lekcii

Лекція 25 Тема: 4.3 Паралельна робота синхронних генераторів з мережею

План

1.Умови і порядок включення генераторів на паралельну роботу.

2.Електромагнітна потужність.

3.Кутова характеристика

4.Заспокійлива обмотка

Включення генераторів на паралельну роботу. Умови. Порядок

На електричних станціях зазвичай встановлюють декілька синхронних генераторів, включених паралельно для спільної роботи . Наявність декількох генераторів замість одного сумарній потужності дає переваги, з'ясовні тими ж міркуваннями, які були викладені стосовно паралельної роботи трансформаторів

При включенні синхронного генератора в мережу на паралельну роботу необхідно дотримуватися наступних умов: ЭДС генератора Е0 у момент підключення його до мережі має бути рівна і протилежна по фазі до напруги мережі (Е0= - Uс), частота ЭДС генератора fг має дорівнювати частоті змінної напруги в мережі fс; порядок дотримання фаз на виводах генератора має бути таким же, що і на зажи мах мережі.

Приведення генератора в стан, що задовольняє усім вказаним умовам, називаю синхронізацією. Недотримання будь-якого з умов синхронізації призводить до появи в обмотці статора великих зрівняльних струмів, надмірне значення яких може стати причиною аварії.

Включити генератор в мережу з паралельно працюючим генератором можна або способом точної синхронізації, або способом самосинхронізації.

Спосіб точної синхронізації. Суть цього способу полягає в тому, що, перш ніж включити генератор в мережу, його приводять в стан, що задовольняє усім вищепереліченим умовам. Момент дотримання цих умов, тобто. Момент синхронізації, визначають приладом, що називається синхроскопом. По конструкції синхроскопи розділяються на стрілочні і лампові. Розглянемо процес синхронізації генераторів із застосуванням лампового синхроскопа, який складається з трьох ламп 1, 2, 3, розташованих у вершинах рівностороннього трикутника.

При включенні ламп за схемою «на згасання» (мал. 21.2, а) момент синхронізації відповідає одночасному згасанню усіх ламп. Запропонуємо, що зірка ЭДС генератора Еа; Єв; Ес обертається з кутовою частотою ωr, що перетворює кутову частоту обертання ωіз зірки напруги мережі Uа; Uв; Uс. В цьому випадку напруга на лампах визначається геометричної суми Еа + Uа; Єв + Uв; Ес + Uс (мал. 21.2, б). У момент збігу векторів зірки ЭДС з векторами зірок напруги ця сума досягає найбільшого значення, при цьому лампи горять з найбільшим напруженням (напруга на лапах рівно подвоєній напрузі мережі). У подальші моменти часу зірка ЭДС обганяє зірку напруги і напругу в лапах зменшується. У момент синхронізації вектори ЭДС і напруги займає положення, при якому Еа + Uа=0; Єв + Uв=0; Ес + Uс=0, т. е. Uл=0, і усі три лампи одночасно гаснуть

121

PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

(мал. 21.2, в). При великій різниці умовних частот ωr і ωз лампи спалахують часто. Змінюючи частоту обертання первинного двигуна, домагаються рівності ωr= ωз, про що свідчитиме згасання ламп на тривалий час. У цей момент і слід замкнути рубильник, після чого генератор виявиться підключеним.

Спосіб самосинхронізації. Ротор незбудженого генератора приводять в обертання первинним двигуном до частоти обертання, що відрізняється від синхронної не більше ніж на 2-5%, потім генератор підключають до мережі. Для цього щоб уникнути перенапруження в обмотці ротора у момент підключення генератора до мережі, її замикають на деякий активний опір. Оскільки у момент підключення генератора до мережі його ЭДС дорівнює нулю (генератор не збуджений), то під дією напруги мережі в обмотці статора спостерігається різкий кидок струму, що перевищує номінальне значення струму генератора. Услід за включенням обмотки статора в мережу підключають обмотку збудження до джерела постійного струму і синхронний генератор під дією електромагнітного моменту, діючого на його ротор, втягується в синхронізм, тобто. Частота обертання ротора стає синхронною. При цьому струм статора швидко зменшується.

При самосинхронізації в генераторі швидко протікають складні електромеханічні перехідні процеси, що викликають значні механічні дії на обмотці, підшипнику і муфту, що сполучає генератор з турбіною. Вплив цих дій на надійність генератора враховується при проектуванні синхронних генераторів. Спосіб самосинхронізації (груба синхронізація) зазвичай застосовують в генераторах при їх частих включеннях. Цей спосіб простий і легко автоматизується.

