, ви отpимaє­тe знaчнo більше шансiв на yспiшнe зacвoєння цiєї iнформaцiї вищeзгaдaнoю гpyпою.

Oсь тут ми вжe нaблизилиcя до фopмyлювaння пeвниx yзaгaльнeнь щoдo кудьтypи пoлiтичнoї кoмyнiкaцiї.

Ocнoвнi принципи полiтичної кoмyнiкaцiї:

• пpioритeтнicть якocтей i цiннocтeй дaної культypи (iєpapxiя);

• piвнi пpaва yсix гpoмaдян на отpимaння iнфopмaцiї (дeмокpaтiя);

• нaближeнiсть до культypи нaцiiї, eтнocу, кoнфeciiї, клacy тощo (iдeнтичнicть);

• ypахyвання мopaльнo-eтичниx ноpм (мopаль).

Xapактep пoлiтичнoї кoмyнiкaції в сyспiльcтвi, piвeнь її poзвиткy визнaчaютьcя piвнeм зaгальнoї та пoлiтичнoї культypи сyспiльcтвa, oпocepeдкoвyютьcя їx цiннocтями й нормами. Aлe пoлiтичнa кoмyнiкaцiя як зaciб iснyвання й передaвaння пoлiтичнoї кудьтypи cамe й визначaє piвeнь полiтичної культypи суcпiльcтвa, ocобливocтi фyнкцioнyвaння полiтичної сфери cус­пiльcтвa.

Bи пoбaчили в ocтаннiй фpазi ключoвe словo фyнкцiя? Цe не випaдкoвo.

Hacтав час нaзвaти ocновнi фyнкції пoлiтичнoї кoмyнiкaцiї:

• пoширeння iдeйнo-пoлiтичниx цiннocтей, знань, пoлiтичнoї iнфopмaцiї;

• формувaння пoлiтичнoї cвiдoмоcтi;

• пoширeння ноpм пoлiтичнoї культypи, здiйcнeння пoлiтикo-кyльтypнoгo обмiнy, poзвитoк пoлiтичнoї культypи cyб'єктiв пoлiтики (iндивiдiв, гpуп, пoлiтичниx cтpyктуp);

• iнтeгpaцiя та peгyлювaння пoлiтичниx вiднocин;

• пiдгoтовкa та спpияння гpомaдcькocтi до yчастi в пoлiтичнiй дiяльнoстi.

Haсамкiнець зaзнaчимo, щo пoлiтичнa кoмyнiкaцiя має бyти зacобoм кoopдинaцiї cycпiльнo-пoлiтичниx iнтepесiв на ocновi пoвнoгo iнфopмyвaння, пoваrи до пpав i свобод oсoбиcтocтi, дeмoкpaтичнoї полiтичної культypи та cвoбoди мас-медia вiд влaдниx cтpyктуp. Цe iдeал, якoгo тpeбa пpагнyти шляхoм поcтiйнoї та кoпiткoї poботи.

2. Політичну комунікацію можна визначити як процес, що охоплює політичну сферу життя людини, посередництвом якого відбувається спілкування між органами влади, політичними партіями, громадськими організаціями і рухами, посадовими особами, виборцями, населенням. Її обов’язковими складниками є комунікатор, повідомлення, канал, комунікант, реакція і зворотний зв’язок. Політична комунікація здійснюється через ЗМІ, політично організовані утворення і неформальні канали. Процес політичної комунікації безперервний, проте його активізація спостерігається у виборчий період, коли застосовуються найрізноманітніші шляхи впливу на електорат з метою завоювання його прихильності.

Сьогодні в Україні відбувається підготовка до позачергових парламентських виборів. Відповідно найважливішими завданнями для політичних партій і блоків є формування виборчих списків, представлення передвиборчих програм, розроблення стратегії і тактики виборчої кампанії, розв’язання організаційних питань, пов’язаних з її проведенням. Це сприяє налагодженню комунікативних зв’язків у напрямку „партія – виборець”.

