Тема 1.2 Основні засади операційного менеджменту

План

1. Поняття операційного менеджменту.

2. Основний критерій діяльності операційної системи.

3. Функції, методи , принципи та правила операційного менеджменту.

1 Поняття операційного менеджменту

Операційний менеджмент охоплює всю сукупність управлінських рішень, що забезпечують досягнення підприємством встановлених цілей його функціонування. Завданнями операційного менеджменту є постачання, виробництво, реалізація, фінансування, інвестування (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Завдання операційного менеджменту

Галузь	Завдання операційного менеджменту
Постачання	Визначити в кожному періоді додаткову потребу в трудових, матеріальних ресурсах та обладнанні
Виробництво продукції	Розрахувати виробничу програму на поточний період
Реалізація продукції (послуг)	Визначити структуру реалізації за ринками та виробами, а також політику цін на досліджуваний період
Фінансова діяльність	Встановити потребу в кредитуванні
Інвестиційна політика	Ухвалити рішення про інвестиції в НДВКР, у розвиток технології і організації виробництва, рекламу й організацію торгівлі

Операційний менеджмент– це управління виробничими процесами, які спрямовані на перетворення ресурсів на товари й послуги. Процес перетворення вимагає організації. Завдяки взаємозв’язку з виробництвом операційний менеджмент часто називають менеджментом виробничих операцій.

Поняття "операція" передбачає виробництво предметів особистого або виробничого споживання, виконання підрядних робіт і надання послуг. Тому термін «операції» набагато ширший за термін «виробництво», оскільки перший з них означає не тільки виробництво товарів, але й надання послуг. Виходячи з цього, під операціями як видами діяльності слід розуміти виробництво, постачання, транспортування, сервіс.

Сутність системного підходу до операційного менеджменту полягає в сукупності взаємопов’язаних складових, кожна з яких робить свій внесок у характеристику цілого. Основою операційного менеджменту є операційна система.

Операційна система– це повна система виробничої діяльності будь-якої організації (об’єкта), яка становить собою сукупність трьох взаємозалежних підсистем (рис. 1.1):

• підсистема планування й контролю (забезпечує, інформує про стан загальної системи та незавершеного виробництва);

• переробна (перетворює вхідну величину на вихідний результат);

• підсистема забезпечення (виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми).

Рисунок 1.1 – Взаємозв’язок елементів операційної системи

Управління операційною системою ґрунтується на принципах, які відображають ринкові умови господарювання.

Операційний менеджмент формує стратегію операційної системи, залучає засоби виробництва для досягнення ефективності. Виходячи з цього, операційна система з технічної точки зору є послідовністю факторів і операцій, поданих у вигляді схеми: ресурси – витрати – результат.

Ресурсиопераційної системи – це керовані фактори виробництва, яким притаманні вартісні властивості й здатність перетворювати. Ресурси, як вхідні фактори операційної діяльності, поділяються на трудові, матеріальні, фінансові, технологічні, інформаційні.

Операційна стратегія– це розроблення загальної політики і планів використання ресурсів фірми, спрямованих на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Розвиток операційної стратегії полягає в:

• правильному визначенні конкурентних вимог до виробництва;

• розробленні планів, які гарантуватимуть, що операційні можливості виявляються достатніми для виконання цих вимог (операційні можливості – це портфель можливостей, потрібних для адаптації до мінливих запитів клієнтів фірми щодо її продукції і послуг).

Оцінка операційної стратегії передбачає порівняння результатів роботи з місією і цілями організації. При цьому під місією організації слід розуміти чітко виражену причину її існування.

Сукупність взаємопов’язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, у результаті яких ресурси перетворюються на готові вироби (послуги), становить операційний процес. Ефективність операційного процесу залежить від часу його здійснення та ступеня неперервності. Операційний процес може бути диференційований за такими критеріями:

• обсягом і змістом виробничої програми;

• часом, який є в розпорядженні підприємства;

• простором, який виражений у виробничій площі – робочих місцях і машинах.

Операційний цикл– проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів (еквівалентів грошових коштів) від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Операційний цикл становить собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, протягом якого відбувається зміна окремих їх видів.  Рух оборотних активів підприємства в процесі операційного циклу проходить чотири основних стадії, послідовно змінюючи свої форми.

На першій стадії грошові активи (у формі короткострокових фінансових вкладень) використовуються для придбання сировини та матеріалів, тобто вхідних матеріальних ресурсів.

На другій стадії останні в процесі безпосередньої виробничої діяльності перетворюються на запаси готової продукції.

На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання їх оплати перетворюються в дебіторську заборгованість.

На четвертій стадії дебіторська заборгованість знову трансформується в грошові активи, частина яких до їх виробничої потреби може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень.

Найважливішою характеристикою операційного циклу є його тривалість. Вона становить час від моменту витрати підприємством коштів на придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.

Формула, за якою розраховується тривалість операційного циклу підприємства, має такий вигляд:

Т_оп.ц = П_об.г.а + П_об.м.ф + П_об.г.пр + П_д.з + П_об.н.в, (1.1)

де Т_оп.ц – тривалість операційного циклу підприємства, дні;

П_об.г.а – період обороту середнього залишку грошових активів, зокрема короткострокових фінансових вкладень, дні;

П_об.м.ф – період обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва у складі оборотних активів, дні;

П_об.г.пр – період обороту запасів готової продукції, дні;

П_д.з – період оплаченої дебіторської заборгованості, дні;

П_об.н.в – період обороту незавершеного виробництва, дні.

Процес управління оборотними активами в межах операційного циклу містить дві основні складові:

1. виробничий цикл підприємства;

2. фінансовий цикл, або цикл грошового обігу підприємства.

Виробничий цикл підприємства характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів на підприємство, та закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готової продукції покупцям.

Тривалість виробничого циклу підприємства визначається за такою формулою

Т_в.ц = П_об.с.м + П_об.н.в + П_об.г.п, (1.2)

де Т_в.ц – тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;

П_об.с.м – період обороту середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів, дні;

П_об.н.в – період обороту середнього обсягу незавершеного виробництва, дні;

П_об.г.п – період обороту середнього запасу готової продукції, дні.

Фінансовий цикл або цикл грошового обігу підприємства – це період повного обороту коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за отриману сировину, матеріали й напівфабрикати та, закінчуючи оплаченою дебіторською заборгованістю, за поставлену готову продукцію.

Тривалість фінансового циклу, або циклу грошового обігу підприємства визначається за такою формулою

Т_ф.ц = Т_в.ц + П_об.д.з – П_об.к.з, (1.3)

де Т_ф.ц – тривалість фінансового циклу, або циклу грошового обігу підприємства, дні;

Т_в.ц –тривалість виробничого циклу підприємства, дні;

П_об.д.з – середній період обороту дебіторської заборгованості, дні;

П_об.к.з – середній період обороту кредиторської заборгованості, дні.