Електромагнітний момент синхронної машини є синусоїдальною функцією кута θ і може бути представлений вираженням

М = М max sin θ ,

(21.2)

де Мmax - максимальне значення електромагнітного моменту, що відповідає значенню кута θ = 90 эл. град.

Електромагнітний момент М, що виникає на роторі генератора, спрямований моменту приводного двигуна М1, що зустрічно обертає, тобто він є гальмівним моментом. На подолання цього моменту витрачається частина потужності приводного

двигуна, яка є електромагнітною потужністю
Рэм = Мω1 ,	(21.3)

де ω1 - кутова частота обертання ротора.

Таким чином, з появою струму I1 в обмотці статора синхронного генератора, працюючого паралельно з мережею, генератор отримує електричне навантаження, а приводний двигун (турбіна, дизельний двигун і тому подібне) отримує додаткове механічне навантаження. При цьому механічна потужність приводного двигатля Р1 витрачається не лише на покриття втрат х.х. генератора Р0, але і частково преабразуется

122

PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

в електромагнітну потужність генератора Рэм, тобто
Р1 = Р0 + Рэм	(21.4)

Отже, електромагнітна потужність синхронного генератора є електричною активною потужністю, перетвореною з частини механічної потужності приводного двигуна :

Рэм = Р1 - Р0.

Що ж до активної потужності на виході синхронного генератора Р2, що віддається генератором в мережу. тобто

Р2 = m1U1 I1 cosϕ 1×10−3 ,

те вона менше електромагнітної потужності Рэм на значення, рівне сумі електричних втрат в обмотці статора Рэ1 = m1I12 r1 і додаткових втрат Рдоб при навантаженні

Р2 = Рэм - (Рэ1 + Рдоб ).

(21.5)

Отже, потужність на виході синхронного генератора Р2 (активне навантаження) при його

паралельній роботі з мережею регулюється зміною моменту М1, що обертає, приводного двигатля:

Р2 = Р1 - åР = М1ω1 - å Р ,

де ω1 = 2πf1/р = const - кутова синхронна швидкість обертання ротора синхронної машини, рад/с.

Якщо	усі	слогаемые рівняння (21.4) розділити на	кутову частоту
Р1 ω1 = Р0 ω1	+ РЭМ	ω1 то отримаємо рівняння моментів
		М1=М0+М.	(21.6)

З цього рівняння виходить, що момент М1, що обертає, розвивається приводним двигуном на валу генератора, дорівнює сумі протидіючих моментів : моменту х.х. М0, обумовленого втратами х.х. Р0, і элктромагнитного моменту М, обумовленого навантаженням генератора.

Момент х.х. М0 для цього генератора постійний (М0 = const), тому навантаження синхронного генератора можливе лише за рахунок моменту приводного двигуна, що обертає, коли його значення перевищує момент х.х., тобто при М1> М0.

U - образні характеристики синхронного генератора

Раніше ми розглядали паралельну роботу синхронного генератора при незмінному струмі збудження. Що ж станеться в синхронному генераторі, якщо після підключення його до мережі для паралельної роботи змінити струм в його обмотці збудження, залишивши незмінним момент приводного двигуна, що обертає? Припустимо, що генератор після підключення на мережу працює без навантаження і його ЭДС

Е0 урівноважує напругу мережі Uс. якщо при цьому збільшити струм в обмотці збудження, тобто перезбудити машину, то ЭДС Е0 збільшиться до значення Е' 0 і в ланцюзі генератора з'явиться надмірна ЭДС(Е=Е' 0 - Uс), вектор який співпадає по напряму з вектором ЭДС Е0. Струм Id, викликаний ЭДС (Е, відставатиме від неї по фазі на 900 (оскільки r1=0 ). По відношенню до ЭДС Е0 цей струм також буде відстаючим (індуктивним). Зі збільшенням перезбудження значення реактивного (індуктивного) струму збільшиться.