В цей період зазвичай підвищується інтерес дослідників до виборчої проблематики: оцінювання передвиборчих програм, аналіз виборчих списків, моніторингування перебігу виборчої кампанії тощо.

Поширеним методом дослідження політичної комунікації є контент-аналіз, ефективність якого, на думку дослідників, пов’язана з чіткою і усталеною методикою його застосування [2], а також опосередкованістю зв’язків з об’єктом дослідження, коли на нього не здійснюється жодний вплив.

Контент-аналіз вперше було застосовано в США в 30-х роках ХХ століття для вивчення змісту рекламних і пропагандистських публікацій в ЗМІ. Г. Ласвел та його співробітники вивчали пропаганду в період Другої світової війни.

У „Світовій енциклопедії комунікації” контент-аналіз класифікується як „науковий метод одержання обґрунтованих висновків із фактів за їх змістом”. Автор визначення К. Крипендорф зазначає, що в цьому формулюванні інтегруються дві дефініції – Б. Берелсона, котрий передбачає власне опис змісту комунікації, та Г. Лассуелла, що робив акцент на кількісних ознаках того, що передбачає повідомлення, яке вивчається .

До різновидів контент-аналізу, запропонованих в другій половині ХХ століття, відносять: „Аналіз невипадкових зв’язків” (Ч. Осгуд), „Система слів” (Р. Ікера), „Аналіз агресії” (К. Лоранца), „Аналіз висловлювань” (С. Вейман), автоматизована система „Дженерал Інкваєр”.

Зазвичай цей метод використовують для аналізу текстових документів: законодавство, угоди, договори, рішення, передвиборчі програми кандидатів, партій чи блоків, програми діяльності органів влади, політичних партій чи громадських організацій, програми розвитку області, району, міста, промови посадових осіб, партійних лідерів, публікації в ЗМІ.

За допомогою контент-аналізу дослідник, виходячи із змісту повідомлення, на основі його якісних і кількісних характеристик дає оцінку певних політичних явищ. Основними методичними вимогами до цього методу є: обґрунтованість (встановлюється шляхом відповідності виділених категорій і понять дійсним реаліям досліджуваної політичної ситуації), надійність (здійснюється завдяки отриманню аналогічних результатів різними кодувальниками при кодуванні тих самих документів за однією інструкцією), об’єктивність (визначається відповідністю вибору категорій і одиниць аналізу всебічному дослідженню політичної ситуації), системність (досягається на основі достатньо широкого кола матеріалів, що становлять інформаційну базу дослідження).

Контент-аналіз складається з виконання п’яти послідовних етапів:

Етап1: визначення сукупності повідомлень, які потрібно вивчити. Кожне повідомлення повинно відповідати таким критеріям: тип повідомлення, автор повідомлення, час повідомлення. Потрібно також визначити одиницю аналізу, тобто окремий елемент повідомлень, які вивчаються, що відповідає таким вимогам: він повинен бути достатньо великим, щоб виражати конкретне смислове значення; достатньо малим, щоб не виражати багато значень і вільно ідентифікуватись.

Етап 2: декомпозиція тексту: виділення із змісту множини смислових елементів, наступне впорядкування якої залежить від типу чи варіанта методики.

Етап 3: процедура підрахунку чи квантифікація множини елементів текстового масиву.

Етап 4: змістова інтерпретація результатів декомпозиції текстового масиву і квантифікація виділених елементів.

Етап 5: верифікація результатів, яка проводиться шляхом повторення дослідницької процедури іншими виконавцями або на основі критичного осмислення і зіставлення нових даних з наявною інформацією.

Виділяють дві основних форми цієї методики: спрямований і неспрямований контент-аналіз. Але слід розрізняти кількісний і якісний варіанти.

- Кількісний контент-аналіз – систематизоване вивчення змісту письмового чи усного тексту з фіксацією найчастіше повторюваних в ньому словосполучень чи сюжетів.

