Термінологічний словник основних понять

Фінанси підприємств являють собою економічні (грошові) відносини суспільства, що пов’язані з виникненням і рухом грошових потоків на цій основі з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів суб’єктів господарювання в процесі виробництва, що забезпечує стабільність економіки і суспільного життя в країні.

Функції фінансів підприємств – суспільний вираз сутності фінансів, їх внутрішніх властивостей. Фінанси підприємств виконують три функції: 1) формування фінансових ресурсів у процесі здійснення господарської діяльності; 2) розподіл і використання фінансових ресурсів для забезпечення стабільної операційної діяльності, інвестиційної діяльності, виконання своїх зобов’язань перед державою, банками та іншими суб’єктами; 3) контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Фінансові ресурси – це грошові кошти, що перебувають у розпорядженні підприємства. До фінансових ресурсів належать усі грошові фонди і та частина грошових коштів, яка використовується без розподілу по фондах. За джерелами фінансові ресурси можна розподілити на три групи: перша група – власні кошти, друга група – запозичені кошти, третя група – залучені кошти.

Фінансовий механізм – керує фінансовими відносинами через фінансові важелі, за допомогою фінансових методів і з метою підвищення ефективності господарювання підприємства.

Фінансова діяльність підприємства – це реальне використання різних прийомів і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства з метою досягнення поставленої підприємством цілі. Фінансова діяльність підприємства – це та практична фінансова робота, яка забезпечує життєдіяльність підприємства, підвищення її результатів.

Грошові потоки – це сукупність грошових надходжень і витрат розподілених у часі грошових коштів, що формуються в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.

Безготівкові розрахунки - 1) розрахунки між підприємствами, які здійснюються банківськими установами на підставі відповідних документів списанням указаної в документах суми з поточного рахунка платника і зарахування її на рахунок отримувача коштів; 2) розрахунки, пов’язані з рухом вартості без участі готівкових коштів, тобто здійснені способом переказування грошових коштів з рахунків, відкритих кредитними установами юридичним особам, а також заліком взаємних вимог.

Акредитив – 1) розрахунковий грошовий документ, що засвідчує право особи, на ім’я якої він виданий, отримати в банківських установах указану в ньому суму; 2) доручення однієї кредитної установи іншій переказати за рахунок спеціально заброньованих для цього грошових коштів певну суму в оплату відвантажених товарів чи наданих послуг.

Вексель – вид цінного папера, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання божника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Грошово-готівкові розрахунки – розрахунки, пов’язані з оборотом готівкових коштів і виконанням ними функцій засобу платежу.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, виписаний постачальником (отримувачем коштів) із вказівкою банку переказати вказану суму з рахунка постачальника на рахунок отримувача (застосовується у розрахунках за товарними і нетоварними операціями, авансовими платежами, погашенням кредиторської заборгованості).

Факторинг – операція з перевідступлення першим кредитором права вимоги боргу з третьої особи іншому кредиторові з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Чек – розрахунковий грошовий документ суворо встановленої форми з наказом власника рахунка (чекодавця) сплатити відповідній особі - пред’явнику чека – вказану в ньому суму.

Валовий дохід – це вартість новоствореного продукту в грошовому виразі. Валовий дохід складається із заробітної плати і чистого доходу. Валовий дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (грошовими надходженнями) і матеріальними витратами, в тому числі амортизаційні відрахування в складі собівартості продукції.

Виручка від реалізації продукції – грошові кошти, які надійшли підприємству за продану продукцію.

Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності – це грошові кошти, що отримані у вигляді: дивідендів, процентів, доходів, курсової різниці валют та ін., від вкладення тимчасово вільних коштів у дохідні цінні папери, в статутні фонди інших підприємств, розміщення на депозитних рахунках комерційних банків і т.п.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, за винятком інвестиційної чи фінансової. Основна діяльність – це операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), випуск якої є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності – алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності – сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів (витрат) після відрахування податків на прибуток.

Розподілений прибуток – частина чистого прибутку, яку розподілено між власниками корпоративних прав підприємства та виплачено у вигляді дивідендів.

Нерозподілений прибуток – сума чистого прибутку, реінвестована в підприємство (відображається в балансі підприємства).

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – показник, який визначається відрахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Чистий прибуток – прибуток, який залишається на підприємстві після відрахування з балансового прибутку податків.

Власні оборотні кошти – статутний фонд, прибуток, надходження від емісії цінних паперів, прирівняні до власних джерел сталі пасиви (для діючих підприємств).

Кредиторська заборгованість – позапланове залучення джерел формування оборотних коштів. Їй передує стан браку власних коштів, і свідчить вона про участь у господарському обороті підприємства коштів інших суб’єктів господарювання. Може бути нормальна і прострочена.

Оборотні кошти – кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Склад оборотних коштів – сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Банківський кредит – кредит, який надається банками у грошовій формі на умовах платності, строковості, повернення.

Державний кредит – економічні відносини, що виникають між підприємством і державою внаслідок купівлі першим державних цінних паперів (підприємство стає кредитором держави), а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (підприємство стає позичальником).

Комерційний кредит – товарна форма кредиту між підприємствами у вигляді відпуску товарів „під реалізацію”.

Кредит – позичковий капітал, який передається в тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості та платності.

Кредитна лінія – згода банку надати кредит протягом певного періоду в розмірах, які не перевищують заздалегідь домовленої суми.

Лізинг (англ. leose - брати в оренду) – особливий договір оренди, за яким лізингодавець з доручення лізингоотримувача придбає певне майно, котре потім передає цьому лізингоотримувачу в оренду з виплатою останнім певних сум (процентів) за користування цим майном.

Овердрафт – короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь визначеної суми через дебатування його рахунка.

Проценти за кредит – конкретна форма плати за надання грошового капіталу в кредит.

Форми кредиту – класифікація кредитування підприємств за видами: кредит банківський; комерційний; лізинговий; іпотечний; бланковий; консорціумний.

Оперативний фінансовий план (платіжний календар) – таблиця, в якій відображені всі грошові надходження на рахунки в банках і каси підприємств та платежі, витрати, які здійснюються в певному плановому періоді.

Фінансове планування – розрахунок обсягу фінансових ресурсів і напрямки їх цільового використання у плановому періоді.

Фінансовий план – таблиця, в якій відображаються всі потоки грошових надходжень, витрати і їх відрахування за цільовим призначенням у плановому періоді.