Якщо ж після того, як генератор підключений до мережі, зменшити струм збу-

123

PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

дження, тобто недовозбудить машину, то ЭДС Е0 зменшиться до значення Е''0 і в ланцюзі генератора знову діятиме надмірна ЭДС (Е=UС -Е0''. Тепер вектор цій ЭДС співпадатиме з вектором напруги мережі Uc (мал. 21.10, б), і тому струм Id, викликаний цією ЭДС і що відстає від неї по фазі на 900, буде випереджаючим (ємнісним) по відношенню ЭДС генератора Е0.

Показане на векторних діаграмах можна пояснити наступним. При перезбудженні генератора збільшується МДС збудження F0=IBWB. Це супроводжується появою в обмотці

статора реактивного струму Id, який по відношенню до ЭДС є таким, що відстає (індуктивним). Викликана цим струмом подовжньо - розмагнічуюча реакція якоря компенсує надмірну МДС збудження так, що ЭДС генератора залишається незмінною. Такий же процес відбувається і при недозбудженні генератора з тією лише різницею, що в обмотці з'являється випереджаючий (ємнісний ) струм Id, а викликана цим струмом подовжньо - реакція якоря, що намагнічує, компенсує бракуючу МДС збудження.

Слід мати на увазі, що струм Id, що відстає по фазі від ЭДС Е0, по відношенню до напруги мережі Uc є випереджаючим струмом і, навпаки, струм Id, що випереджає по фазі ЭДС Е0, являється Uc, що відстає по відношенню до напруги.

Якщо при усіх змінах струму збудження момент приводного двигуна, що обертає, залишається незмінним, то також незмінною залишається активна потужність генератора :

P2 = m1UC I1 cosϕ 1=const.

З цього виразу виходить, що при Uc=const активна складова струму статора Iq=I1cos ϕ

1=const.

Таким чином, міра збудження синхронного генератора впливає тільки на реа-

ктивну складову струму статора. Що ж до активної складової струму Iq=I1cos ϕ 1, то вона залишається незмінною.

Залежність струму статора I1 від струму в обмотці збудження IB при незмінному активному навантаженні генератора виражається графічно U -образной кривої. На рис.21.11 представленны U -образные характеристики I1f (IB) при Р2=const, побудовані для

різних значень активного навантаження : P2=0; P2=0.5PHOM і P2=PHOM.

U -образные характеристики синхронного генератора показують, що будьякому навантаженню генератора відповідає таке значення струму збудження I'B, при якому струм статора I1 стає мінімальним і рівним тільки активною складовою :

I1min=I1cosϕ 1=Iq. В цьому випадку генератор працює при коефіцієнті потужності cos ϕ 1=1. Значення

струму збудження, відповідне cos 1=1 при різній наг рузке генератора, показані на пунктирній кривій. Деяке откланение цієї кривої управо вказує на те, що при збільшенні навантаження струм збудження, відповідний cos ϕ 1=1, дещо зростає. Пояснюється це тим, що при рості навантаження потрібне деяке збільшення струму збудження, компенсуюче активне падние напруга.

Необхідно мати на увазі, що при поступовому зменшенні струму збудження настає таке мінімальне його значення, при якому магнітний потік обмотки збудження виявляється настільки ослабленим, що синхронний генератор випадає з синхронізму -

124

PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

порушується магнітний зв'язок між збудженими полюсами ротора і полем статора, що обертається. Якщо з'єднати усі точки мінімально допустимих значень струму збудження на U - образних характеристиках (штрихова лінія в лівій частині), то отримаємо лінію межі стійкості роботи синхронного генератора при недозбудженні.

З точки зору зменшення втрат генератора найбільш вигідним є збудження, що відповідає мінімальному струму статора т. е. коли cosϕ 1=1. Але у більшості випадків навантаження генератора має індуктивний характер, і для компенсації індуктивних струмів (що відстають по фазі від напруги мережі) доводиться декілька пері збуджувати генератор, створюючи умови, при яких струм статора I1 випереджає по фазі напруга мережі Uс. Слід зазначити, що для збереження cos ϕ 1 незмінною при змінах активного навантаження генератора потрібно одночасну зміну струму збудження генератора.