- Якісний контент-аналіз враховує поєднання якісних і кількісних показників, характерних для елементів інформаційного масиву (ступеня розгорнутості викладу теми, рангу конкретного політичного поняття при його згадування.

- Неспрямований контент-аналіз полягає у висуненні гіпотези про те, що визначений набір слів тексту може бути репрезентативним щодо всього тексту і його головного змісту.

- Спрямований контент-аналіз базується на попередньому складанні дослідником переліку категорій і понять, що конкретизують кожну окрему категорію. Текст структурується і обробляється з урахуванням підготовленого переліку.

Досить часто поряд з контент-аналізом проводять моніторингові дослідження. Моніторингування – це безперервне спостереження за станом оточуючого середовища і управління ним шляхом своєчасного інформування про можливості настання несприятливих, критичних або неприпустимих ситуацій. Моніторингові дослідження передбачають одержання статистичних або змістовних показників, які характеризують об’єкт спостереження і які можна виміряти. Моніторингування ґрунтується на спостереженні типових рис у поведінці об’єктів спостереження і на своєчасній фіксації на їх фоні різних відхилень від норми. Головне в моніторингових дослідженнях – чітка орієнтація на конкретну постановку завдання і цілеспрямовану змістовну обробку інформації.

Політичне моніторингування – це спостереження, оцінка, прогноз стану і розвитку якого-небудь політичного явища. Щоб одержати найповніші дані і досягти об’єктивних та якісних результатів у політичному моніторингуванні треба застосувати комплексний підхід з використанням найрізноманітніших методик (опитування, анкетування, експертне оцінюваняя, контент-аналіз).

Етапи моніторингування випливають з логіки розвитку досліджуваного явища. На першому етапі обирається об’єкт дослідження, уточнюються цілі, визначаються хронологічні рамки. Важливо правильно визначити гіпотезу дослідження – очікувані результати. Наступним етапом є визначення і класифікація джерел інформації, методів їх систематизації і обробки.

Серед усіх видів моніторингування найбільшою популярністю користується моніторингування ЗМІ. Це можна пояснити простотою доступу до такої інформації і плюралізмом думок і поглядів, висвітлених у мас-медіа.

Моніторингування ЗМІ можна розділити на два основних напрями:

· Накопичування інформації її первинна обробка, оперативне інформування команди і кандидатів про важливі для них публікації чи новинні повідомлення. Підсумкову інформацію надають щоденно або ж кожні 3-4 дні.

· Основний напрям – аналітична обробка масиву інформації, коли передвиборча ситуація відстежується в динаміці, визначаються можливі напрями її розвитку, готуються рекомендації для подальших дій з боку кандидата чи партії.

Відповідно до результатів моніторингування можуть відбуватися корекції в діяльності виборчого штабу чи змінюватись поведінка кандидата (партії). Тому публікації доцільно аналізувати за такою схемою:

· Спостереження за поведінкою і діяльність кандидатів-суперників (партій-суперників) та їхніх команд.

· Визначення кола „опонентів”, „нейтралів” і „союзників”.

· Визначення рівня поінформованості провідних і регіональних ЗМІ про діяльність кандидата чи партії.

· Визначення основних ліній критики кандидата (партії, блоку).

· Спостереження за процесом формування і еволюції іміджу партії чи кандидата в ЗМІ.

· Визначення перспективних, з погляду формування громадської думки, напрямів діяльності кандидата (партії).

· Систематизація ставлення політичних організацій, груп, організацій до кандидата (партії).

· Виявлення кола проблем, якими найбільше цікавляться виборці.

Отже, контент-аналіз і моніторингування є методами аналізу текстових даних. Однак, якщо моніторингування застосовується для дослідження поточної ситуації, то контент-аналіз використовують для аналізу інформації різного строку давності. Ці методи характеризуються високою об’єктивністю, оскільки вони, зазвичай, не спотворюють результатів суб’єктивним чинником дослідника, а також не вимагають безпосереднього споглядання досліджуваних явищ.