Коливання синхронних генераторів, заспокійлива обмотка

Припустимо, що синхронний генератор, підключений на паралельну роботу до мережі, працює ненавантаженим. Щоб навантажити генератор, збільшують момент первинного двигуна M1, що відповідає повороту осі полюсів ротора на кут 01 і електромагнітному моменту M=Mi, що обертає.Проте під дією інерції мас синхронної машини і приводного двигуна, що обертаються, ротор обернеться на кут 02>01, при якому електромагнітний момент генератора досягає значення M'

> Mi'. В результаті рівноваги моментів, що порушилася, ротор починає обертатися у напрямі зменшення кута 0, але сили інерції і у тому разі перешкодять ротору зупинитися в положення, відповідному куті 01, і переведуть його в положення, що відповідає значенню кута 03, при якому електромагнітний момент генератора M" виявиться менше моменту M1', що обертає. Тому ротор не зупиниться в положенні 03, а буде обертатися у напрямі збільшення кута 0.

Таким чином, ротор синхронного генератора здійснюватиме коливальні рухи(гойдання) біля середнього положення 01, що відповідає рівновазі того, що обертає і електромагнітного моментів .Якби коливання ротора не супроводжувалися втратами енергії, то вони тривали б невизначено довго, тобто були б незгасаючими. Проте в реальних умовах коливання ротора викликають втрати енергії, з яких найбільше значення мають магнітні втрати, обумовлені виникненням вихрових струмів в сердечнику ротора. Пояснюється це тим, що за відсутності коливань частота обертання ротора постійна і дорівнює частоті обертання результуючого магнітного поля. Проте при виникненні коливань ротора частота обертання останнього стає нерівномірною, тобто відбувається його рух відносно магнітного поля статора, що веде до виникнення в сердечнику ротора вихрових струмів. Взаємодія цих струмів з магнітним полем статора чинить на ротор "заспокійливу" дію, що зменшує його коливання. Отже, коливання ротора мають з а т у х а ю щ і й характер, і тому через деякий час ротор займе положення, що відповідає куту 01, при якому встановлюється рівновага моментів.

125

PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

Причинами, що викликають коливання ротора, можуть бути або зміни моменту первинного двигуна M1, що обертає, або зміни навантаження генеравтора, тобто електромагнітного моменту M. Коливання ротора, викликані вказаними причинами, називають власними.

Можливі також вимушені коливання, викликані нерівномірним обертанням ротора, наприклад в генераторах з приводом від поршневих двигунів (дизелі, газові двигуни). Найбільш небезпечний випадок збігу частоти власних коливань з частотою вимушених (резонанс коливань). При цьому коливання різко посилюються, так, що паралельна робота генераторів і стає неможливою.

Втрати енергії в металевих частинах ротора чинять гальмівну дію на рухливу частину машини і зменшують її коливання. Проте значного зменшення коливань досягають застосуванням в синхронній машині заспокійливої (демпферною) обмотки. У явнополюсных машинах заспокійливу обмотку виконують у вигляді стержнів, закладених в пази полюсних наконечників і сполучених на торцевих сторонах пластинами. У неявнополюсных машинах коливання усуваються лише дією вихрових струмів, що наводяться в сердечнику ротора.

На закінчення відмітимо, що викладене тут про коливання синхронних генераторів в рівній мірі відноситься і до синхронних двигунів.

Контрольні питання

a.Перерахуйте в яких випадках синхронні генератори включають на паралельну роботу з мережею?

b.Перерахуйте умови включення синхронних генераторів на паралельну роботу

змережею?

c.Перерахуйте способи включення синхронних генераторів на паралельну роботу з мережею?

d.Як можна регулювати електромагнітну потужність?

e.Що відбувається при перезбудженні генератора?

f.Що відбувається при недозбудженні генератора?

g.Що є електромагнітна потужність?

h.За рахунок чого відбувається коливання синхронних генераторів?

i.Методи усунення коливань синхронного генератора?

j.Що є U -образная характеристика

Лекція 26 Тема: 4.4 Синхронних двигунів і синхронні компенсатори

План

1.Пуск в хід синхронних двигунів

126

PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

2.Електромагнітна потужність. Кутова характеристика

3.Синхронний компенсатор

Пуск в хід синхронного двигуна.

Синхронні двигуни довгий час знаходили собі застосування лише в окремих випадках внаслідок тих утруднень, які створювалися при пуску їх в хід.

Електромагнітний момент Мэм, що обертає, буде увесь час спрямований в один бік тільки при синхронній частоті обертання ротора. Якщо ж двигун підключити до мережі змінного струму, коли його ротор нерухомий, а в обмотці збудження є постійний струм, то електромагнітний момент, що виходить від взаємодії нерухомого поля полюсів і що переміщаються з синхронною частотою по колу статора струмів, буде впродовж періоду двічі змінювати свій напрям (над північним, наприклад, полюсом ротора матимуть місце струми то одного напряму, то, через півперіоду, іншого напряму). Двигун не прийде в обертання, оскільки електромагнітний момент не зможе в течію півперіоду розігнати ротор до синхронної частоти із-за його інерції.

Отже, для того, щоб електромагнітний момент, що обертає, в синхронному двигуні був спрямований увесь час в один бік, необхідно до підключення синхронного двигуна до мережі розкрутити його яким-небудь стороннім двигуном до синхронної частоти обертання. Після цього включення рубильника або масляного вимикача має бути зроблене в певний момент часу, який встановлюється за допомогою синхроноскопа. Способи включення тут ті ж, що і для генератора.

Пуск синхронного двигуна за допомогою стороннього двигуна, що називається розгінним або пусковим, має ряд великих недоліків, які і перешкоджали широкому поширенню синхронних двигунів.

За допомогою розгінного двигуна, потужність якого зазвичай складала 5 15% від номінальної потужності синхронного двигуна, останній можна було пускати тільки при малому навантаженні на валу. Установка до того ж виходила громіздкою і неекономічною.

Як розгінний двигун зазвичай використовувався асинхронний двигун з числом полюсів на два меншим, ніж число полюсів синхронного двигуна.

Нині пуск в хід за допомогою розгінного двигуна на практиці майже не застосовується; він іноді знаходить собі застосування головним чином для потужних синхронних компенсаторів (см § 4-8, ж).

Останніми роками майже в усіх випадках практики застосовується так званий асинхронний пуск в хід. Синхронний двигун при цьому пускається як асинхронний. Його ротор має бути забезпечений спеціальною пусковою обмоткою, що виконується так само, як подовжньо-поперечна заспокійлива обмотка (мал. 4-46). Вона мало відрізняється від короткозамкнутої обмотки ротора асинхронного двигуна. Стержні пускової обмотки закладаються в пази полюсних наконечників і з'єднуються на торцях

127

PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

пластинами, що утворюють короткозамыкающие кільця (мал. 4-81). Замість пускової клітини іноді використовуються масивні полюсні наконечники, які на торцях також мають бути сполучені пластинами.

Після включення двигуна в нім утворюється поле, що обертається. Взаємодія його із струмами, наведеними в пусковій клітині, створює момент, що обертає, так само як в короткозамкнутому асинхронному двигуні.

Обмотка збудження при цьому має бути замкнута, оскільки інакше в ній наводилася б полем, що оберталося, велика э.д.с., небезпечна не лише для ізоляції обмотки, але і для обслуговуючого персоналу. Її замикають для збільшення пускового моменту на опір, приблизно в 8 12 разів більше опори самої обмотки збудження За відсутності пускової клітини і при замкнутій накоротко обмотці збудження спостерігається "явище одновісного включення" .

Синхронний двигун, обертаючись як асинхронний, доходить майже до синхронної частоти. Ковзання, що виходить при цьому, залежить від навантаження на валу і від параметрів електричних ланцюгів ротора. Входження в синхронізм досягається після включення постійного струму в обмотку збудження під дією синхронізуючого моменту, що виникає при цьому

При асинхронному пуску в хід синхронних двигунів вони зазвичай безпосередньо підключаються до мережі, якщо потужність мережі досить велика і для неї допустимі великі пускові струми, які досягають на початку пуску 5¸6-кратних значень в порівнянні з номінальними. Якщо ж необхідно зменшити пускові струми, то пуск робиться при зниженій напрузі, так само як потужних асинхронних короткозамкнутих двигунів.

Тут також застосовується пуск при перемиканні обмотки статора із зірки на трикутник, що дає зменшення фазної напруги при пуску в раз, а лінійного струму — приблизно в 3 рази. Чаші для пониження напруги при пуску використовується автотрансформатор або реактор (реактивна котушка). Відповідні принципові схеми пуску представлені на рис 4-83.

Автотрансформаторний пуск робиться за схемою мал., а, причому порядок пускових операцій наступний: замикається вимикач В3, що сполучає обмотки автотран-

128

PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

сформатора AT в зірку; потім замикається вимикач В1; після досягнення двигуном деякої певної частоти обертання вимикач В3 розмикається і автотрансформатор перетворюється на реактивну котушку; нарешті, замикається вимикач В2, і двигун отримує повну напругу, після чого включається постійний струм в обмотку збудження і двигун входить в синхронізм.

Реакторний пуск робиться за схемою мал., би. Порядок пускових операцій в цьому випадку наступний: на першій стадії пуску замикається вимикач В1; потім після досягнення певної частоти обертання замикається вимикач В2 і до двигуна подається повна напруга; після цього включається постійний струм в обмотку збудження і двигун входить в синхронізм.

Автотрансформаторний пуск є триступінчатим пуском. На першому ступені до двигуна підводиться напруга U2, рівне 40 60% номінальної напруги Uн; на другому ступені, коли автотрансформатор використовується як реактор, до двигуна підводиться напруга, складове 70 80% номінального. Пускові струми, що отримуються з мережі на початку пуску, тут зменшуються, як показано нижче, пропорційно квадрату напруги.

Початковий пусковий струм в обмотці статора зменшується пропорційно напрузі. Якщо при повній напрузі Uн на обмотці статора початковий пусковий струм рівний Iнач, то при напрузі U2 він рівний . Струм з мережі Iс — струм первинної обмотки автотрансформатора, що має коефіцієнт трансформації ; отже,, т. е. струм мережі пропорційний квадрату напруги, так само як початковий момент, що обертає, розвивається двигуном.

При реакторному пуску струм мережі Iс, що поступає в двигун на початку пуску, пропорційний напрузі, тоді як початковий момент, що обертає, пропорційний квадрату напруги. У цьому — недолік реакторного пуску в порівнянні з автотрансформаторним. Проте до його переваг треба віднести велику простоту схеми, меншу кількість необхідної апаратури. Тому при живленні двигунів від досить потужних підстанцій, коли допустимі великі пускові струми, слід віддати перевагу простішому і дешевшому реакторному пуску.

Електромагнітна і синхронізуюча потужності синхронного двигуна.

Під електромагнітною потужністю синхронного двигуна розуміється потужність, яка передається нулем, що обертається, із статора ротору. Вона перетвориться в механічну потужність, що розвивається ротором. Частина цієї потужності витрачається на покриття механічних втрат, додаткових втрат в сталі і на збудження, якщо збудник наводиться в обертання синхронним двигуном. Інша частина механічної потужності, що розвивається ротором, є корисною потужністю на валу двигуна.

Вони будуть такі ж, як відповідні рівняння для генератора. Очевидно, що рів-

129

PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

няння для Pэм і Рс явнополюсного двигуна не відрізнятимуться від рівнянь явнополюсного генератора.

Мірою здатності двигуна зберігати синхронізм при тому або іншому навантаженні, так само як і для генератора, може служити перша похідна від електромагнітної потужності по куту θ, т. е. величина Рс

Жирно накреслена частина кривої Мэм = f(θ) відповідає області стійкої роботи синхронної машини при малих обуреннях, оскільки при зміні кута θ від - 90 до +900 питомий Мс, що синхронізує момент, зберігає позитивне значення.

V -образные криві синхронного двигуна.

Під V -образными кривими синхронного двигуна розуміються криві, що виражають залежність струму статора від струму збудження при постійній потужності на валу і при постійній напрузі на затисках.

Ці криві можна отримати із спрощеної діаграми, нехтуючи втратами в активному опорі обмотки статора, магнітними і механічними втратами. Відповідні побудови приведені на мал. 4-79, з якого видно, що при перезбудженні синхронний двигун працює з випереджаючим струмом (споживає випереджаючий струм), а при недозбудженні — з відстаючим струмом (споживає відстаючий струм).

V -образные криві двигуна представлені на мал. 4-80. Вони можуть бути також зняті досвідченим шляхом.

Мал. V -образные криві двигуна.

Синхронний компенсатор.

Як вказувалося, синхронний компенсатор є синхронним двигуном, працюючим без навантаження на валу і призначений для компенсації зрушення фаз струму і напруги або для регулювання напруги у кінці і в проміжних точках лінії електропередачі. Останнє досягається шляхом регулювання струму збудження синхронного компенсатора, що призводить до зміни реактивної складової струму лінії електропередачі. Зазвичай синхронний компенсатор працює з перезбудженням, споживаючи з мережі випереджаючий струм, як конденсатор. Тому його іноді називають синхронним кон-

денсатором.

130

PDF создан незарегистрированной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com